• Посилання скопійовано

Юридичні моменти для бухгалтера

Вартісні межі для порушення кримінальної справи у сфері оподаткування

Які мають бути суми штрафних санкцій за порушення, виявлені під час документальної планової податкової перевірки, щоб були підстави порушити кримінальну справу?

Коли порушують питання межі для притягнення до кримінальної відповідальності при несплаті податків, зазвичай ідеться про склад злочину, передбачений ст. 212 ККУ «Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)». Відповідальність за цей злочин настає у разі умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять до системи оподаткування, запроваджених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Як бачимо, йдеться про обов'язковий суспільно небезпечний наслідок — фактичне ненадходження до бюджету податків у певному розмірі, про ухилення від сплати саме суми податків, зборів (при наявності умислу). Тобто у разі коли податки донараховано під час перевірки, може ставитися питання про порушення кримінальної справи при донарахуванні основної суми податків (без урахування штрафних санкцій) у значному розмірі.

Як розрахувати розмір недоплати податків, зборів до бюджету для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 212 ККУ? Згідно з примітками до ст. 212 ККУ, під значним розміром коштів розуміються суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які у тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, у разі якщо норми адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то з метою їх застосування використовується сума неоподатковуваного мінімуму, яка встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 ПКУ для відповідного року.

З урахуванням п. 1 розділу ХIХ ПКУ, до 31 грудня 2014 року з метою застосування пп. 169.1.1 ПКУ податкова соціальна пільга надається у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць (далі — ПМ), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку.

Шляхом нескладних арифметичних операцій визначимо, що для порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 212 ККУ мінімальна сума фактичного ненадходження до бюджету податків має становити: ПМ х 0,5 х 1000 = 500 ПМ.

На 1 січня 2011 р. сума ПМ становила 941 грн, тож мінімум для порушення кримінальної справи — 941 грн х 500 = 470500 грн. Йдеться саме про донарахування основної суми податків і зборів (а не збільшення валових доходів, бази обкладення ПДВ тощо) та без урахування фінансових санкцій.

Важливо, що склад злочину за ст. 212 ККУ буде лише тоді, коли ухилення вчинено умисно — тобто є докази умисної вини платника податків чи посадової особи, зобов'язаної сплачувати податки. Зазначена стаття також містить кваліфікуючі ознаки — так, наприклад, залежно від суми ненадходження до бюджетів податків (зокрема великий чи особливо великий розмір) — покарання за злочин зростатиме.

При цьому не слід розраховувати на те, що при несплаті до бюджету сум податків і зборів у меншому розмірі кримінальна відповідальність не може настати взагалі. Необхідно пам'ятати, що ККУ передбачає ще низку злочинів, які можуть вчинятися у сфері оподаткування — наприклад, службове підроблення (ст. 366 ККУ) або службова недбалість (ст. 367 ККУ). Стаття 366 ККУ передбачає відповідальність за внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів (відповідальність може наставати без обмеження мінімального розміру шкоди, або навіть якщо шкоди взагалі завдано не було). А стаття 367 встановлює відповідальність за невиконання чи неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них (тобто за злочин з необережності), якщо воно заподіяло істотну шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян, які охороняються законом, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. Iстотною шкодою у цьому випадку вважається шкода понад 100 н. м. д. г. (тобто 50 ПМ, для 2011 р. — 47050 грн).

Хоча загалом ці злочини (за ст. 366, 367 ККУ) прямо не пов'язані з документальними перевірками, а їх розслідування не є в компетенції податкової міліції, за дуже рідкісним винятком пов'язаності окремих злочинів (абз. 4, 5 ст. 112 КПКУ), та, як правило, такі справи передаються прокуратурі, яка й вирішує питання щодо їх підслідності.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор


Закриті акціонерні товариства після квітня 2011 р.

Чи скасовується з 30.04.2011 р. ЗАТ як організаційно-правова форма підприємства?

Як відомо, Закон про АТ, що набрав чинності з 30.04.2009 р., запровадив нові найменування для відкритих та закритих акціонерних товариств. Відповідно до нього ВАТ тепер називаються публічними акціонерними товариствами, а ЗАТ — приватними акціонерними товариствами.

Згідно з пп. 4, 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про АТ, статути і внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання ним чинності, підлягають приведенню у відповідність до норм цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання ним чинності. На цей період для відповідних акціонерних товариств залишаються чинними положення статей 1 — 49 Закону про госптовариства.

