Сучасні розрахунки підприємств за отримане на АЗС паливо проводяться з використанням спеціальних розрахункових інструментів, таких як паливні картки, скретч-картки і талони на паливо. Їхніми емітентами є компанії, що володіють мережами АЗС. Порівняно з готівковими розрахунками на АЗС, застосування паливних карток, про які йдеться у цій публікації, має низку переваг — мобільність розрахунків, можливість фіксації цін на ПММ, встановлення добових лімітів на їх відпуск тощо. Практично все це зручно, економічно й естетично. Як у сучасній архітектурі. Але, на відміну від неї, ці «карткові будиночки» ставлять перед бухгалтерами запитання, на які вони і консультанти часто відповідають не «в унісон» зі змістом операцій і нормативки. Їх ми і розглянемо з метою обліку на підприємствах.
Зміст понять і правовий аспект
Емітенти паливних карток — компанії, що володіють мережами АЗС, обладнані терміналами з приймання паливних карток. У кожній компанії працює своя електронна система обліку палива на базах і АЗС з автоматизованим обліком відпуску нафтопродуктів за картками на АЗС компанії і її партнерів (що виключає недолив або розбавлення під час заправки) та електронною системою розрахунків з клієнтами і звітності перед ними. У системі щодо кожного клієнта відкриваються рахунки для кожного виду палива, а паливні картки, видані клієнтові, є засобом доступу до рахунків. На рахунках під такі картки може бути записаний добовий ліміт вибірки пального, зручний для клієнта. Під час отримання палива певної марки з відповідного рахунка списується кількість отриманого палива.
Для отримання картки у торгових точках емітента укладається договір між підприємством і мережею АЗС, на банківський рахунок якої перераховуються гроші за саму картку і за паливо. Після цього підприємство отримує картку. Для поповнення залишку коштів на картці необхідно перерахувати гроші компанії-емітенту (за виставленим рахунком). За паливними картками деяких емітентів можна перерозподіляти паливо між окремими картками підприємства (переказ літрів палива з однієї картки на іншу).
Взагалі паливна картка — це електронний пристрій на пластиковій основі, в яку вмонтовано мікрочіп (пластинка, що містить електронну схему), де зашифровано індивідуальний ключ користувача, який під час заправки паливом на АЗС звіряється з базою даних емітента картки для отримання дозволу. Поширені також картки з магнітними смугами (замість чіпа). Зовні паливна картка виглядає як банківська ПК. На лицьовому боці кожної картки нанесено найменування компанії-емітента, унікальний кодовий серійний номер, вид палива і термін дії картки (напис у форматі «місяць/рік» — це час закінчення терміну дії). Зазвичай термін дії картки — 4 роки (або більше). Від несанкціонованого використання паливну картку захищено ПIН-кодом, потрібним для ідентифікації клієнта під час здійснення операцій з використанням паливної картки.
Тож паливна картка — це зручний інструмент, що дозволяє підприємствам заправляти автотранспорт на АЗС за безготівковим розрахунком. Картка надає технічну можливість отримати паливо на АЗС за допомогою термінала. Термінал — електронний пристрій для зчитування даних з магнітної смуги паливної картки, отримання авторизації (дозволи на операцію з карткою) і формування Розрахункового документа термінала (тобто підтвердження проведеної з використанням картки операції зі зменшення доступного за карткою запасу палива на відповідну кількість літрів, відпущених клієнтові). У розрахунковому документі зазначаються дата операції, номер картки, вид і кількість відпущених ПММ.
Самі собою паливні картки, на відміну від банківських ПК, є платними. Паливні картки розрізняються за видом ПММ (А-95, А-92, А-80, ДТ), а також за видом вимірювача для обліку коштів на рахунках (грошові та літрові картки).
