Профпідготовка і підвищення кваліфікації

Мінпраці оприлюднило лист від 14.04.2011 року №3900/0/14-11/021 (див. у «ДК» №26/2011) для усіх працедавців, які провадять операції з навчання працівників, а також стикаються з проходженням практики студентів та учнів. Користь цього листа — у наведених у ньому чітких визначеннях, які застосовуються в таких операціях, оскільки саме ці визначення використовуються потім у податковому обліку. Розгляньмо роз'яснення Мінпраці докладніше.

Виробнича практика

Як нагадує Мінпраці у коментованому листі, ст. 25 Закону України від 10.02.98 р. №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» дозволяє професійно-технічним навчальним закладам проводити професійно-практичну підготовку учнів у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг у таких формах:

1) урок виробничого навчання в навчальному закладі;

2) урок виробничого навчання на виробництві чи в сфері послуг;

3) виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг;

4) переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи у сфері послуг;

5) інші форми професійної практичної підготовки.

Крім того, виробнича практика може бути частиною навчального процесу і у вищих навчальних закладах. Так, п. 5 ст. 63 Закону України від 17.01.2002 р. №2984-III «Про вищу освіту» вищим навчальним закладам надано право на створення власних або використання за договором інших матеріально-технічних баз для проведення навчально-виробничої практики студентів.

Звертаємо увагу СГД, які надають за договором матеріально-технічну базу (робочі місця) для проходження студентами і учнями виробничої практики, що якщо практиканти в межах практики виконують певні роботи, то СГД стають працедавцями, тобто за відсутності у практиканта трудової книжки у п'ятиденний строк треба її оформити¹ і, звісно ж, оплатити працю практиканта протягом виробничої практики.

¹ Пункт 1.1 Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. №58.

КЗпП встановлює певні особливості щодо праці практикантів:

1) для підготовки молоді до праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після досягнення ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП);

2) на кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження (ст. 189 КЗпП);

3) забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення до праці на підземних роботах, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП). Перелік таких важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці затверджено Наказом МОЗ України від 31.03.94 р. №46, а граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років — Наказом МОЗ України від 22.03.96 р. №59;

4) усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП). Ця стаття містить вимогу і про те, що в подальшому, до досягнення 21 року, прийняті у неповнолітньому віці працівники щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові, однак, оскільки практиканти працюють на тимчасовому робочому місці, щорічний медичний огляд за цією статтею у працедавця їм не потрібен;

5) забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП);

6) для неповнолітніх працівників встановлюється скорочений робочий час. Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років — 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП). При цьому оплата праці учнів професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати (ст. 194 КЗпП).

Аналогічні гарантії надаються практикантам і Законом України від 23.05.91 р. №1060-ХII «Про освіту»: «На час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці» (п. 4 ст. 53). Однак щодо учнів професійно-технічних навчальних закладів цим підпунктом встановлено додаткову вимогу: п'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу, про що працедавцю не слід забувати.

Нагадаємо, що згідно з абз. 3 пп. 140.1.3 ПКУ дозволяється відносити до податкових витрат витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. На думку автора, для того щоб віднести витрати на надання робочих місць для проходження виробничої практики студентам і учням, підприємству слід мати такі документи:

1) договір із навчальним закладом про проходження виробничої практики;

2) наказ керівника про приймання на роботу під час виробничої практики певних студентів або учнів, а також про призначення працівників, які контролюватимуть проходження студентом (учнем) практики або навчатимуть їх під час такої практики. За таке навчання або контроль працівники мають право на отримання доплати, про яку також слід зазначити в наказі;

3) табель обліку робочого часу і відомості нарахування заробітної плати. У разі якщо йдеться про учня професійно-технічного навчального закладу, слід мати і платіжне доручення про перерахування 50% зарплати учня навчальному закладу.

Приклад 1 Учня професійно-технічного навчального закладу було прийнято на роботу під час проходження виробничої практики на один місяць (червень). Йому встановили оклад у сумі 1200,00 грн, а працівнику, який виконував обов'язки керівника виробничої практики, призначено доплату в сумі 500,00 грн, при тому що інша заробітна плата цього працівника становила 2500,00 грн (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Відображення в обліку оплати праці практиканта

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Підпункт 140.1.3 ПКУ дозволяє враховувати при визначенні об'єкта оподаткування такі витрати подвійного призначення, як витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації. А ось що саме розуміється під цими загальними термінами? Відповідь надає Мінпраці у коментованому листі, посилаючись на ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

Зауважимо, що пільги і гарантії, що встановлюються робітникам, які проходять первинну професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації, регламентує глава XIV КЗпП:

1) обов'язок працедавця створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням (ст. 202);

2) при підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі повинні враховуватись успішне проходження працівниками виробничого навчання, загальноосвітня і професійна підготовка та успішне проходження працівниками навчання в навчальних закладах (ст. 203);

3) теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових робітників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання провадяться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працівників відповідних віку, професій і виробництва (ст. 204);

4) у період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей працівники не можуть використовуватися на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка вивчається ними (ст. 205);

5) за час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством (ст. 207). Якщо навчання відбувається на робочому місці, то працівнику, який навчається, виплачується зарплата. Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року (ст. 213), до того ж щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу такої навчальної відпустки (ст. 212). На час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата (ст. 217).

Це цікаво знати

Первинна професійна підготовка — це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Перепідготовка робітників — це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Тепер щодо документального оформлення таких витрат. На думку автора, для того щоб мати право на податкові витрати, працедавець має підтвердити їх первісними документами, такими як:

1) наказ про виробниче навчання працівника;

2) наказ про перепідготовку працівника;

3) наказ про необхідність підвищення кваліфікації працівників;

4) наказ про залучення висококваліфікованих працівників для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників. За таке навчання висококваліфікованим працівникам призначається доплата;

5) табель робочого часу і відомість нарахування зарплати.

Оскільки йдеться про виробниче навчання, організоване самим працедавцем, а не навчальним закладом, слід розробити навчальну програму, план перепідготовки або підвищення кваліфікації працівників і звітування осіб, які провадять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, про хід навчального процесу та успіхи осіб, що навчаються.

Звісно, до навчання працівників підприємство може залучити і сторонніх фахівців. Тоді для підтвердження витрат потрібні також договори зі сторонніми організаціями або фахівцями про здійснення навчання.

Приклад 2 Підприємство згідно з колдоговором направило працівника в інше місто на підвищення кваліфікації на місяць (червень 2011 р.). Працівнику наказом керівника було оформлено відрядження¹, видано аванс у сумі добових, а після відрядження на підставі авансового звіту та інших підтвердних документів (квитків, рахунка готелю) відшкодовано витрати на проїзд до місця відрядження і назад і витрати на проживання.

¹ Оскільки Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки» не передбачає такої підстави для навчальної відпустки, як підвищення кваліфікації працівника, а вимогу про таке підвищення висуває працедавець, отже, поїздка для проходження підвищення кваліфікації є службовою.

Таблиця 2

Відображення в обліку витрат на підвищення кваліфікації працівника

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»