Як відомо, з набранням з 2012 року чинності змінами до ПКУ в частині спрощеної системи оподаткування змінилися критерії для юридичних і фізичних осіб, що можуть бути платниками єдиного податку (ЄП). Для фізосіб-підприємців, що належать до 3-ї групи платників ЄП, збільшилася дозволена кількість найманих працівників. Однак збільшення персоналу тягне за собою певні юридичні наслідки, зокрема необхідність дотримання нормативу працевлаштування інвалідів. Про це й поговоримо.
Нові групи платників ЄП з 2012 року
З 2012 р. для фізосіб передбачено перші три групи платників ЄП. Платники ЄП — юридичні особи належать до четвертої групи.
Не заглиблюючись у порядок визначення доходу та в окремі обмеження, передбачені податковим законодавством для платників ЄП, наведемо основну інформацію щодо груп платників ЄП, визначених ПКУ.
Платники ЄП — фізособи
Перша група платників ЄП не може мати найманих працівників взагалі. Максимальний річний обсяг виручки для них становить 150 тис. грн, при цьому займатися вони можуть лише роздрібною торгівлею на ринку або наданням побутових послуг населенню.
Платники ЄП другої групи можуть мати до 10 найманих працівників (як і раніше), але для них передбачено вже більший максимальний річний обсяг виручки: до 1 млн грн. Ці підприємці можуть продавати товари будь-де і будь-кому, а от надавати будь-які послуги — вже лише населенню або платникам єдиного податку.
Перша і друга група платників ЄП не можуть бути платниками ПДВ.
Платники ЄП третьої групи вже можуть мати до 20 найманих працівників, а максимальний обсяг виручки для них становить 3 млн грн на рік.
Платники ЄП третьої групи та платники-юрособи (четверта група) можуть бути зареєстровані платниками ПДВ.
Платники ЄП — юрособи
Відповідно до ПКУ, платниками ЄП (четверта група) можуть бути юрособи, що мають до 50 працівників і дохід до 5 млн грн на рік.
Обов'язок працевлаштування інвалідів
Виходячи з наведеного, частина платників ЄП — фізосіб, а саме платники 3-ї групи, тепер можуть мати до 20 працівників, що вдвічі більше, ніж відповідно до раніше чинного законодавства. У разі збільшення кількості працівників потрібно враховувати передбачений законодавством обов'язок щодо працевлаштування інвалідів.
Наголосимо, що цей обов'язок стосується як фізичних осіб — роботодавців, так і юридичних осіб, що мають найманих працівників, якщо в них понад 7 працюючих. Обов'язок щодо працевлаштування інвалідів не залежить від обраної системи оподаткування чи організації бізнесу.
Норматив працевлаштування
Законом №875 в статті 19 установлюється обов'язковий норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% загальної кількості працюючих. Для роботодавців з кількістю працюючих від 8 до 25 осіб цей норматив становить одне робоче місце.
На практиці це означає, що якщо підприємство (підприємець) приймає на роботу восьмого працівника за основним місцем роботи (за семи існуючих), то такий восьмий працівник повинен бути інвалідом.
Для роботодавців із більшою кількістю працівників зазначимо, що за своєю суттю норматив в одне робоче місце стосується суб'єктів з кількістю працюючих не до 25, а до 38 працівників. Якщо середньооблікова кількість працівників 37, то 4% від цього показника — 1,48, що закруглюємо до 1. Якщо ж працівників 38, то 4-відсотковий норматив становитиме вже 1,52, що закруглюємо до 2.
Це означає, що серед працівників, які працюють у роботодавців із середньообліковою кількістю штатних працівників облікового складу від 8 до 37, має бути принаймні один інвалід.
Реєстрація у Фонді і звітність
Відповідно до ст. 19 Закону №875 та згідно з Порядком реєстрації №70, роботодавці, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, підлягають реєстрації у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів до 1 лютого року, що настає за роком збільшення кількості працівників.
А згідно з Порядком подання звітів №70 такі роботодавці щороку до 1 березня подають або надсилають Фонду рекомендованим листом Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів (ф. №10-ПI, затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 р. №42).
Обчислення кількості працівників
Відповідно до Iнструкції щодо заповнення зазначеного Звіту (Iнструкція №42), показники, які використовуються при порівнянні чисельності працюючих та кількості працевлаштованих інвалідів, мають певні особливості. Iз норм ст. 19 Закону №875 та цієї Iнструкції випливає, що йдеться саме про середньооблікову за рік кількість штатних працівників облікового складу та аналогічну середньооблікову кількість штатних працівників, яким установлена інвалідність.