На рахунку в мережі АЗС, що відповідає грошовій паливній картці, враховується сума грошей, яку перераховано клієнтом як передоплату за паливо без будь-якої фіксації ціни на нього. Клієнт може заправлятися паливом за фактичними цінами, що діють у мережі АЗС на момент заправки. При використанні літрової паливної картки на її паливний рахунок у мережі АЗС записується вже не сума передоплати за паливо, а кількість літрів, що їй відповідає, причому для кожного виду палива відкривається окрема картка. Перевага використання літрової картки — зафіксована на день передоплати ціна на пальне (тобто подальші зміни ціни на АЗС не впливають на кількість літрів на рахунку такої картки).
Для ситуацій з літровими картками треба розрізняти «попередньо оплачене паливо і його вміст у загальній товарній масі в мережі АЗС» та «оплачене паливо і зберігання його у загальній товарній масі в мережі АЗС». При використанні літрової паливної картки у разі відповідального зберігання палива на рахунок картки записуються вже оплачені літри (для кожного виду палива, знову ж таки, окрема картка). Тобто клієнт купує певну кількість палива, а потім поступово вибирає його на АЗС. Весь цей час компанія — емітент картки безкоштовно зберігає паливо на АЗС до моменту вибірки. За правилом ст. 667 ЦКУ «Обов'язок продавця зберігати проданий товар», якщо право власності переходить до покупця раніше, ніж передача товару, продавець зобов'язаний до передачі зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлене договором.
На практиці переважно має місце договірна модель для літрових карток, яка зводиться до договору постачання ПММ за паливними картками, згідно з яким постачальник (мережа АЗС — емітент паливної картки) зобов'язується:
1) поставити покупцеві ПММ і паливні картки, на рахунках яких ПММ враховуються;
2) забезпечити відпуск ПММ покупцеві за допомогою паливних карток (заправка автотранспорту покупця).
Покупець (підприємство) зобов'язується:
1) приймати і оплачувати ПММ і паливні картки, що поставляються постачальником;
2) отримати ПММ, які враховуються на рахунку паливної картки, до завершення терміну дії картки.
Умова розрахунків за договором — повна передоплата у безготівковій формі за кожну партію ПММ і паливних карток відповідно до рахунка постачальника. Право власності на паливні картки переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної і фактичної передачі паливних карток. Право власності на ПММ виникає у покупця з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС за паливною карткою на підставі авторизаційної відповіді (через термінал) у кількості, зазначеній у квитанції терміналу, і за ціною, визначеною на дату виставляння постачальником відповідного рахунка покупцеві.
Схема застосування літрової паливної картки за таким договором така. Після отримання передоплати за паливо підприємству-покупцеві відкриваються два види паливних рахунків (в електронній системі мережі АЗС):
1) рахунок «Базова паливна карта підприємства», на якому повинен враховуватися загальний запас попередньо оплаченого покупцем палива певного виду (паливна картка під цей рахунок підприємству не видається, оскільки він відіграє роль «віртуального бензосховища» підприємства в мережі АЗС);
2) рахунок «Паливна картка водія», де повинна враховуватися кількість літрів попередньо оплаченого палива, яке водій підприємства може отримати на АЗС за допомогою реальної паливної картки з відповідним номером (кількість таких рахунків дорівнює кількості паливних карток, фактично виданих підприємству постачальником).
Далі постачальник зараховує на рахунок базової паливної карти підприємства кількість літрів палива, що відповідає передоплаті, і надає йому коди доступу до рахунка такої картки, за допомогою яких (через Iнтернет) покупець самостійно поповнює рахунки паливних карток своїх водіїв (тобто переказує необхідну кількість літрів зі своєї базової картки на будь-яку зі своїх реальних карток). А під час заправки автомобіля підприємства на АЗС з паливного рахунка конкретної картки водія списується (за допомогою термінала) кількість літрів, відпущених підприємству.