Пунктом 5 названого розділу XVII передбачаються заходи, які акціонерне товариство, створене до набрання чинності Законом про АТ, повинно здійснити для приведенням своєї діяльності у відповідність до цього Закону. Зокрема, це внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з:

1) відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство;

2) з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

Така зміна відбувається за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог Закону про АТ щодо статуту товариства.

Річ у тім, що відповідно до п. 2 названого розділу XVII з 30 квітня 2011 р. втрачають чинність статті 1 — 49 Закону про госптовариства. Відповідно законодавчих підстав для існування відкритих та закритих акціонерних товариств не буде.

Крім перейменування організаційно-правової форми, важливим є те, що наглядова рада акціонерного товариства у порядку, встановленому ДКЦПФР, до зазначеного терміну зобов'язана прийняти рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну із внесенням змін до всіх відповідних документів, пов'язаних з обігом та існуванням акцій товариства.

Зверніть увагу: Законом України №2994 від 03.02.2011 р. (дата набрання чинності — 02.03.2011 р.) були внесені зміни до Закону про АТ, аналіз оновленої норми п. 4 Розділу ХVII якого дозволяє зробити висновок, що граничною датою, коли акціонерні товариства мали би привести свою діяльність у відповідність до Закону про АТ, була дата 30.04.2011 р.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор


Нотаріальне посвідчення договору оренди приміщення

Чи потрібно нотаріально посвідчувати договір оренди нежитлового приміщення?

Відповідно до ст. 209 ЦКУ, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом або домовленістю сторін.

Частина 2 ст. 793 ЦКУ передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

З огляду на таке нотаріальному посвідченню підлягають договори оренди будівлі чи приміщення (як окремої частини будівлі) лише у таких випадках:

а) якщо їх строк дії — 3 роки і більше;

б) якщо строк договору менший ніж 3 роки і сторони дійшли згоди щодо необхідності нотаріального посвідчення (добровільного нотаріального посвідчення).

Нагадаємо також, що Законом №18781 було викладено у новій редакції Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»2. Саме тому на практиці постають останнім часом питання і щодо обов'язковості державної реєстрації договорів оренди. Слід наголосити: норми щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договорів оренди у ЦКУ на сьогодні не змінилися. А державна реєстрація прав за названими змінами застосовуватиметься з 2012 року.

1 Закон України від 11.02.2010 р. №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

2 Закон від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор


За прострочення сплати узгодженого ПЗ з ПДВ у I кв. 2011 р. підприємство має сплатити пеню

Підприємство несвоєчасно сплатило ПДВ за березень 2011 р. Зобов'язання були погашені частково у сумі 15000 грн 20.05.2011 р. Решту суми грошового зобов'язання (20000 грн) погашено 02.06.2011 р.
Які штрафні санкції загрожують підприємству згідно з Податковим кодексом України? Які податкові наслідки будуть у разі прострочення сплати узгодженого зобов'язання з податку на прибуток? Чи зміниться механізм накладання штрафних санкцій у 2 півріччі 2011 року?

У загальному випадку платник податків самостійно обчислює суми податкового зобов'язання та фінансових санкцій (входять штрафи та пеня). Протягом 10 календарних днів після граничного строку для подання податкової декларації платник має сплатити суму ПЗ (п. 57.1 ПКУ).

Пункт 126.1 ПКУ встановлює відповідальність за несплату узгодженого податкового зобов'язання:

— у разі затримки до 30 к. д. включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — 10% погашеної суми податкового боргу;

— у разі затримки понад 30 к. д., що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Але зверніть увагу: п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ регламентує накладення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 1 січня до 30 червня 2011 року у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Отже, у разі прострочення платежу з ПДВ у 1 півріччі 2011 р. будуть тільки пеня та штраф 1 грн. Після 01.07.2011 р. штрафні санкції за прострочення ПДВ накладатимуться за загальним правилом за п. 126.1 ПКУ.

Щодо податку на прибуток ситуація дещо інша. Відповідно до п. 6 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року не застосовуються. Отже, мораторій на штрафні санкції з податку на прибуток діятиме тільки протягом II і III кварталів 2011 року.

Але на суму податкового боргу у будь-якому разі нараховується пеня. Причому нараховується вона від першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (пп. 129.1.1 ПКУ) за умовами запитання, за невчасну сплату ПДВ пеня починає нараховуватись з 04.05.2011 р.1 Згідно з п. 2.2 Iнструкції №953, нарахування пені здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу), а у день погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань нарахування пені закінчується. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті. Виходячи з того, що облікова ставка на 20.05.2011 р. та на 02.06.2011 р. становить 7,75% (умовно), пеня обчислюється так: 15000 х 16 к. д. : 100% х 7,75% х 1,2 : 365 = 61,15 грн, 20000 х 30 к. д. : 100% х 7,75% х 1,2 : 365 = 152,88 грн.

