Кредит під заставу депозиту наразі може запропонувати практично кожен банк. Для банку це найменш ризиковані кредити, а для клієнтів — реальна можливість отримати кредитні кошти, зокрема, за мінімальною процентною ставкою. У цій статті йдеться про отримання кредиту юридичними особами під заставу депозиту, який може належати як самому позичальникові, так і третім особам.
Кредит мінус депозит
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника під час видачі кредиту банк бере у заставу будь-яке майно самого позичальника або його поручителя. Відповідно до п. 1 ст. 572 ЦКУ право застави виникає у банку-кредитора (заставодержателя) у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою. Таким чином заставодержатель отримує задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Кредит під заставу депозиту — доволі поширений банківський продукт. Власне кажучи, це кредит під заставу майнових прав на кошти, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку. При цьому депозит може бути розміщено як у самому банку-кредиторі, так і в будь-якому іншому банку. Така кредитна операція дозволяє банку легко погашати не виконані позичальником зобов'язання за кредитом за рахунок грошей, що зберігаються на депозиті. Ризик втрати або псування предмета застави практично дорівнює нулю, тож і ризикованість таких кредитів є мінімальною, до того ж вона дозволяє банкам мінімізувати витрати, пов'язані з видачею кредиту.
Якщо у заставу передаються права на депозит, розміщений у тому самому банку, який надає кредит, ставка кредиту під заставу депозиту формується зі ставки, під яку розміщено депозит, а також із маржі (заробітку) банку. Якщо ж депозит розміщено в іншому банку, процентна ставка за кредитом формується на загальних підставах, але з урахуванням низької ризикованості кредиту, що видається. У цьому разі банк, в якому розміщений депозит, не стає заставодержателем, тому різних сторін договору не буде (статті 572, 589, 590 ЦКУ). I він не має жодного відношення до договору застави депозиту. Він буде зобов'язаний його видати на вимогу заставодержателя. Тобто суть ситуації не змінюється.
Таким чином, позичальник, який передає банку в заставу власний депозит, фактично несе витрати на обслуговування свого кредиту лише у розмірі різниці між кредитною та депозитною ставками. Який же сенс позичальнику брати кредит у банку, якщо він уже має ліквідні кошти на депозиті? Причин такого рішення може бути чимало: умови депозитного договору, за якими позичальнику невигідно переривати депозит раніше за встановлений термін, короткострокова потреба у коштах тощо.
Підприємства можуть отримати кредит під заставу як власного депозиту, так і під заставу депозитів третіх осіб: юридичних або фізичних. При цьому фізособа може бути засновником або працівником підприємства, а також і зовсім непов'язаною особою. Кредит під заставу депозиту може надаватися банком як одноразова видача обумовленої суми, а також у вигляді кредитної лінії, тобто позичальник може отримувати кошти окремими траншами в міру потреби. Це дозволяє отримувати відсотки за депозитом виходячи з повної суми внеску, а відсотки за кредит сплачувати лише за фактичне використання кредитних коштів.
Отримати кредит можна у гривнях та в іноземній валюті. Проте валютні кредити видаються за складнішою процедурою, ніж гривневі, і лише тим підприємствам, які мають чинні зовнішньоекономічні контракти. Заставою за валютним кредитом може бути лише валютний депозит. На практиці такі валютні кредити видаються рідко, тож ми розглядатимемо тільки кредити у гривнях. До речі, заставою за гривневим кредитом можуть бути і майнові права на валютний депозит.
Нотаріальне посвідчення та реєстрація застави депозиту
Стаття 577 ЦКУ не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору застави майнових прав на кошти, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку (далі — договір застави). Проте згідно зі ст. 13 Закону про заставу такий договір застави депозиту може бути нотаріально посвідчений у тому разі, якщо на цьому наполягає одна зі сторін договору. Цю умову має бути зафіксовано у вигляді угоди сторін або обумовлено в договорі.
Так само на добровільних засадах заставу рухомого майна1 може бути зареєстровано на підставі заяви заставодержателя або заставодавця із внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (п. 3 ст. 577 ЦКУ). Щоправда, у статтях 43 і 44 Закону №1255 не передбачено подання такої заяви заставодавцем. Норми цих статей регулюють подання та опрацювання заяви, що подається обтяжувачем, тобто у цьому випадку — банком-кредитором. На думку автора, заставодавець все-таки може подавати таку заяву, керуючись ЦКУ, що має більшу юридичну силу, ніж Закон №1255. Сенс реєстрації у тому, щоб захистити заставлений депозит від посягань третіх осіб, зокрема органів ДПС, а це не залежить від банків і суми кредиту. Якщо для власника депозиту це не має значення, то і потреби в реєстрації немає.