Порядок обчислення облікової кількості штатних працівників, за яким обчислюється як кількість усіх працівників, так і кількість інвалідів серед них, визначено розділом 2 Iнструкції №286. До неї, зокрема, включаються працівники, прийняті на умовах неповного робочого дня, працівники, що хворіють, перебувають у відрядженнях, відпустках. У середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу не враховуються особи, прийняті на роботу за сумісництвом із інших підприємств, — зовнішні сумісники, а також особи, що виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру, та деякі інші (п. 2.6 Iнструкції №286). Не враховуються й особи, що перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною (пп. 3.2.2 цієї ж Iнструкції).
Для визначення середньооблікової кількості чисельність штатних працівників за кожен день (у т. ч. вихідні дні) додається і ділиться на загальну кількість календарних днів у періоді (тобто на кількість днів у році — 365, у 2012 році — 366). Якщо при обчисленні виникає дробове число, то відповідно до Iнструкції №42 його слід округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Чи враховується у звіті сам підприємець?
Зауважимо, що підприємець чи інша фізична особа — роботодавець (у т. ч. самозайнята особа в розумінні ПКУ) не перебуває в трудових відносинах сама із собою, а отже, вона не враховується під час розрахунку середньооблікової кількості працівників. Тож якщо фізособа-роботодавець має лише 7 найманих працівників (крім себе), то обов'язку реєстрації в Фонді та працевлаштування інваліда в неї не виникає.
Якщо підприємець — інвалід
Iз зазначеного правила передбачено важливий виняток. Згідно з п. 3.2 Iнструкції №42, якщо самій фізичній особі, що використовує найману працю, відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, вона збільшує показник рядка 02 Звіту («середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність») на одиницю. Iз цього випливає, що норматив працевлаштування одного інваліда вважається виконаним, якщо сама фізособа-роботодавець є інвалідом1.
1 Відповідний підхід бачимо в листі Фонду соцзахисту інвалідів від 15.09.2010 р. №1/6-301/06, див. «ДК» №47/2010.
Яких інвалідів можна приймати на роботу
Для виконання нормативу працевлаштування інваліда загалом недостатньо укласти трудовий договір із працівником (працівниками), якому встановлена інвалідність. Такі працівники повинні бути прийняті на роботу за основним місцем роботи та відпрацювати на підприємстві певний час для того, щоб їхня середньорічна кількість була не нижча за встановлений норматив (про це далі).
Група інвалідності працівника при цьому не має значення. Для приймання на роботу працівник надає довідку МСЕК про встановлення інвалідності.
Однак слід пам'ятати, що ч. 6 ст. 24 КЗпП забороняє укладати трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота є протипоказаною за станом здоров'я. Тож якщо довідка МСЕК містить вказівку, що такий інвалід не може бути прийнятий на відповідну роботу, укладення з ним трудового договору буде іншим порушенням законодавства про працю. Тобто, прийнявши на роботу такого інваліда, роботодавець уникне санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, але ризикує бути притягненим до інших видів юридичної відповідальності.
Адміністративно-господарські санкції
За невиконання нормативу працевлаштування інвалідів передбачено юридичну відповідальність двох видів: адміністративно-господарські санкції та адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.
Адміністративно-господарські санкції передбачено ст. 20 Закону №875 у розмірі 1/2 середньої річної зарплати на підприємстві для підприємств та фізичних осіб з кількістю працюючих від 8 до 15 осіб, якщо серед них немає інваліда, та однієї середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, для підприємств і фізосіб з кількістю працюючих 16 і більше осіб.
Наголосимо, що кількість не зайнятих інвалідами робочих місць визначається під час складання вищенаведеного звіту шляхом порівняння середньорічної кількості штатних працівників облікового складу та середньорічної кількості інвалідів у їхньому числі. Тобто якщо на підприємстві 8 працюючих, то інвалід серед них має працювати на підприємстві на постійній основі принаймні більше ніж півроку.
Зазначені санкції не стягуються в безспірному порядку — лише в судовому порядку за позовом Фонду. При цьому строки давності на цю заборгованість не поширюються, а за період прострочення їх сплати (після закінчення терміну самостійної сплати) нараховується пеня.
Санкції і розмір зарплати
Зауважимо, що розмір адміністративно-господарських санкцій прямо залежить від середньорічної зарплати на всьому підприємстві. У законі йдеться саме про річну (а не середньомісячну протягом року) заробітну плату.
Тож оцінюючи критичність питання працевлаштування інваліда (тобто вирішуючи, що все ж таки краще: знайти інваліда чи сплатити санкцію), слід порівнювати можливі витрати на зарплату потенційного працівника-інваліда з рівнем середньорічної зарплати.