Документальне оформлення операцій
Після отримання передоплати (за саму картку і за паливо) мережа АЗС видає підприємству-покупцеві у першій декаді наступного за поточним місяця:
1) податкову накладну з ПДВ на всю суму передоплати (за картку і паливо) за датою такої передоплати (у зв'язку з будь-якою карткою — і грошовою, і літровою);
2) накладну на саму картку, передану у власність клієнта;
3) підсумкову витратну накладну на паливо, фактично отримане покупцем на АЗС за грошовою або літровою паливною карткою за минулий місяць.
За фактом отримання палива на АЗС і списання відповідних коштів (суми авансу або кількості літрів) з рахунка паливної картки АЗС видає водієві підприємства два документи — розрахунковий чек термінала (з кількістю отриманих клієнтом літрів і їх вартістю) та касовий чек (який є розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу товару, із зазначенням найменування, кількості і вартості проданого палива).
Для клієнтів-підприємств мережа АЗС надає регулярну звітність щодо кожної їхньої паливної картки. Для грошової паливної картки один раз на тиждень надходить електронний звіт про рух коштів за карткою та про їх залишки на початок і кінець тижня (отримані літри тут не зазначаються). За літровою карткою електронний звіт щодо вибірки ПММ за поточний місяць надається у перших числах наступного місяця. На будь-якій із мережі АЗС або на веб-сайті компанії-емітента можливий перегляд залишків палива на літрових картках клієнта.
Для оперативного обліку заправки паливом за картками на веб-сайтах компаній-емітентів функціонують спеціальні сервіси. Система електронних звітів дозволяє простежити місце, час і обсяг кожної заправки за кожною карткою. Можливе формування консолідованої виписки за всіма паливними картками підприємства (дата операції, АЗС, рух і залишок літрів).
Бухгалтерський облік на підприємствах (клієнтах АЗС)
Паливна картка (як грошова, так і літрова), на відміну від талонів на паливо, не є документом, що засвідчує право на отримання палива. Вона взагалі не є документом — ні паперовим, ні електронним (про це нижче).
Паливна картка не засвідчує права на отримання палива, оскільки підприємство-покупець за договором постачання на практиці просто зобов'язане прийняти паливо від постачальника. Так і за ст. 712 ЦКУ, яка свідчить, що за договором постачання продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений термін товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Тоді як, володіючи купленим у мережі АЗС талоном на паливо (купленим правом на отримання палива, втіленим у талоні), підприємство зовсім не зобов'язане отримувати паливо на АЗС (є лише право на отримання палива; причому без будь-яких авторизацій, оскільки талон на пред'явника). Підприємство лише зобов'язане отримати талони на паливо за договором купівлі-продажу таких талонів (але не самого палива) з мережею АЗС.
На талоні у вигляді його літрового номіналу записане те, що мережа АЗС винна його пред'явникові (а в обліку мережі цього немає, а є лише загальна сума надходжень від реалізації талонів). Тоді як на паливній картці не записане те, що мережа АЗС винна власникові картки. На картці записано тільки інформацію про клієнта, потрібну для отримання дозволу на доступ до рахунка клієнта в мережі АЗС (до рахунка, на якому у комп'ютері мережі АЗС записане те, що мережа винна клієнтові).
При використанні паливних карток право вимоги палива на АЗС обумовлене такими документами, як договір, проведене банком платіжне доручення на передоплату за паливо і загальна довіреність, надана клієнтом мережі АЗС. Введення ж паливної картки у термінал на АЗС потрібне для отримання авторизації від емітента картки і перегляду кількості ресурсів, доступних за рахунком у системі мережі АЗС, з яким процесуально пов'язана картка (тобто перегляду того, що мережа АЗС винна підприємству — його передоплата в обліку мережі АЗС, і там же на відповідному рахунку клієнта, якщо картка є літровою, кількість літрів, що відповідає невикористаному авансу).