1 Згідно зі ст. 2 Закону №1255 до поняття рухомого майна входять гроші, валютні цінності, а також майнові права.
У добровільній реєстрації договору застави можуть бути зацікавлені як заставодавець, так і банк-заставодержатель. Iнтереси першого ґрунтуються на нормах абз. 2 ст. 12 Закону №1255.
Що дає реєєстрація договору застави
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Абз. 2 ст. 12 Закону №1255
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того самого рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається у порядку, встановленому цим Законом.
Абз. 3 ст. 12 Закону №1255
Це означає, що зареєстроване обтяження захищене від звернень на нього претензій третіх осіб: ДПI, інших кредиторів тощо. Якщо обтяження не зареєстроване, то, наприклад, ДПI може поширити на цей депозит право податкової застави. Якщо ДПI це зробить, то звернення банку на такий депозит буде ускладнено. До того ж, згідно з пп. 87.3.1 ПКУ, гроші на заставленому депозиті не може бути використано для погашення податкового боргу заставодавця, якщо договір застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна до моменту виникнення податкової застави. Iнтереси банку-заставодержателя базуються на тому, що державна реєстрація договору застави встановлює пріоритет такого обтяження, тобто переважне право банку на предмет застави (абз. 3 ст. 12 Закону №1255).
Кредит під заставу власного депозиту
Розглянемо ситуацію, коли підприємство отримало у банку кредит або кредитну лінію під заставу власного депозиту у цьому самому банку.
Кошти, що перераховуються підприємством на депозитний рахунок у банку, не включаються до складу витрат підприємства — платника податку на прибуток, бо такі платежі не є витратами за своєю суттю. Так само не відображається у податковому обліку й операція повернення депозитних коштів на поточний рахунок підприємства. Це просте переміщення високоліквідних коштів з одного банківського рахунка на інший, внаслідок якого не змінюється ні вид, ні ліквідність активу. Крім того, такі операції не згадуються ні у ст. 138, ні у ст. 139 НКУ, що регламентують формування витрат.
Операція отримання та погашення основної суми кредиту також не тягне за собою жодних змін у податковому обліку згідно з підпунктами 136.1.20 НКУ і 139.1.4 ПКУ. Відсотки до сплати за кредитом і відсотки до отримання за депозитом обліковуються позичальником-заставодавцем на загальних підставах. Так відсотки за користування кредитом включаються до складу інших витрат операційної діяльності як фінансові витрати згідно з пп. 138.10.5 ПКУ з урахуванням норм ст. 141 ПКУ, а відсотки за депозитом — до складу інших доходів згідно з пп. 135.5.1 ПКУ. Відповідно, у декларації з податку на прибуток ці доходи і витрати відображаються в рядку 03.2 додатка IД і в рядку 06.3 додатка IВ до декларації1. Оскільки відсотки за кредит завжди є більшими, ніж відсотки за депозитом, то у кінцевому підсумку підприємство несе витрати, величина яких дорівнює різниці між нарахованими до сплати відсотками за кредит і отриманими відсотками за депозитом.
1 За формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Мінфіну від 21.12.2011 р. №1684).
Якщо кредит береться для створення кваліфікаційного активу, бухоблік витрат на відсотки за таким кредитом ведеться відповідно до п. 6 П(С)БО 31, згідно з яким такі відсотки включаються до собівартості кваліфікаційного активу. До речі, таким активом можуть бути не лише основні засоби, а й незавершене виробництво продукції з тривалим операційним циклом.
Податковий облік капіталізації відсотків прямо регламентовано тільки пунктом 146.5 ПКУ, що передбачає включення до первісної вартості об'єкта основних засобів фінансових витрат згідно з положеннями бухобліку. Що ж до податкового обліку відсотків, включених до вартості незавершеного виробництва згідно з п. 6 П(С)БО 31, то вони включаються до собівартості готової продукції згідно з пп. 138.8 ПКУ за статтею «інші прямі витрати», а також можуть включатися до складу загальновиробничих витрат за пп. «и» пп. 138.8.5 ПКУ (аналогічна стаття «інші загальновиробничі витрати»).
