Мінімальна оплата праці — чи все так просто?

Нашим постійним передплатникам порушене у статті питання¹ добре знайоме, адже у попередніх роках ми про нього неодноразово згадували.
Але автор впевнена, що будуть серед читачів і такі, які почують про нього вперше. Розглянемо порядок визначення розміру мінімальної заробітної плати, встановлений чинним законодавством, уважно.

Розмір мінімальної плати, встановлений держбюджетом

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці»).

¹ Дивіться лист Мінпраці від 17.03.2011 р. №2774/0/14-11/18 у «ДК» №50/2011.

Відомо, що згідно з пп. 8 п. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 22 Закону України від 23.12.2010 р. №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено такі розміри мінімальної заробітної плати на 2011 р. (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Розмір мінімальної заробітної плати на 2011 рік

Про те, якою буде мінімальна зарплата у 2012 році, ми дізнаємося з нового закону, який ще тільки розглядається у ВРУ. Однак у проекті цього закону №9000 від 15.09.2011 р. ст. 13 передбачено такий рівень мінімальної зарплати (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Розмір мінімальної заробітної плати на 2012 рік (за проектом №9000)

Розмір мінімальної зарплати, встановлений Генеральною угодою

Але для декого ще досі є новиною, що розмір мінімальної оплати праці регулюється в Україні також і трудовими договорами, колективними договорами і їх найвищою формою — галузевими та генеральними угодами.

Подібна норма наведена й у Генеральній угоді між КМУ, загальноукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців, профспілками і профоб'єднаннями на 2011 — 2012 роки від 09.11.2010 р. Як зазначено в коментованому листі, згідно із п. 2.2 Генеральної угоди на 2010 — 2012 роки розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму часу в нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики за попередній місяць відповідно до законодавства. Конкретний розмір мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, міжрозрядні співвідношення встановлюються в галузевих угодах і колективних договорах.

Хто підпадає під дію Генеральної угоди

За статтею 9 Закону України від 01.07.93 р. №3356-ХII «Про колективні договори і угоди» (далі — Закон №3356) положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. За ст. 3 Закону №3356 сторонами генеральної угоди виступають:

— професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди;

— власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави.

Отже, виконання норм Генеральної угоди є обов'язковим для всіх підприємств, на яких є профспілка, і для роботодавців, які належать до організацій роботодавців та підприємців, що підписали цю Генеральну угоду.

Для решти працедавців норми Генеральної угоди можуть використовуватися на практиці лише за їх бажанням. Як зазначає Мінпраці щодо цього питання у коментованому листі, для тих підприємств, що не були представлені уповноваженими представниками з боку власника і з боку профспілки (об'єднання профспілок) при укладенні Генеральної угоди, обов'язковими будуть норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами на державному рівні. Разом із тим законодавство не забороняє суб'єктам (підприємствам) різних форм власності застосовувати під час укладення колективного договору норми та положення чинної Генеральної угоди.

Відповідальність за порушення

Що тягне за собою порушення норм Генеральної угоди для тих, хто підпадає під її дію? Згідно зі ст. 36 Закону України «Про оплату праці» за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Але для порушення норм генеральної угоди як різновиду колективного договору¹ передбачено окремі санкції:

1) за ст. 18 Закону №3356 на осіб, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність² аж до звільнення з посади;

¹ Стаття 3 Закону №3356.

² Згідно із ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Хоча законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

2) за ст. 41-2 КУпАП порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 н. м. д. г. (850,00 — 1700,00 грн).

На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов'язання за колективним договором, угодою.

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»