Iнформація про суму отриманого від покупця авансу і, якщо потрібно, про кількість літрів ПММ, яку належить йому відпустити, записується на рахунку (рахунках) в комп'ютерах мережі АЗС, а не на паливній картці покупця (з нею ж може і щось трапитися. До речі, у разі втрати талона новий клієнтові не видадуть (право на отримання палива втрачене), тоді як у разі втрати картки права клієнта нікуди не діваються, оскільки дані числяться в обліку мережі АЗС, і замість загубленої видадуть нову).
Паливні картки (не рахуючи саму картку за ціною шматочка пластика), на відміну від пластикових талонів і скретч-карт на паливо (що «йдуть» за ціною палива), не купуються. Відбувається лише зарахування передоплати за паливо на рахунок карти (у грошах або в літрах). Згідно зі ст. 693 ЦКУ, якщо договором купівлі-продажу встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передачі продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором. При цьому якщо продавець, який отримав суму передоплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачу товару або повернути суму передоплати.
Далі порівняємо паливну картку з банківською ПК. Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону про платіжні системи платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законом порядку пластикової картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника (або з відповідного рахунка банку) з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі у касах банків (банкоматах). Виходячи з цього визначення відразу помічаємо різницю між банківською ПК і паливною карткою. Останню не призначено для перерахування грошей з рахунка однієї особи на рахунок іншої. Тож мережі АЗС у своїх договорах з покупцями зазначають, що паливна картка не є платіжним засобом і засобом для отримання готівки у банкоматах.
Паливна картка (як грошова, так і літрова) — це електронний інструмент (засіб) ідентифікації свого власника, що дозволяє йому увійти до електронної системи розрахунків мережі АЗС з відпуску палива, щоб за допомогою засобів такої системи він міг ініціювати зарахування виданого їм безготівкового авансу у рахунок оплати отриманого на АЗС палива. При цьому комп'ютерна програма мережі АЗС здійснює списання такого авансу паралельно з відпуском палива клієнтові.
У разі ж відповідального зберігання палива літрова паливна картка — той самий електронний інструмент, який, тепер уже дозволяє вибирати власне паливо підприємства-покупця, яке зберігається в мережі АЗС.
Для правильного ведення бухгалтерського обліку паливних карток потрібно розрізняти два об'єкти обліку:
1) самі паливні картки як малоцінні матеріальні активи;
2) кошти підприємства на рахунках мережі АЗС з доступом до них за паливними картками.
Щодо обліку придбаних підприємством паливних карток, то висловлюється і практикується думка, що їх слід відображати на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (МШП) через їхню низьку собівартість. Проте Iнструкцією №291 передбачено, що рахунок 22 призначено для обліку МШП, що належать підприємству і перебувають у складі запасів. При цьому до МШП належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року. Зокрема: інструменти, госпінвентар, спецобладнання, спецодяг тощо. А паливні картки, як ми зазначали, є предметами тривалого використання (термін їх дії 4 — 5 років, після чого можливо його продовжити — «пластик витримає»). Згідно з Iнструкцією №291 «На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів, та інші предмети, які за вартісними ознаками підприємством зараховані до складу малоцінних необоротних матеріальних активів». Таким чином, самі паливні картки слід враховувати за собівартістю не на рахунку 22, а на субрахунку 112 із закріпленням матеріальної відповідальності за кожною такою карткою за тим водієм (чи іншою особою) підприємства, у якого вона постійно перебуває для застосування за призначенням.
Тепер про облік коштів підприємства на рахунках паливних карток (як грошових, так і літрових), коли має місце передоплата за паливо, а право власності на нього переходить за фактом заправки автомобіля. Облік тут, виходячи з неправильного розуміння паливних карток як документів на право отримання палива, часто радять вести (і ведуть) хто на субрахунку 203 «Паливо», а хто на субрахунку 331»Грошові документи в національній валюті». Такий облік суперечить Iнструкції №291, за якою рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено, зокрема, для обліку запасів сировини і матеріалів, палива, що належать підприємству; за дебетом рахунка 20 відображається надходження запасів на підприємство. Зрозуміло, що у зазначених випадках немає палива, що належить підприємству, і його надходження на підприємство.