Якщо підприємство-позичальник порушує умови кредитного договору (погашає кредит несвоєчасно, не повністю або взагалі його не погашає), то згідно з угодою застави банк звертає стягнення на кошти підприємства-позичальника, що є на депозитному рахунку. Чи буде звернено стягнення на відсотки, нараховані на залишок депозитних коштів, залежить від умов депозитного договору і договору застави. Так, якщо за депозитним договором відсотки періодично виплачуються власникові депозиту (депозит без капіталізації відсотків), то на них не може бути звернено стягнення. Або якщо за умовами договору застави на забезпечення зобов'язань позичальника за кредитом передається тільки право на основну суму депозиту, то на відсотки за депозитом стягнення теж не може бути звернене.
Щодо податкового обліку таких операцій прямих норм у ПКУ немає. Спробуємо застосувати норми пункту 153.6 ПКУ, згідно з яким відчуження об'єкта застави прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковому періоді його відчуження. Особливість нашої ситуації у тому, що таким об'єктом є гроші (а точніше, майнові права на них). Якби їх можна було продати, доходи від такого «продажу» і «собівартість» об'єкта застави збігатимуться: вони дорівнюватимуть сумі депозитних коштів, спрямованих на погашення зобов'язань за кредитом. Загальний результат такої операції дорівнюватиме нулю. Автор вважає, що тому і не потрібно відображати цю подію у податковому обліку, тим більше що ПКУ не містить прямих норм щодо такої ситуації. Якщо ж розглядати звернення стягнення заставодержателя на суму депозиту як звернення стягнення на майнові права, то операцію продажу таких прав уявити собі трохи легше. I відповідно в цьому випадку потрібно відобразити доходи та витрати в одній і тій самій сумі, що дорівнює сумі погашених зобов'язань за кредитним договором. При виборі того чи іншого варіанта обліку слід усвідомлювати, що такий вибір вплине на величину доходів і витрат платника податків, а отже, і на інші показники, які розраховуються з урахуванням цих величин (див. наприклад, пункти 77.2, 154.6 ПКУ).
Якщо як заставодавець виступає платник єдиного податку, то у момент звернення стягнення банком на його майнові права на депозитні кошти для нього жодних податкових наслідків не буде. Адже така операція не підпадає під обкладення єдиним податком: доходи у грошовій формі (див. пп. 2 п. 292.1 ПКУ) не виникають.
Кредит під заставу депозиту іншої юридичної особи
Згідно зі ст. 11 Закону про заставу заставодавцем може бути не тільки сам позичальник, а й третя особа — майновий поручитель. Такою особою може бути як фізична, так і юридична особа, з якою позичальник укладає договір поруки1.
1 Докладніше про договір поруки можна дізнатися з параграфа 3 розділу 49 ст. 553 — 559 ЦКУ.
Тепер застосуємо наші висновки до ситуації, коли заставу у вигляді депозиту надає не сам позичальник, а стороння юридична особа — платник податку на прибуток або єдиного податку. Оскільки операція погашення кредиту і передача права власності на предмет застави жодним чином між собою не пов'язані в обліку, податкові наслідки для заставодавця — сторонньої юридичної особи будуть такими самими, як і для заставодавця-позичальника.
Облік у позичальника
При погашенні кредиту за рахунок звернення стягнення на депозитні кошти заставодавця в обліку позичальника відбувається заміна кредитора на підставі п. 3 ст. 512 ЦКУ: замість заборгованості перед банком за кредитом у нього з'являється заборгованість перед заставодавцем — його майновим поручителем. На таку заборгованість уже не нараховуються банківські відсотки за кредит, адже кредит уже погашено, проте замість них у договорі застави може бути передбачено іншу плату заставодавцю за послуги поручительства (у вигляді процентної ставки від суми депозиту або фактично погашеного кредиту, фіксованої суми тощо).
Сама операція заміни кредитора в основній сумі заборгованості за кредитом ніяк не відображається у податковому обліку позичальника, оскільки суть операції з борговими вимогами від цього не змінюється. Як зазначено в абзаці 2 п. 153.4.1 ПКУ, не підлягають оподаткуванню кошти, залучені за допомогою кредитів чи інших позик від кредиторів. Як сам кредит, так і заборгованість перед поручителем, — це залучені кошти від кредиторів. При цьому якщо в договорі застави встановлено плату заставодавцю за поруку, така плата відноситься до складу фінансових витрат згідно з пп. 138.10.5 ПКУ як витрати, пов'язані з позиками.