Отже, у випадку несвоєчасної сплати (за умовами прикладу) ПДВ до 30.04.2011 р. підприємство має сплатити пеню за прострочення, що в нашому випадку становить 61,15 + 152,88 = 214,03 грн.

Але й це ще не все. Відповідно до пп. 20.1.21 ПКУ податківці мають право складати адмінпротоколи про такі правопорушення щодо посадових осіб платників податків — юридичних осіб.

Зверніть увагу, з 01.01.2011 р. перенесення сплати ПЗ (якщо дата припадає на вихідний день) не відбувається2. Раніше перенесення строків сплати передбачалося п. 5.3 Закону №2181.

1 Останній день сплати ПЗ з ПДВ за березень припадає на 30 квітня (субота). 1, 2, 3 травня — також неробочі дні (лист Мінпраці від 25.08.2010 р. №9111/0/14-10/13).

2 Додатково див. статтю М. Кондзелки «З 1 січня строки сплати податків не переносяться» у «ДК» №4/2011.

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»


Засновникам стало вигідніше отримати прибуток підприємства за минулі роки

Засновник підприємства — фізособа хоче взяти прибуток підприємства за попередні роки готівкою. Які будуть податкові наслідки відповідно до ПКУ для підприємства та для засновника як фізособи?

Так, з набранням чинності ПКУ засновник має повне право отримати дивіденди за минулі роки зі значно меншим, ніж у минулі роки, податковим навантаженням. Але зверніть увагу: це стосується тільки виплат дивідендів фізособам. По-перше, ставка ПДФО становить лише 5%, а не 15%, як у минулому, по-друге, підприємству немає потреби сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток.

Нагадуємо, що розрахунок суми прибутку, що може бути сплачений учасникам у вигляді дивідендів, здійснюється за даними бухгалтерського обліку. Крім того, у пп. 153.3.1 ПКУ так і сказано: «У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні».

Сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток, починаючи з 01.04.2011 р., не треба, адже пп. 153.3.5 ПКУ твердить: «Авансовий внесок... не справляється у разі виплати дивідендів фізичним особам». А ось 5% ПДФО (ставка, визначена п. 167.2 ПКУ) утримується і перераховується до бюджету на підставі п. 170.5.1 ПКУ в момент виплати дивідендів. ЄСВ на суму дивідендів не нараховується відповідно до Постанови №1170.

Приклад На підприємстві «Модрина» станом на 1 січня 2010 року за даними бухобліку прибуток становить 40000 грн. Незважаючи на те що у I кварталі 2011 року прибутку підприємство не отримало, власник може отримати дивіденди. Рішенням зборів від 12 квітня встановлено, що весь прибуток минулих років спрямовується на виплату дивідендів власникам-фізособам. Сума ПДФО, яку належить стягнути і сплатити до бюджету при виплаті дивідендів, становитиме 2000,00 грн (5% від 40000,00 грн).

У таблиці за умовами прикладу проілюструємо, як відображається виплата дивідендів у податковому та бухгалтерському обліку.

Таблиця

Відображення виплати дивідендів у податковому та бухгалтерському обліку

№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
Доходи
Витрати
1.
Відображено нарахування дивідендів
443
672
40000
2.
Нараховані дивіденди списуємо за рахунок прибутку
443
441
40000
3.
Утримуємо ПДФО (5%)
672
641/1
2000
4.
Перераховуємо ПДФО
641/1
311
2000
5.
Виплачуємо дивіденди
672
311 (301)
38000

Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»


За невчасне подання звіту з ЄСВ — штраф 170 грн

17.04.2011 р. здали електронкою звіт з ЄСВ, надійшла квитанція про прийняття звіту. Але бухгалтер не звернула уваги на зауваження, що рядок 4 таблиці 2 заповнено неправильно, про що було сказано у квитанції. 23.04.2011 р. вона надіслала виправлений звіт електронкою. Які штрафи згідно із законодавством можуть бути застосовані до підприємства?

У п. 5.4 Порядку №22-2 сказано, що у разі виявлення органом Пенсійного фонду недостовірних відомостей про застрахованих осіб, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, Пенсійний фонд протягом двох робочих днів повідомляє страхувальника про виявлення недостовірних даних. Страхувальник подає до відповідного органу Пенсійного фонду протягом наступних десяти робочих днів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу.