Далі в Iнструкції №291 сказано, що на субрахунку 203 «Паливо» обліковується, зокрема, паливо, яке придбавається для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, і що «тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти». Але при чому тут паливні картки? Вони в тексті Iнструкції №291 до субрахунка 203 ніяк не згадуються. А в тому, що паливні картки і талони на паливо — речі різні, ми вже переконалися.
Субрахунок 331 «Грошові документи в національній валюті» є субрахунком до рахунка 33. За Iнструкцією №291 на рахунку 33 «Iнші грошові кошти» обліковуються грошові документи (у національній та іноземній валюті), які є у касі підприємства (поштові марки, марки гербового збору, оплачені проїзні документи, оплачені путівки у санаторії, пансіонати тощо. На що тут схожі паливні картки, які не мають ніякого номіналу, ніяк не оплачені, які ніколи не були у касі підприємства і взагалі не є документами? Талони на паливо подібні до грошових документів, але паливні картки — ні. Адже грошові документи завжди мають певний номінал (вартість їх купівлі) і обсяг прав. I якщо їх видають з каси, то назад вони вже не повертаються. А на рахунку паливної картки (тобто навіть не на самій картці) сума грошей або кількість літрів постійно змінюється. I такі картки завжди є на руках у водіїв, а не в касі.
Суть коштів підприємства на рахунках паливних карток повністю відповідає п. 4 П(С)БО 10, відповідно до якого дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, тобто осіб, які унаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їх еквівалентів чи інших активів. Зрозуміло, що в останньому випадку тут маються на увазі товарні вимоги, які ґрунтуються на здійсненій передоплаті. В обліку підприємства-кредитора вони відображаються за дебетом субрахунка 371 «Розрахунки за виданими авансами». Наголосимо, що пунктом 29 П(С)БО 2 передбачено, що в балансовій статті «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» відображається сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок подальших платежів.
Таким чином, кошти підприємства на рахунках мережі АЗС з доступом до них за паливними картками (як грошовими, так і літровими) слід обліковувати у грошовому виразі на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами», а не на субрахунках 331 або 203. При цьому жодний аналітичний облік літрів палива за рахунком 371 вести не потрібно (подібну інформацію, що надається постачальником палива, підприємство може враховувати в управлінському обліку на власний розсуд).
Насамкінець про облік ситуації, коли не в рекламі, а конкретно в договорі підприємства з мережею АЗС записано, що мережа АЗС повинна зберігати закуплене підприємством паливо. Тоді в обліку мережі АЗС, яка зберігає паливо, що перейшло у власність підприємства-покупця, має місце позабалансовий облік такого палива. За Iнструкцією №291 матеріальні цінності, прийняті підприємством на відповідальне зберігання, враховуються на рахунках класу 0 «Позабалансові рахунки». При цьому на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» ведеться облік товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), прийнятих на відповідальне зберігання, зокрема оплачених покупцями ТМЦ, які дозволено залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками і невивезених з причин, що не залежать від підприємства.
А облік палива, яке перейшло у власність підприємства, але фактично ним ще не отримане і зберігається у постачальника (мережі АЗС), повинно вести підприємство-покупець на субрахунку 203 «Паливо».
Деталі обліку у розглянутих ситуаціях подамо на двох прикладах для літрових карток (облік грошової картки, по суті, є таким самим, як і літрової у прикладі 1).