Облік у поручителя — платника податку на прибуток. Поручитель веде податковий облік погашення заборгованості позичальника перед ним згідно з абзацами 3 і 4 пп. 153.5 ПКУ. Якщо доходи, отримані поручителем (заставодавцем) від погашення заборгованості позичальника перед ним (сума, отримана від позичальника), більші від витрат, понесених у зв'язку з погашенням кредиту за позичальника (сума депозиту, сплачена банку за договором застави і супутні витрати), додатна різниця між цими показниками (прибуток) включається до складу доходів поручителя за принципом «нетто» — доходи за мінусом витрат. Такі доходи відображаються в рядку 03.6 додатка IД до декларації про прибуток, з якого переносяться до рядка 03 декларації. Ця ситуація виникає тоді, коли за договором застави передбачено плату заставодавцю за поруку, і її фактично було нараховано та сплачено. Якщо ж позичальник повертає поручителю рівно ту суму, яку той сплатив банку, прибуток у поручителя не виникає.
Теоретично можливою є протилежна ситуація, коли позичальник сплачує поручителю меншу суму, ніж та, яку той сплатив банку. У цьому випадку від'ємна різниця між сумою, отриманою від позичальника, і сумою депозиту, на яку було звернено стягнення, не враховується у податковому обліку поручителя, і взагалі вся операція з погашення такої заборгованості у податковому обліку поручителя не відображається (абзац 4 п. 153.5 ПКУ).
Облік у поручителя — платника єдиного податку
Податковий кодекс не містить прямих норм, які б дозволяли юридичній особі — платнику єдиного податку не включати до оподатковуваного доходу суму, отриману від позичальника за договором поруки (пп. 2 п. 292.1 ПКУ).
Тому ми не радимо «єдиноподатнику» виступати у ролі поручителя за таким договором. У іншому разі, на думку автора, «єдиноподатнику» доведеться відстоювати в суді невключення сум, повернених від кредитора, в дохід.
Кредит під заставу депозиту фізичної особи
Проаналізуємо оподаткування операцій, пов'язаних із погашенням кредиту під заставу депозиту фізособи. До речі, у цьому випадку немає значення, в яких відносинах ця особа перебуває з підприємством-позичальником: чи є вона власником (засновником) підприємства, його найманим працівником чи взагалі ніяк із ним не пов'язаною особою. Оподаткування таких операцій у всіх випадках є однаковим.
У підприємства-позичальника податковий облік операцій з отримання і погашення кредиту ведеться на загальних підставах. У разі звернення стягнення на предмет застави за кредитом — на депозитні кошти поручителя — у позичальника відбувається заміна кредитора. Замість заборгованості перед банком за кредитом у нього виникає заборгованість перед поручителем — фізичною особою. Так само, як і в разі якщо поручителем є юридична особа, до жодних змін у податковому обліку операція заміни кредитора не призводить.
Тепер проаналізуймо податкові наслідки майнової поруки для поручителя — фізичної особи, яка надає у заставу за кредитом власні майнові права на депозитні кошти, розміщені у банку. Нагадаємо, що обкладення відсотків за депозитом податком з доходів физосіб за ставкою 5% згідно з п. 167.2 ПКУ наразі відкладено до 01.01.2015 р. (абзац 6 п. 1 р. ХIХ ПКУ). Тож доки підприємство-позичальник сумлінно виконує свої зобов'язання за кредитом, поручитель отримує дохід за депозитом, який до того ж не оподатковується. У разі якщо позичальник припиняє обслуговувати свій кредит згідно з кредитною угодою, банк звертає стягнення на депозитні кошти поручителя, за рахунок яких погашається заборгованість позичальника перед банком.
Щоб визначити податкові наслідки цієї події для поручителя, встановимо, що таке майнові права на депозитні кошти. У пп. 14.1.105 ПКУ поняття майна спеціально не визначено, а зроблено посилання на ЦКУ. Згідно зі ст. 190 ЦКУ майнові права на депозитні кошти є майном і річчю, а згідно з п. 2 ст. 181 ЦКУ — рухомим майном.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна визначено у ст. 173 ПКУ. На думку автора, нам слід орієнтуватися на норми саме цієї статті, оскільки п. 173.8 ПКУ свідчить, що з метою цієї статті будь-який перехід права власності1 на об'єкти рухомого майна вважається продажем. У нашому випадку право власності на майнові права на депозитні кошти переходить від власника депозиту до банку на підставі договору застави, а компенсацію за них заставодавець отримує від позичальника. Щоправда, у тексті ст. 173 ПКУ йдеться не про будь-які договори на відчуження рухомого майна, а тільки про договори купівлі-продажу. Але при цьому можна сказати, що поручитель продає свої майнові права на депозит в обмін на ту суму, яку йому сплачує позичальник за умовами договору поруки.