Як бачимо із запитання, районне відділення ПФУ надіслало підприємству лист про те, що виявлено недостовірні дані. Підприємство не вклалося з виправленням у термін подання звітності. Як вчинити у конкретному випадку? Фахівці ПФУ в листах наразі не дали роз'яснення. Виправлення передбачаються лише до конкретних застрахованих осіб. А штрафна санкція за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом про ЄСВ, до територіальних органів ПФУ тягне за собою штраф в розмірі 10 н. м. д. г., тобто 170 грн (пп. 7.2.4 Iнструкції №21-5). Підставою для штрафу є рішення щодо застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до Iнструкції №21-5.

Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»


Картку підтвердження відомостей про юрособу держреєстратору можна надіслати поштою

Який порядок подання підтвердження державному реєстратору?

Згідно з п. 11 ст. 19 Закону про держреєстрацію, юридична особа зобов'язана подавати (або надсилати поштою) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Форми реєстраційних карток затверджено наказом Держкомпідприємництва від 20.04.2007 р. №54. Для підтвердження відомостей про себе юридичні особи використовують картку-підтвердження.

У разі якщо така реєстраційна картка не надходить у встановлений строк, держреєстратор зобов'язаний надіслати юрособі рекомендованим листом протягом 5 робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, повідомлення щодо необхідності подання держреєстратору зазначеної реєстраційної картки. До речі, таке саме повідомлення надсилається юрособі і в разі, якщо держреєстратору надійшло повідомлення встановленого зразка про відсутність юрособи за її місцезнаходженням від органу державної податкової служби.

У разі якщо протягом місяця після отримання такого повідомлення від держреєстратора про підтвердження відомостей про юридичну особу юрособа так і не надасть відповідного підтвердження відомостей про себе, держреєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ (ЄДРПОУ) запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, встановленою для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юрособу. Ті самі дії держреєстратор вчинить і в разі, якщо до нього повернеться рекомендований лист без отримання адресатом.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 2 ст. 38 Закону про держреєстрацію, підставою для постанови суду щодо припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, зокрема, є наявність у ЄДРПОУ запису про відсутність юридичної особи за зазначеним нею місцезнаходженням.

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»


Перереєстровувати ТОВ у разі зміни прізвища його засновника не треба

Директор змінила прізвище, а також паспорт. Вона є одним із засновників підприємства. Чи потрібно перереєстровувати ТОВ, чи можна тільки внести зміни до статуту? Які ще документи необхідно поміняти?

Почнемо з того, що за наведених обставин нічого міняти не потрібно. У разі зміни прізвища IПН фізособи не змінюється. Але при цьому потрібно отримати нову облікову картку з тим самим IПН, але з іншим прізвищем.

Відповідно до п. 70.2 ПКУ, до облікової картки фізособи — платника податків вноситься така інформація:

— прізвище, ім'я та по батькові;

— серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

Відповідно до п. 70.6 ПКУ органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ зобов'язані подавати відповідним органам ДПС інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізособи — платника податків, не пізніше наступного робочого дня після проведення реєстрації таких змін. Порядок подання такої інформації наразі КМУ не визначено.

Відповідно до п. 70.7 ПКУ фізособи — платники податків зобов'язані подавати органам ДПС відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом ДПС.

Копію нової облікової картки фізособа повинна подати до відділу кадрів (або особі, яка відповідає за ведення трудових книжок на підприємстві). Крім того, до відділу кадрів за місцем роботи також потрібно подати копію свідоцтва про шлюб, про розірвання шлюбу або про зміну прізвища та внести відповідні зміни до даних обліку на підприємстві та до трудової книжки згідно з п. 2.13 Iнструкції №58.

Оскільки прізвище змінює керівник підприємства, то також потрібно:

1) подати державному реєстратору картку за ф. №3 у частині зміни відомостей про засновників та картку за ф. №4 у частині зміни відомостей, що містяться в ЄДР, тобто у частині зміни прізвища керівника юрособи;

2) подати облікову картку до органів статистики у частині зміни відомостей про керівника та засновників юрособи разом з картками за формами №3 та №4 із печаткою держреєстратора;

3) подати до органів ДПС картку №4-ОПП зі зміною керівника (заміною прізвища).