Приклад 1 Підприємство «Альфа» і компанія SAT (мережа АЗС) уклали договір постачання палива, яким передбачено передоплату за паливо і перехід права власності на нього до підприємства за фактом заправки автомобілів на АЗС за допомогою літрових паливних карток SAT. Підприємство придбало у компанії SAT дві такі картки (з терміном дії — 4 роки) за ціною 24 грн за штуку (у т. ч. ПДВ) і перерахувало передоплату за 900 л палива у розмірі 7200 грн, у т. ч. ПДВ (ціна — 8 грн/л). Це для зарахування на паливні рахунки кожної із двох карток водіїв підприємства (К1 і К2) по 450 л палива (що відповідає передоплаті у розмірі 3600 грн, з ПДВ). За договором ціни на паливо є фіксованими до повного отримання за картками попередньо оплаченого палива. Протягом місяця підприємство придбало за першою карткою 225 л палива (на 1800 грн, з ПДВ), а за другою — 300 л (на 2400 грн, з ПДВ). При цьому з К2 на К1 було переказано 50 л палива (на 400 грн, з ПДВ).
Таблиця 1
Облік операцій підприємства «Альфа»
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Відображено передоплату мережі АЗС за дві паливні картки (К1 і К2) |
|
|
|
|
|
|
|
Право на податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено отримання карток від мережі АЗС |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено зарахування авансу в рахунок оплати отриманих карток |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено передачу карток у користування (після зарахування коштів на їхні рахунки) |
|
|
|
|
|
|
|
Перераховано мережі АЗС передоплату за паливо для зарахування на рахунки двох паливних карток (К1 і К2) |
|
|
|
|
|
|
|
Право на податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено зарахування грошового авансу на рахунок першої паливної картки (К1) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено зарахування грошового авансу на рахунок другої паливної картки (К2) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено отримання палива на АЗС з розрахунком за першою паливною карткою (К1) (225 л залито у бак автомобіля 1 — А1) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Списання частини авансованих коштів з рахунка першої картки (К1) у рахунок оплати отриманого палива (225 л) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено отримання палива на АЗС з розрахунком за другою паливною карткою (К2) (300 л залито у бак автомобіля 2 — А2) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Списання частини авансованих коштів з рахунка другої картки (К2) у рахунок оплати отриманого палива (300 л) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено облікову вартість (400 грн) 50 л палива, переказаного з К2 на К1 |
|
|
|
|
|
Таблиця 2
Облік операцій підприємства «Бета»
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Відображено передачу карток у користування (після зарахування коштів на їхні рахунки) |
|
|
|
|
|
|
|
Перераховано мережі АЗС передоплату за ПММ |
|
|
|
|
|
|
|
Право на податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено право власності підприємства на паливо, що зберігається на АЗС «TAS» |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено податковий кредит з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено зарахування авансу у рахунок оплати отриманого у власність палива |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено зарахування 450 л палива на рахунок першої паливної картки (К1) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено зарахування 450 л палива на рахунок другої паливної картки (К2) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено отримання палива на АЗС за першою паливною карткою (К1) (225 л залито у бак автомобіля 1 — А1) |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено отримання палива на АЗС за другою паливною карткою (К2) (300 л залито у бак автомобіля 2 — А2) |
|
|
|
|
|
Приклад 2 Підприємство «Бета» і компанія TAS (мережа АЗС) уклали договір постачання палива, яким передбачено перехід палива у власність підприємства за фактом передоплати і відповідальне зберігання палива на АЗС компанії до вибірки його підприємством. Потім «Бета» придбала дві літрові паливні картки TAS (облік їх такий самий, як у прикладі 1) та оплатила 900 л палива (7200 грн, з ПДВ; ціна — 8 грн/л), які компанія прийняла на зберігання. Далі на паливні рахунки кожної із двох карток водіїв підприємства (К1 і К2) було зараховано по 450 л палива (3000 грн, без ПДВ). Протягом місяця підприємство отримало за першою карткою 225 л палива (1500 грн, без ПДВ), а за другою — 300 л (2000 грн, без ПДВ).
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України.
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».
- П(С)БО 2 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.
- П(С)БО 10 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.99 р. №237.
- Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291.
Олександр КОРОП, консультант з оподаткування та бухгалтерського обліку