1 Крім отримання у спадок і дарування, але ці варіанти не належать до питання звернення стягнення на депозитні кошти.
Отже, згідно з п. 173.1 ПКУ такий дохід обкладається за ставкою, яку визначено у п. 167.2 ПКУ і яка становить 5%. Оскільки поняття оціночної вартості депозитних коштів позбавлене сенсу, то дохід визначатиметься за умовами договору поруки в тій сумі, яку позичальник повинен буде сплатити поручителю. Пунктом 173.3 ПКУ визначено: якщо позичальник є юридичною особою, він виступає податковим агентом стосовно поручителя. Тому він повинен при виплаті заборгованості поручителю утримати з неї ПДФО за ставкою 5%. Якщо поручитель є нерезидентом, то згідно з п. 173.6 ПКУ застосовується ставка ПДФО, визначена у п. 167.1 ПКУ у розмірі 15 (17)%.
ПДФО утримується і сплачується до бюджету не пізніше, ніж виплата доходу поручителю (п. 168.1.2 ПКУ). Але якщо дохід поручителю було виплачено готівкою через касу або у негрошовій формі, то ПДФО потрібно сплатити до бюджету не пізніше наступного банківського дня згідно з пп. 168.1.4 ПКУ.
У податковому розрахунку позичальника за ф. №1ДФ така виплата відображається з кодом доходу 105 — дохід від операцій з продажу рухомого майна. Оскільки при оподаткуванні такого доходу податкова соціальна пільга не застосовується, код пільги дорівнює «0».
Чи є якісь особливості у разі якщо поручитель є самозайнятою особою, у т. ч. приватним підприємцем на загальній або спрощеній системі оподаткування? Надання поруки не можна назвати ні підприємницькою, ні незалежною професійною діяльністю, бо не можна очікувати, що звернення стягнення банками на предмет застави відбуватиметься систематично і що всі позичальники неодмінно виплачуватимуть винагороду поручителю, адже можливими є договори поруки і без будь-якої винагороди поручителю. Тому виплата доходу фізособі за договором поруки не може здійснюватися у межах її підприємницької або незалежної професійної діяльності. Отже, виплата доходу поручителю-фізособі та його оподаткування здійснюються однаково незалежно від податкового статусу такої фізособи.
Приклад 1 Підприємство — платник податку на прибуток має депозит у банку у сумі 100000 грн під 21% річних із щомісячною капіталізацією відсотків. За перший місяць дії депозитного договору нараховано відсотки в сумі 1750 грн, які додаються до суми депозиту. Незабаром після розміщення коштів на депозит підприємство бере кредит у тому самому банку під заставу свого депозиту. Сума кредиту — 100000 грн, процентна ставка — 30% річних. Протягом першого місяця дії кредитного договору підприємство сумлінно обслуговувало свій кредит: воно здійснило черговий платіж за кредитом у сумі 25000 грн і погасило відсотки за перший місяць у сумі 2500 грн. Потім протягом 4-х місяців підприємство не виконувало своїх зобов'язань з погашення кредиту і сплати відсотків, після чого банк прийняв рішення звернути стягнення на депозитні кошти згідно з угодою застави депозиту. За цей період у підприємства виникла заборгованість за кредитом у загальній сумі 82500 грн, яка включає заборгованість за основною сумою кредиту 75000 грн і заборгованість за відсотками за 4 місяці в сумі 7500 грн (орієнтовний розрахунок відсотків: 75000 х 30% х 4 : 12). При цьому залишок коштів на депозитному рахунку разом із нарахованими відсотками (за 5 місяців) становив 108750 грн (100000 + 1750 + 1750 х 4).
Банк погашає заборгованість підприємства за кредитним договором у загальній сумі 82500 грн, а залишок депозитних коштів у сумі 26250 грн (108750 - 82500) повертає на поточний рахунок підприємства (після закінчення строку депозиту). Бухгалтерський і податковий облік цих операцій подано у таблиці 1.