Варто також врахувати, що, як свідчить практика, дані про засновників переважно містяться у статуті ТОВ. У такому разі доведеться вносити зміни до статуту, посвідчувати підписи всіх засновників у нотаріуса та подавати нову редакцію статуту у двох примірниках (або зміни з усіма попередніми редакціями статутів) на державну реєстрацію до держреєстратора. Це можна зробити тільки разом з поданням карток за формами №3 та №4.

Так само потрібно вчинити і в банку. Адже керівник підприємства, як правило, має право першого підпису на платіжних документах. Аналогічні зміни потрібно буде внести і до програмного забезпечення, якщо підприємство користується системою «клієнт-банк».

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»


Строк позовної давності починає спливати з наступного дня після граничного строку оплати, вказаного у договорі

Підприємство уклало договір 25.05.2008 року. 07.06.2008 р. було відвантажено товар, оплата за який мала надійти протягом 14 днів з дня його отримання покупцем. Товар досі не оплачено. Визначення безнадійної заборгованості наведено у пп. 14.1.11 ПКУ. З якої дати починає відлічуватися строк позовної давності — з дня рішення суду про погашення заборгованості чи відповідно до умов угоди, якою визначалися порядок і строки оплати товарів?

Під терміном «безнадійна заборгованість» відповідно до пп. 14.1.11 ПКУ розуміють, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

У наведеному запитанні грошові зобов'язання виникли внаслідок неперерахування коштів у встановлений договором строк.

За приписами чинного ЦКУ строк та термін позовної давності можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 3 ст. 251 ЦКУ).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦКУ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Проте сторони в договорі можуть скоротити або збільшити цей строк, за винятком спеціальних строків позовної давності, передбачених частинами 2 — 4 ст. 258 ЦКУ, які не можуть бути скорочені сторонами.

При цьому у разі якщо сторони домовилися збільшити термін позовної давності, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, якщо сторони не встановили більш тривалий строк позовної давності за наведеним у запитанні договором, то, виходячи із умов вищенаведеного прикладу, строк позовної давності починає спливати на 15-й день після дати отримання товару покупцем.

Дата закінчення строку позовної давності припадає на II квартал 2011 року, тож відповідно до пп. 159.1.1 ПКУ платник податку — продавець товарів має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Водночас платник податку — продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів.

Продавець також повинен пам'ятати, що строк для звернення до суду щодо стягнення заборгованості з оплати товару закінчується через три роки (якщо сторони не збільшили строк позовної давності змінами до договору 2008 р.). Однак це не означає, що підприємство позбавлене права звернутися до суду (воно також може попросити поновити строк давності або зазначити обставини щодо його переривання). Далі все залежатиме від рішення суду, яке набирає законної чинності з дня прийняття рішення апеляційною інстанцією (якщо рішення першої інстанції було оскаржено у встановлені ГПКУ строки). Після чого рішення надсилається до виконавчої служби для виконання.

I якщо рішення суду, що набере законної чинності, буде прийнято на користь продавця, то останній не здійснює зазначене у пп. 159.1.1 ПКУ зменшення доходу щодо заборгованості (її частини), яка погашається покупцем до настання строків, визначених цими підпунктами (пп. 159.1.4 ПКУ), тобто до закінчення строку позовної давності за оплатою за договором 2008 року.

Нагадаємо також, що згідно з пп. 159.1.3 ПКУ, повідомлення про зменшення доходу або витрат з посиланням на положення підпунктів 159.1.1 та/або 159.1.2 платник податку — продавець або покупець надає органу ДПС разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, що підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду тощо).

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»


Вивести одного засновника ТОВ і ввести іншого можна кількома способами

Як правильно вивести одного засновника ТОВ і ввести іншого? Як бути у випадку, коли частка засновника не змінюється? Змінюється з 40% на 60% статутного капіталу? Засновники — фізичні особи.

Чинне законодавство передбачає кілька способів замінити одного засновника іншим. Але за черговістю дій всі вони зводяться до такого.

Частку учасника госптовариства може бути передано шляхом продажу, дарування, у спадщину чи іншим шляхом, внаслідок якого відбувається перехід права власності на корпоративні права. Учасник може вийти з госптовариства з отриманням належної йому частки майна та поверненням вкладу або з переданням своєї частки підприємству.

Розглянемо на прикладі найпоширеніший спосіб виходу одного учасника та прийняття до складу засновника іншого.

Якщо учасник прийняв рішення вийти зі складу засновників, решта засновників можуть:

1) викупити його частку — розмір СК не зміниться;

2) прийняти на його місце іншу фізособу — частка учасника, що виходить, продається «за номіналом» новому учаснику. Розмір СК не змінюється;

3) викупити частку учасника, що виходить, та продати частку новому учаснику — розмір часток не змінюється. Розмір статутного капіталу не змінюється;

4) прийняти заяву учасника про його вихід з госптовариства та виплатити йому його частку майна та суму вкладу;

5) прийняти заяву учасника про його вихід, вирішити питання про прийняття нового учасника та відступлення йому частки кожного з учасників з таким розрахунком, щоб кожен отримав більшу або меншу частку у процентному відношенні до загального розміру СК.

У принципі, щоб обрати один із запропонованих способів, учасники госптовариства повинні зібратися на загальних зборах (збори скликаються у порядку, встановленому статутом та статтями 59, 61 Закону про госптовариства) та прийняти одне із запропонованих рішень, про що складається протокол. На таких зборах і вирішуються питання щодо внесення змін до статуту та проведення їх держреєстрації.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 51 Закону про госптовариства установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного учасника, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Також при оформленні відносин між учасником госптовариства, що виходить, та новим учасником потрібно врахувати таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону про держреєстрацію, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, передбачених ч. 1 цієї статті, додатково подається один із таких документів:

— копія рішення про вихід юрособи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку;

— нотаріально засвідчена копія заяви фізособи про вихід зі складу засновників (учасників);

— нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства;

— нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання;

— рішення уповноваженого органу юрособи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юрособи, якщо це передбачено законом або установчими документами юрособи.

Тож при обранні одного із запропонованих способів виходу учасника з госптовариства потрібно обрати один із наведених вище правочинів, яким засвідчується перехід/передача частки в СК від дійсного учасника новому.

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»


Продаж фізособам товарів з виставки у магазині-салоні без касового апарата не здійснюється

Підприємство здійснює гуртову реалізацію меблів. Має свою виставку-експозицію у магазині-салоні. Фізична особа має намір придбати за готівку меблі з виставки, але підприємство не має касового апарата. Сума перевищує 50 тис. грн. Чи можна прийняти готівку від фізособи? Як можна все ж таки реалізувати меблі фізособі?

Підприємство, яке здійснює гуртову торгівлю меблями, має право виставляти взірці товару на виставці у магазині-салоні. Воно має право продавати їх безготівково (з оплатою на поточний рахунок). Для того щоб продавати взірці меблів фізособам за готівку, підприємство має дотримуватися вимог Закону про РРО, Положення №637 та інших нормативних актів, які регулюють проведення готівкових операцій. Відповідно до ст. 3 Закону про РРО, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО). При цьому дотримання вимог Положення №637 є обов'язковим.

З іншого боку, відповідно до ст. 9 цього Закону, РРО не застосовуються, зокрема, якщо в місці отримання товарів не здійснюються розрахунки у готівковій формі (гуртова торгівля тощо), а також при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва — у разі проведення розрахунків у касі з використанням прибуткових і видаткових касових ордерів. Тобто якби підприємство виготовляло меблі і продавало їх через свій магазин-салон, то у цьому випадку готівкові розрахунки за меблі не потребують застосування РРО. У разі незастосування РРО розрахунки проводяться з використанням Книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункової книжки.

Крім того, відповідно до ПКУ:

— магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину, є пунктом продажу товарів (пп. 14.1.211);

— торговельна діяльність, яку здійснюють суб'єкти господарювання (юрособи та фізособи — підприємці), їхні відокремлені підрозділи у цих пунктах, потребує торгового патенту (ст. 267).

У наведеній ситуації, коли підприємство не є виробником меблів, а лише торгує ними, воно може виставити взірці товарів у магазині-салоні, але повинне продавати їх тільки безготівково — через поточний банківський рахунок. I в цьому випадку сума операції не обмежується. Якщо ж меблі купує фізособа, вона повинна вносити готівкові кошти на банківський рахунок підприємства від свого імені.

Приклад Фізособа купує набір меблів вартістю 60000 грн та вносить готівку на поточний рахунок продавця-юрособи (платника ПДВ) (див. таблицю).

Таблиця

Бухгалтерський і податковий облік розрахунків фізособи за меблі

№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
Доходи
Витрати
1.
Реалізовано набір меблів фізособі
361
702
60000,00
50000,00
2.
Нараховано ПЗ з ПДВ
702
641/ПДВ
10000,00
3.
Списано собівартість товару (одночасно з проведенням 1)
902
281
45000,00
45000,00
4.
Внесено готівку на поточний рахунок підприємства
311
361
60000,00

Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру