У разі скорочення штату працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку

Що повинен виплатити працедавець працівникові у разі скорочення штату?

Крім звичайного розрахунку, що здійснюється із працівником згідно зі статтями 47 і 116 КЗпП, працівникам, які звільняються на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, а саме внаслідок змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення кількості або штату працівників, виплачується вихідна допомога у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

Вихідна допомога надається на підставі наказу (розпорядження) керівника разом з іншими коштами, які належать до коштів остаточного розрахунку із працівником.

Розмір вихідної допомоги визначається згідно із Порядком №100¹. Згідно з ч. 3 п. 2 р. II Порядку №100 розрахунковим періодом для визначення такого розміру будуть два останні календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом двох останніх календарних місяців працівник не працював, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до встановлених на дату звільнення тарифної ставки або окладу працівника.

¹ Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.

Сума вихідної допомоги включається до місячного оподатковуваного доходу працівника у місяці його звільнення і оподатковується разом з іншими доходами працівника за ставками, встановленими п. 167.1 ПКУ (15 — 17%). Але оскільки згідно з п. 3.8 Iнструкції №5 вихідна допомога не є зарплатою, податкова соціальна пільга до неї не застосовується. Не обкладається сума вихідної допомоги і ЄСВ (п. 4 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170).

Приклад Працівника звільнено за скороченням у березні 2011 р. Припустимо, що зарплата працівника за лютий 2011 р. становила 1000,00 грн, за січень 2011 р. — 950,00 грн. Кількість відпрацьованих днів у лютому 2011 р. — 20, у січні 2011 р. — 19 днів. Отже, середньоденна зарплата становить:

(950 + 1000) : (19 + 20) = 50,00 грн.

Оскільки середній місячний заробіток визначено законодавством як розрахункову величину для нарахування вихідної допомоги, він обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку №100). Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за два останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

(19 + 20) : 2 = 20 (округлюємо за арифметичними правилами);

50 х 20 = 1000,00 грн — сума вихідної допомоги.

Таблиця

Відображення в обліку нарахування вихідної допомоги звільненому працівникові

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»