Таблиця 1
Облік операцій з погашення кредиту під заставу власного депозиту (до прикладу 1)
|
№ з/п
|
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Перераховано кошти на депозитний рахунок у банку |
313
|
311
|
100000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Нараховано відсотки за депозитом за перший місяць |
373
|
732
|
1750
|
1750
|
—
|
|
3.
|
Отримано відсотки за депозитом і додано до суми депозиту |
313
|
373
|
1750
|
—
|
—
|
|
4.
|
Отримано кредит у банку |
311
|
601
|
100000
|
—
|
—
|
|
5.
|
Нараховано відсотки на заборгованість за кредитом за перший місяць |
951
|
684
|
2500
|
—
|
2500*
|
|
6.
|
Сплачено відсотки |
684
|
311
|
2500
|
—
|
—
|
|
7.
|
Погашено черговий платіж за кредитом |
601
|
311
|
25000
|
—
|
—
|
|
8.
|
Нараховано відсотки на заборгованість за кредитом за 4 місяці |
951
|
684
|
7500
|
—
|
7500
|
|
9.
|
Нараховано відсотки за депозитом за 4 місяці і додано до суми депозиту |
373
313 |
732
373 |
7000
|
7000
|
—
|
|
10.
|
Звернено стягнення на депозитні кошти і за їх рахунок погашено заборгованість: за кредитом; за відсотками |
601
684 |
313
313 |
75000
7500 |
—
— |
—
— |
|
11.
|
Залишок депозитних коштів повернено на поточний рахунок |
311
|
313
|
26250
|
—
|
—
|
| * Згідно з п. 137.8 ПКУ витрати за відсотками у податковому обліку визнаються одночасно з їх нарахуванням у бухобліку. | ||||||
Приклад 2 Підприємство отримало кредит у банку під заставу депозиту фізособи. Умови отримання кредиту і його сума є аналогічними до розглянутих у прикладі 1, але тепер у заставу передається депозит, що належить фізособі. За умовами прикладу 2 підприємство-позичальник не змогло зробити навіть перший платіж з погашення кредиту, і ми відразу переходимо до розгляду операцій звернення стягнення на депозитні кошти фізособи та погашення кредиту.
За умовами договору поруки підприємство виплачує фізособі винагороду за поруку в розмірі 8% тієї суми кредиту, що буде погашена за рахунок звернення стягнення на депозитні кошти поручителя. Платіж фізособі за договором поруки з урахуванням суми кредиту, відсотків і винагороди за поруку становив у загальній сумі 116100 грн ((100000 + 7500) х 8% = 8600; 8600 + 100000 + 7500 = 116100). З цієї суми було утримано ПДФО за ставкою 5%: 116100 грн х 5% = 5805 грн. Цю суму податку було сплачено до бюджету, а решту суми доходу від відчуження майнових прав на депозитні кошти у розмірі 110295 грн (116100 грн - 5805 грн) виплачено підприємством-позичальником заставодавцю-фізособі. За наслідками кварталу форма №1ДФ заповнюється за зразком.
Зразок
Заповнення ф. №1ДФ за наслідками виплати поручителю заборгованості за договором поруки (фрагмент*)
* Графи ф. №1ДФ, не наведені у цьому зразку, не заповнюються (там проставляється нуль або прочерк).
У таблиці 2 подано бухгалтерський і податковий облік такої операції.
Таблиця 2
Облік погашення кредиту під заставу депозиту фізособи (до прикладу 2)
|
№ з/п
|
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Отримано кредит у банку |
311
|
601
|
100000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Нараховано відсотки на заборгованість за кредитом |
951
|
684
|
7500
|
—
|
7500
|
|
3.
|
Звернено стягнення на депозитні кошти поручителя і за їх рахунок погашено заборгованість: за кредитом; за відсотками |
601
684 |
685
685 |
100000
7500 |
—
— |
—
— |
|
4.
|
Нараховано плату за поруку |
952
|
685
|
8600
|
—
|
8600
|
|
5.
|
Виплачено заборгованість поручителю за договором поруки |
685
|
311
|
110295
|
—
|
—
|
|
6.
|
Утримано ПДФО із суми виплаченого доходу |
685
|
641/ПДФО
|
5805
|
—
|
—
|
|
7.
|
Сплачено ПДФО до бюджету |
641/ПДФО
|
311
|
5805
|
—
|
—
|
Нормативна база
- Закон про заставу — Закон України від 02.10.92 р. №2654-XII «Про заставу».
- Закон №1255 — Закон України від 18.11.2003 р. №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
- П(С)БО 31 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. №415.
Юлія ЄГОРОВА, експерт з питань бухобліку та оподаткування