Приклад 1 На підприємстві за результатами року середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, серед яких немає жодного інваліда. Загальна сума нарахованої за рік заробітної плати — 116200 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за рік становить 116200 грн : 10 осіб х 0,5 = 5810,00 грн.
Приклад 2 У підприємця загальна кількість працівників наприкінці 2011 р. зросла до 8 осіб, однак середньооблікова кількість штатних працівників становить 7,48 осіб, що округлюємо до 7. Таке підприємство зобов'язане стати на облік у Фонді соцзахисту інвалідів, однак норма працевлаштування інвалідів у 2011 р. для нього не встановлюється.
Приклад 3 У підприємця, який сам є інвалідом, середньооблікова за рік кількість штатних працівників становить 16 осіб, серед яких інвалідів немає. Такий підприємець зобов'язаний зареєструватися у Фонді, подати звіт. Однак оскільки сам підприємець є інвалідом, норматив працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця вважається виконаним.
Адмінвідповідальність
Крім наведених санкцій, ч. 2 ст. 188-1 КпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання нормативу посадовою особою (керівником) підприємства або фізособою-роботодавцем у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 20 н. м. д. г. (170 — 340 грн). Аналогічний адмінштраф за ч. 2 ст. 188-1 КпАП передбачено за неподання звіту, передбаченого Порядком подання звітів №70. Відповідно до статті 221, 255 КпАП, адмінпротоколи за цією статтею складаються посадовими особами Мінсоцполітики, а справи розглядаються в судовому порядку. Отже, застосовується 3-місячний строк давності, передбачений ст. 38 КпАП. Це означає, що через три місяці з дня вчинення правопорушення особу вже не може бути притягнено до адмінвідповідальності. Невиконання нормативу, на нашу думку, не є триваючим правопорушенням, адже стосується конкретного календарного року, і тому правопорушення буде закінченим після закінчення календарного року.
Якщо інвалідів немає
Законодавство не ставить сплату штрафів роботодавцем у залежність від того, чи скеровувалися до нього державними органами на працевлаштування інваліди.
Проте серед спеціалістів є думка про те, що у випадку, якщо підприємство чи фізособа-роботодавець створили вакансію, що може бути зайнята інвалідом, і подавало інформацію про цю вакансію до служби зайнятості, то воно зможе уникнути застосування адміністративно-господарських санкцій. У бухгалтерській літературі є також поради надавати оголошення про вакансії, створені для інвалідів, у пресі чи розміщувати їх в інший спосіб.
Такі поради ґрунтуються саме на судовому порядку стягнення зазначених санкцій. Судова практика свідчить, що далеко не завжди суди приймають рішення на користь Фонду соцзахисту інвалідів. Справи вирішувалися на користь роботодавців саме в тих випадках, коли вони доводили, що, незважаючи на вжиті заходи, не мали реальної змоги виконати норматив, оскільки державні органи були поінформовані про готовність прийняти інваліда, але інваліда направлено не було (див., наприклад, ухвали ВАСУ від 27.09.2007 р. у справі К-24456/06, від 22.07.2010 р. у справі К-7221/09, від 28.04.2011 р. у справі К-28323/10).
Висновки
Отже, підприємствам та підприємцям із числа платників ЄП, за наявності в них 8 або більше працівників, необхідно на загальних засадах забезпечувати працевлаштування інвалідів у розмірі, не меншому за встановлений норматив. Iнваліди в передбаченій кількості мають працювати (перебувати в трудових відносинах) на підприємстві чи у фізособи протягом такої кількості днів протягом року, щоб середньорічна їх кількість відповідала встановленому нормативу.
Таким роботодавцям необхідно до 1 лютого року, наступного за тим, коли кількість їхніх працівників (за основним місцем роботи) збільшилася до 8 і більше осіб, зареєструватися в Фонді соцзахисту інвалідів. Щороку до 1 березня ці роботодавці повинні надавати до органів фонду звіт за ф. №10-ПI.
Якщо підприємство створило робоче місце (вакансію) для інваліда, але воно залишається незайнятим, доцільно надати до державної служби зайнятості звіт про вакансії за ф. №3-ПН1 (звіт надається за наявності вакансії) із позначкою щодо працевлаштування на певну посаду інваліда, розмістити оголошення про вакансію в пресі, на дошках оголошень тощо.
1 Форму затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005 р. №420.
У разі невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (якщо інваліди не працевлаштовані), роботодавці щороку до 15 квітня сплачують Фонду санкції у вищезазначеному розмірі. Якщо ці санкції не сплачено, їх може бути стягнуто в судовому порядку.
Нормативна база
- Закон №875 — Закон України від 21.03.91 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
- Порядок реєстрації №70 — Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. №70.
- Порядок подання звітів №70 — Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. №70.
- Iнструкція №286 — Iнструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор