• Посилання скопійовано

Визначення витрат

Плату за оренду приміщення у звичайної фізособи можна віднести до витрат

Підприємство використовує будівлі для здійснення господарської діяльності, які орендує у фізичної особи. Чи будуть у підприємства витрати зі сплати орендної плати? Які податки сплачує фізична особа — орендодавець?

Згідно з нормами ст. 793 ЦКУ договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (його окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому нотаріус роз'яснює сторонам необхідність державної реєстрації таких договорів у відповідних органах, про що робиться відмітка в тексті засвідчувального напису. У разі коли орендодавцем виступає фізична особа — не суб'єкт підприємницької діяльності, нотаріус зобов'язаний подати інформацію про посвідчення такого договору органам ДПС за місцем проживання орендодавця (п. 106 р. 9 гл. III Iнструкції №20/5).

Орендні відносини регулюються главою 58 ЦКУ, параграфом 5 глави 30 ГКУ та іншими законодавчими нормативними актами України. Передача орендареві будівлі оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору. З цього часу й починається відлік строку оренди, якщо інше не встановлено договором. Повернення орендованого майна також відбувається за актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору. I з цього моменту договір найму припиняється.

За користування майном з орендаря стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Визначення орендної операції надано в пп. 14.1.97 ПКУ. Порядок відображення орендних операцій в орендаря — платника податку на прибуток встановлено ст. 138 ПКУ. I залежатиме від того, де ця будівля використовується, а саме:

1) у складі інших витрат за статтею загальновиробничих витрат (пп. 138.10.1 «г» ПКУ), якщо використовується як загальновиробниче приміщення;

2) у складі інших витрат за статтею адміністративних витрат (пп. 138.10.2 «в» ПКУ), якщо використовується як адміністративно-побутова будівля, наприклад, як офіс;

3) у складі інших витрат за статтею витрат на збут (пп. 138.10.3 «д» ПКУ), якщо орендується, наприклад, як склад.

Слід нагадати, що якщо підприємство орендуватиме приміщення у фізичної особи — засновника, то в цьому разі така операція підпадає під операцію з пов'язаними особами згідно з пп. 14.1.159 ПКУ, і сума витрат, понесених платником податків при сплаті орендних платежів, визначається виходячи з їх договірних цін, але не вищих за звичайні ціни). На придбання послуги від фізичної особи — не підприємця і не пов'язаної з підприємством особи ця вимога не поширюється (п. 153.2 ПКУ).

Механізм визначення звичайної ціни, встановлений ст. 39 ПКУ, почне діяти з 1 січня 2013 року. А до цього часу діятимуть норми визначення звичайної ціни, передбачені п. 1.20 Закону про прибуток, згідно з якими використовується інформація про укладені на момент продажу такої послуги договори з ідентичними (однорідними) послугами в порівнянних умовах (пп. 1.20.2 Закону про прибуток).

Згідно з нормою п. 138.2 ПКУ витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II ПКУ.

Фактичний розмір орендної плати за звітний період підтверджує рахунок, виданий орендодавцем, а факт виконання послуги з оренди — акт виконаних робіт (наданих послуг) (або будь-який інший документ, складений згідно з вимогами Закону про бухоблік). Факт сплати орендного платежу підтверджується платіжним документом. Підприємству, швидше за все, необхідно буде самому поклопотатися про підтвердження своїх витрат, склавши акт про надані йому послуги згідно з усіма вимогами складання первинного документа, встановленими ст. 9 Закону про бухоблік.

Тепер про податки і збори, які необхідно утримати підприємству при виплаті доходу фізичній особі. Порядок оподаткування доходів фізосіб від надання нерухомості в оренду (суборенду) здійснюється відповідно до п. 170.1 ПКУ, згідно з яким податковим агентом платника податків — орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна (житла, будівель, споруд і землі) є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний або неповний місяць оренди. Така мінімальна сума визначається за методикою, встановленою Кабміном1, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних і якісних показників, що встановлюються органами місцевого самоврядування, на території яких розташована така нерухомість, і оприлюднюється найбільш доступним способом для мешканців такої територіальної громади. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено або не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди. Доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за рахунок орендодавця за ставкою оподаткування 15% (17%) залежно від суми виплачуваного доходу.

1 Методика визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затверджене постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1253.

Утримувати ЄСВ з виплачуваного фізичній особі доходу у вигляді орендної плати не треба. Пенсійний фонд у п. 6 свого роз'яснення від 11.03.2011 року (без номера) на запитання, чи слід нараховувати ЄСВ на суму винагороди, що виплачується підприємством фізичним особам за договором найму (оренди), відповідає так: «Відносини, які виникають між власником приміщення (наймодавцем) та юридичною особою, яка винаймає таке приміщення (наймачем), регулюються договором найму (оренди) (стаття 759 глави 58 Цивільного кодексу України) та не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг. Ураховуючи вищезазначене, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при сплаті на користь фізичної особи орендної плати згідно з договором найму (оренди) приміщення не нараховується».

Марина ТАРАСОВА, «Дебет-Кредит»


Витрати на придбання товару у фізособи-«єдиноподатника» проблематично включити до собівартості такого товару

Чи матиме підприємство витрати за товарами, які реалізуються після 01.04.2011 р., але були придбані до цієї дати у фізособи — підприємця на єдиному податку?

Товари, придбані у фізособи — платника єдиного податку до 01.04.2011 р., на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток включалися до валових витрат відповідного податкового періоду на загальних підставах при одночасному збільшенні товарних залишків за п. 5.9 Закону. Жодних винятків щодо товарів, придбаних у фізосіб-«єдиноподатників», Законом про прибуток не передбачено. Нагадаємо, що відповідно до п. 5.9 Закону реалізований товар зменшував товарні залишки. Але якщо придбаний у підприємця-»єдиноподатника» товар не було продано до 1 квітня, то до реалізації такого товару застосовуватимуться положення ПКУ.

З 01.04.2011 р. (тобто з набранням чинності розділом III ПКУ) відповідно до пп. 135.4.1 ПКУ дохід від продажу товарів включається до доходу від операційної діяльності. При цьому у момент продажу товарів за п. 138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. А датою визнання доходу від реалізації товарів за п. 137.1 ПКУ є дата переходу до покупця права власності на такий товар. Але до складу витрат не включаються відповідно до пп. 139.1.12 ПКУ витрати, пов'язані з придбанням у фізосіб-«єдиноподатників» таких активів:

1) товарів, робіт, послуг (крім витрат на придбання робіт, послуг у фізособи-«єдиноподатника», яка здійснює діяльність у сфері інформатизації);

2) інших матеріальних і нематеріальних активів.

Отже, на думку автора, серед товарів, які перебувають на балансі підприємства станом на 01.04.2011 р., слід виділити ті, що придбані у фізосіб-«єдиноподатників», та при їх реалізації застосовувати пп. 139.1.12 ПКУ і не включати витрати на їх придбання до собівартості проданого товару. На інші товари, у тому числі придбані у юросіб — платників єдиного податку (за ставками 10% або 6%), згадане обмеження не поширюється.

Приклад Підприємство «ТА-плюс» (неплатник ПДВ) у I кварталі придбало у постачальників:

— у фізособи — платника єдиного податку Кравченка К. Р. 2 набори меблів вартістю 15000 грн кожен;

— у ТзОВ «Комп» 10 холодильників вартістю 2400 грн (з ПДВ).

За договором поставки фірмі «А» у березні було продано набір меблів за 15800 грн та 4 холодильники за ціною 2700 грн. Решту товарів було реалізовано у квітні тому самому покупцеві за тими самими цінами. Бухгалтерський та податковий облік наведено у таблиці.

Таблиця

Бухгалтерський і податковий облік на підприємстві «ТА-плюс»

№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
Доходи
Витрати
I квартал 2011 р.
1.
Придбано:
— меблі у фізособи-»єдиноподатника» (неплатника ПДВ)
281
631
30000
П. 5.9
30000
— холодильники у ТзОВ «Комп» (платника ПДВ)
281
631
24000
П. 5.9
24000
2.
Сплачено:
— за меблі
631
311
30000
— за холодильники
631
311
24000
3.
Реалізовано фірмі «А» у березні:
— 1 набір меблів
361
902
702
281
15800
15000
15800

П. 5.9
— 4 холодильники
361
902
702
281
10800
9600
10800

П. 5.9
Квітень 2011 р.
4.
Реалізовано фірмі «А»:
— 1 набір меблів
361
902
702
281
15800
15000
15800

— 6 холодильників
361
902
702
281
16200
14400
16200
14400*
5.
Отримано кошти за весь товар
311
361
58600
* Право власності переходить до покупця за датою відвантаження.

Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»


Неповернена на кінець звітного періоду поворотна фіндопомога включається до доходів

Підприємство отримало поворотну фінансову допомогу від фізособи-засновника в I кв. 2011 року. За результатами цього періоду сума її була відображена у ВД. Чи виникатимуть витрати у підприємства при поверненні такої допомоги в третьому кварталі 2011 року?

Аналізуючи положення норм чинного до 1 квітня 2011 року Закону про прибуток і чинного з 1 квітня 2011 року розділу III ПКУ, можна зробити висновок, що надавати фінансову допомогу можуть не тільки кредитно-фінансові установи, але й особи, що не мають такого статусу (п. 1 розпорядження Держфінпослуг від 31.03.2006 р. №5555, листи Держфінпослуг від 18.05.2007 р. №5600/11-11 та від 26.07.2006 р. №644/11-3, лист ДПАУ від 28.07.2006 р. №8249/6/15-0516).

Як правило, така допомога надається на підставі договору позики (ст. 1046 ЦКУ) (лист Держфінпослуг від 14.03.2008 р. №2944/11-11), що укладається між суб'єктами господарювання (або однією зі сторін може виступати фізична особа). I якщо такий договір укладається на суму понад 170 гривень — укладати його слід у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 ЦКУ).

Законодавство не вимагає нотаріального посвідчення договору позики (причому незалежно від строку і суми позики). Проте за згодою сторін або на вимогу однієї з них договір повинен бути нотаріально посвідчений. Найголовніше, щоб такий договір передбачав безпроцентну і поворотну позику.

Норми ПКУ містять визначення фінансової допомоги (пп. 14.1.257 ПКУ) — це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Під поворотною фіндопомогою розуміється сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, що не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, і є обов'язковою до повернення (слід зазначити, що визначення поворотної фіндопомоги, надане пп. 1.22.2 Закону про прибуток, — аналогічне).

Поворотну фіндопомогу було отримано підприємством від засновника-фізособи під час дії Закону про прибуток. I вона підлягала оподаткуванню згідно з нормами цього Закону. А саме, якщо така фіндопомога (або її частина), отримана в поточному податковому періоді, повертається її одержувачем до кінця такого звітного періоду, одержувач фіндопомоги не включає її суму (або її частину) ні до своїх валових доходів (далі — ВД) при отриманні, ні до валових витрат (далі — ВВ) при поверненні (пп. 4.1.6 Закону про прибуток). Податкові наслідки щодо податку на прибуток виникають у одержувача в разі, коли поворотна фіндопомога (або її частина) залишається неповерненою на кінець звітного періоду. I ці наслідки залежать, від кого таку допомогу було отримано — від платника або неплатника податку на прибуток на загальних підставах. У нашому випадку позикодавець — фізична особа, тобто неплатник податку на прибуток. I в цьому разі підприємство — одержувач фіндопомоги повинно було включити суму не поверненої на кінець звітного періоду (I кварталу) фіндопомоги до своїх ВД.

З 1 квітня набрали чинності норми розділу III ПКУ, і згідно з пп. 135.5.5 ПКУ підприємство включає за статтею «Iнші доходи» суми поворотної фіндопомоги, отримані у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (зокрема нерезидентів), або осіб, які згідно з ПКУ мають пільги з цього податку (у т. ч. право застосовувати ставки податку, нижчі за встановлені п. 151.1 ПКУ). Якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податків повертає таку фіндопомогу (її частину) особі, яка її надала, то він збільшує на суму такої поворотної фіндопомоги (її частини) суму витрат за підсумками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Положення пп. 135.5.5 ПКУ не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (у тому числі нерезидента) такого платника податків, у разі її повернення не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання. Ці норми починають діяти з 1 квітня 2011 року. Перехідних положень, що стосуються сум поворотної фінансової допомоги, немає. Тому якщо буквально читати норми ПКУ, то можна порадити обережним платникам повернути таку допомогу засновнику пізніше 365 днів з моменту її отримання. Тоді згідно з нормами пп. 135.5.5 ПКУ можна пояснити відображення витрат. Сміливим платникам податків можна не чекати 365-денного періоду і при поверненні фіндопомоги раніше відображати витрати, пояснюючи тим, що в I кварталі були відображені доходи на таку суму. Але будьте готові до запитань, які можуть виникнути у перевіряльників.

Приклад Підприємство отримало у I кварталі 2011 року від свого засновника — фізичної особи поворотну безпроцентну позику в сумі 50 тис. гривень строком на два роки. I до кінця звітного періоду її частину в розмірі 20 тис. гривень не повернуло.

У декларації з прибутку за I квартал 2011 року сума неповерненої позики в розмірі 20 тис. гривень відобразиться за рядком 01.6. У період повернення — у сумі 20 тис. гривень за рядком 06.5 декларації, з розшифруванням у додатку «IВ» за рядком 06.5.35 (див. таблицю).

Таблиця

Відображення сум фінансової допомоги в обліку

№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
ВД (доходи)
ВВ (витрати)
I квартал 2011 року
1.
Отримано фіндопомогу від засновника на поточний рахунок підприємства
311
685
50000,00
2.
Повернено частину фіндопомоги засновникові через касу підприємства
685
301
30000,00
20000,00*
Період повернення
3.
Повернено частину фіндопомоги засновникові через касу підприємства
685
301
20000,00
20000,00**
* Цю суму фіндопомоги не було повернено на кінець звітного періоду.
** Суму поворотної фіндопомоги буде включено до витрат за статтею «Iнші витрати».

Марина ТАРАСОВА, «Дебет-Кредит»


Витрати, не враховані раніше у зв'язку із втратою документів, можна відобразити у періоді поновлення таких документів

Як врахувати з 1 квітня у складі витрат підприємства суми витрат, не віднесені до складу ВВ минулих звітних періодів у зв'язку із втратою документів?

Відповідно до пп. 139.1.9 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи з їх поновлення. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Нацбанку. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 138.11 ПКУ встановлено порядок урахування у складі витрат платника податку сум витрат, не віднесених до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку із втратою, знищенням або зіпсуттям документів. Зазначені витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, — у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Мар'яна КОНДЗЕЛКА, головний редактор тижневика «Дебет-Кредит»


ЦП-витрати, як і раніше, відображаються у податковому обліку в момент реалізації цінних паперів

Як обліковуватимуться ціннопаперові витрати з 01.04.2011 р.: у момент придбання ЦП чи у момент їх реалізації? Чи потрібно вести такий облік у розрізі ЦП?

По суті, ПКУ не вніс жодних змін до ціннопаперового обліку. Відповідно до абз. 3 п. 153.8 ПКУ витратами, як і раніше, визначається сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю (у т. ч. емітенту1) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав як компенсація їх вартості. Крім того, до складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням ЦП.

1 Але це не стосується первинного розміщення цінних паперів.

Як і раніше, платники податку повинні вести відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. Але облік операцій за акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Так само було і відповідно до п. 7.6 Закону про прибуток.

Якщо за підсумками звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав перевищують доходи, отримані (нараховані) від їх продажу (відчуження), від'ємний фінрезультат переноситься на зменшення фінрезультатів наступних звітних періодів. У разі коли є прибуток від продажу конкретного виду цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав (з урахуванням від'ємного фінрезультату від операцій з цінними паперами цього самого виду минулих періодів), суму прибутку необхідно включати до складу доходів такого платника податку за результатами звітного періоду.

Приклад Якщо вексель придбано 13.04 за 25 тис. грн, але до кінця кварталу його не буде продано, ціннопаперові витрати у сумі 25 тис. грн у податковому обліку не відображатимуться. Проте у разі якщо 15.08 його буде продано за 32 тис. грн, фінрезультат 32 - 25 = 7 тис. грн буде відображено в декларації з прибутку за IIIII квартали 2011 р. (рядок 03 з відповідним розшифруванням у додатку IД за рядком 03.20 та додатку ЦП за рядком 3). У ситуації, коли вексель буде продано з дисконтом, наприклад, у сумі 3 тис. грн, від'ємний фінрезультат у 3 тис. грн (22 — 25) буде відображено в додатку ЦП за рядком 3. Ні в додатку IД, ні в самій декларації ця сума не відображатиметься.

Попри відсутність змін у ціннопаперовому обліку, п. 4 підр. 4 Перехідних положень ПКУ містить норму щодо перехідних операцій з ЦП: операції з ЦП та деривативами, придбаними до 01.04.2011 р., відображаються в обліку за правилами п. 7.6 Закону про прибуток.

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»


З 1 квітня максимальний розмір добових, які можна віднести на витрати і не обкладати ПДФО, — 188,20 грн

Працівник скеровується у відрядження по Україні 28.03.2011 р., а повертається 10.04.2011 р. Як розраховувати добові до такого відрядження — за ПКУ чи ще за Законом про прибуток? Чи правда, що після 01.04.2011 р. добові виплачуються виключно за добу?

Нагадаємо, що відповідно до ч. 4 пп. 140.1.7 ПКУ до складу витрат на відрядження відносять також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізособи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, з розрахунку на добу, а для відряджень за кордон — не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, з розрахунку на добу.

Тобто з 1 квітня 2011 року максимальний розмір добових по Україні, які можна віднести на витрати і не обкладати ПДФО, — це 941,00 х 0,2 = 188,20 грн. Добові виплачують за всі дні відрядження. Сума належних працівникові добових розраховується як добуток розміру виплат за 1 день відрядження (або, як сказано у ПКУ, з розрахунку на добу) на кількість днів такого відрядження. Звичайно, умови оплати добових потрібно прописати наказом по підприємству.

Якщо, приміром, підприємство відряджає працівників до невеличкого містечка, де є готель з повним пансіоном (сніданок, обід, вечеря) вартістю 200,00 грн на добу, то відповідно добові можна обмежити, приміром, 80,00 грн, якщо ж навпаки менеджер провінційного містечка їде до Києва, то розмір добових можна встановити у сумі 185,00 грн. У кожному випадку наказ про розмір добових має бути на підприємстві і для правильного обліку і для того, щоб перевіряльники не ставили запитань.

Для перехідних відрядних пропонуємо написати наказ, приміром: за дні відряджень до 31.03.2011 р. сума витрат на відрядження становить 30,00 грн, а з 1 квітня сума витрат на відрядження встановлюється: до Києва — 185,00 грн, до обласних центрів — 120,00 грн, до інших населених пунктів — 80,00 грн. Тобто якщо за умовами запитання працівник був у відрядженні, скажімо, у райцентрі Тернопільської області, то добові йому виплатимо у сумі 920,00 грн (4 х 30,00 грн за 4 дні березня + 10 х 80,00 грн — за 10 днів квітня). Оскільки звіт буде подано не раніше 11 квітня, то понесені витрати буде відображено вже у витратах II кварталу 2011 року.

ДПАУ листом від 12.05.2011 р. №5675/5/15-0316 роз'яснила, що добові виплачуються за кожний день перебування працівника у відрядженні, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні (включаючи день вибуття та день прибуття). А от обережні бухгалтери будуть рахувати кількість ночей, тобто день від'їзду і день приїзду — 1 доба (як це рахувалось до 1997 року).

Детально див. «ДК» №22/2011.

Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»


До витрат для визначення оподатковуваного прибутку можна відносити витрати, пов'язані з госпдіяльністю

З 01.04.2011 р. можна списувати до витрат 100% бензину, який використовується для заправки легкового автомобіля, але при цьому треба доводити зв'язок із госпдіяльністю. Чи можна списувати 50% палива, як раніше, і нічого не доводити?

Справді, з 01.04.2011 р. відповідно до пп. 2 п. 2 розділу ХIХ ПКУ Закон про прибуток втратив чинність1. А розділ III ПКУ, який відповідає за обкладення податком на прибуток, набрав чинності з 01.04.2011 р. Це, своєю чергою, означає, що для визначення бази обкладення податком на прибуток починаючи з II кварталу цього року діють інші правила оподаткування і користуватися нормами Закону про прибуток вже не можна.

Якщо легковий автомобіль (все одно, чи перебуває він на балансі підприємства, чи в операційній оренді) використовується у госпдіяльності (тобто керівництво їздить на ньому до банку, податкової, до клієнтів-покупців на переговори тощо), то відповідно до пп. «в» п. 138.10.2 ПКУ витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (втім, як і орендна плата за легковик) відноситимуться до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. Адмінвитрати відображаються у складі інших витрат у декларації з прибутку2 у рядку 06.2 з розшифровкою в додатку АВ у рядку 06.2.3 як витрати на утримання ОЗ, інших НМА загальногосподарського використання.

1 Крім п. 1.20 ст.1 цього закону, який діє до 01.01.2013 р.

2 Форма декларації затверджена наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. №114 і застосовуватиметься починаючи зі звітності за II квартал 2011 р.

Оскільки витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, то для списання палива це, звичайно, буде акт списання. Але списання ПММ має відбуватися згідно з нормами та на підставі подорожніх листів легкового автомобіля.

Типова форма №3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля» заповнюється відповідно до Iнструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої, як і типова форма подорожнього листа, наказом Держкомстату від 17.02.98 р. №74. Причому подорожній лист оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи.

На сьогодні є чинними Норми №43, затверджені ще у 1998 році. Для чого потрібні норми використання ПММ? А для того, щоб встановити допустимі міри споживання ПММ у певних умовах експлуатації автомобілів. При цьому застосовуються базові лінійні норми, встановлені за моделями (модифікаціями) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дають змогу враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації. Тобто списання ПММ проводиться з урахуванням фактичної кількості витрачених ПММ автомобіля та з урахуванням норм витрат. Фактичну кількість витрачених ПММ беремо з подорожнього листа. Списання ПММ проводимо щомісяця (щотижня, щодекади), але так, щоб на кінець звітного періоду на балансі відображалися фактичні залишки ПММ на підприємстві. Вартість списаних ПММ у межах встановлених норм датою документів на списання формуватиме витрати, які враховуються для обчислення оподатковуваного прибутку.

Якщо якоїсь моделі автомобіля у Нормах №43 немає, то згідно з пп. 2.1.5 цього самого наказу підприємство повинно замовити «...тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДIпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств — власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення — згідно з додатком Е)...».

Отже, доведенням використання легкового автомобіля у госпдіяльності будуть такі первинні документи: подорожній лист типової форми №3, акт на списання ПММ.

Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»


Платежі фізособі-«єдиноподатнику», здійснені до 01.04.2011 р., сумнівно віднести до витрат після 01.04.2011 р.

Чи враховуються витрати на придбання (собівартість) товарів (робіт, послуг) у фізособи-підприємця, що є платником ЄП, понесені (нараховані) до 01.04.2011 р., якщо товари (роботи, послуги) реалізовано після 01.04.2011 р.?

Зверніть увагу: підприємство могло у першому кварталі 2011 року або попередніх звітних періодах придбати у «єдиноподатника»-фізособи товар, який у попередніх періодах не встигло продати. Тобто станом на 01.04.2011 р. є залишок товару. Постає запитання: чи можна у другому кварталі у разі продажу ТМЦ відобразити собівартість товарів. Одразу зазначимо, що перехідних положень щодо таких операцій у Податковому кодексі немає. Але є пряма норма пп. 139.1.12 ПКУ, яка забороняє відносити до витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Отже, виходить:

1) у першому кварталі (чи попередніх звітних періодах) право на ВВ за такими операціями у підприємства було, але через застосування механізму п. 5.9 Закону про прибуток воно не було реалізоване;

2) у другому кварталі таке право зникає.

Тому, враховуючи норми ПКУ, дуже сумнівно і небезпечно включати до складу витрат витрати на придбання (собівартість) товарів (робіт, послуг) у фізичної особи — підприємця, яка є платником єдиного податку, понесені (нараховані) до 01.04.2011 р., при реалізації таких товарів після 01.04.2011 р.

Офіційної позиції ДПАУ щодо цього питання немає, але на сайті ДПАУ (www.sta.gov.ua) представники контролюючого органу заперечують можливість існування таких витрат у податковому обліку.

Мар'яна КОНДЗЕЛКА, головний редактор тижневика «Дебет-Кредит»

До змісту номеру