Визначення доходів

Без досудового врегулювання спору покупець не має підставна зменшення витрат

Чи включати до доходу кредиторську заборгованість (минуло три роки) після 01.04.2011 р., якщо кредитор не подавав на нас у суд і не пред'являв нам жодних претензій щодо сплати боргу? А якби продавець все ж таки надіслав нам претензію до 01.04.2011 р., яким був би порядок відображення цієї операції у податковому обліку?

Безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, за якою, зокрема, минув строк позовної давності (пп. 14.1.11 ПКУ). Строк позовної давності за загальним правилом визначається тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Аналогічне визначення безнадійної заборгованості було наведене у п. 1.25 Закону про прибуток. Визначення ж сумнівної заборгованості ні Закон про прибуток, ні ПКУ не містять.

Проте у самому механізмі відображення сумнівної заборгованості з 01.04.2011 р. у податковому обліку є зміни.

Відповідно до пп. 159.1.2 ПКУ покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної чинності рішенням суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Але зверніть увагу: у випадку погашення заборгованості покупцем до моменту звернення продавця з позовом до суду або до вчинення нотаріусом виконавчого напису зменшувати витрати покупцю не потрібно (див. пп. 159.1.4 ПКУ).

Як бачимо, тепер подання претензії (досудове врегулювання спорів) не є підставою для кваліфікації заборгованості сумнівною і для відображення якихось наслідків у податковому обліку. Головними факторами для зменшення витрат покупцем є виконавчий напис нотаріуса чи судове рішення.

Отже, у разі якщо ваш контрагент не надсилав вам претензію, не звертався до суду або нотаріуса, тобто, по суті, не проводив досудового врегулювання спору, підстав для зменшення своїх витрат на придбання товарів, робіт, послуг немає.

Окремо звертаємо увагу на п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, норми якого регламентують незастосування норм п. 159.1 ПКУ у разі, коли заходи щодо стягнення боргів все таки здійснювалися до 01.04.2011 р. У такому випадку, якщо продавець звернеться до суду (з урахуванням строку позовної давності), покупець повинен буде збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як бачимо, перехідні положення є ідентичними з нормами пп. 12.1.5 Закону про прибуток, з єдиним винятком, що надсилання претензії не є з 01.04.2011 р. ключовим фактором у відображенні сумнівної заборгованості у податковому обліку.

Якщо в наступних періодах покупець погасить суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець у періоді погашення має право на збільшення витрат на суму такої заборгованості (її частини). Але це все лише за умови наявності залишку строку позовної давності. У разі якщо строк позовної давності минув, такі перехідні положення не діятимуть (адже саме строк позовної давності визначає можливість судового врегулювання ситуації із заборгованістю, й абз. 8 п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ чітко обумовлює: «з урахуванням строку позовної давності») — підстав для зменшення витрат у податковому обліку покупець не має.

Приклад Підприємство «А» не розрахувалося зі своїм постачальником (неплатником ПДВ) на суму 100 тис. грн, щодо яких минув строк позовної давності. Досудове врегулювання спору контрагентом не здійснювалося. Бухгалтерський та податковий облік цієї операції див. у таблиці.

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік безнадійної заборгованості за відсутності досудового врегулювання спору в покупця

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»

За відсутності підписаних первинних документів для формування доходів можна користуватися бухгалтерськими регістрами

Чи треба підтверджувати актом надання послуг зв'язку юридичним особам? Якщо акт не підписується покупцем або підписується із запізненням, то коли у підприємства-постачальника послуг виникатимуть доходи від реалізації фактично наданих послуг, але не підтверджених актом, у податковому обліку після 01.04.2011 р.?

Відповідно до п. 44.1 ПКУ для цілей ведення податкового обліку платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі (із врахуванням ст. 216 ЦКУ):

1) первинних документів;

2) регістрів бухгалтерського обліку¹;

3) фінансової звітності;

4) інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

¹ Iнформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону про бухоблік).

Суб'єкти господарювання повинні забезпечити зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності. Крім того, зверніть увагу: відповідно до пп. 139.1.9 у разі втрати документів платник податків зобов'язаний повідомити протягом 5 календарних днів орган ДПС і протягом 90 календарних днів з дня, наступного за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митний орган відновити втрачені документи.

Пункт 135.2 ПКУ встановлює обов'язкову наявність первинних документів для визначення доходів:

«Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».

Отже, дохід від виконання робіт та надання послуг визнається за датою складання акту чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства. Ключовим тут є факт підписання акта замовником, адже доки акт не повернеться підписаним, виконавець не знає, чи прийняв замовник надані послуги.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 137.1, за загальним правилом дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пункт 138.2 ПКУ регламентує визначення витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Крім того, зверніть увагу, важливою є дата визнання таких витрат, адже на цю дату впливає дата визнання доходів за п. 138.4 ПКУ: витрати залежатимуть від дати визнання доходу!

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення госпоперацій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Але у цьому разі наші первинні документи не повертаються або ж повертаються до нас із запізненням. За якою датою включати такі дані до доходу в податковому обліку?

У разі коли отримання підписаного обома сторонами акта наданих послуг є неможливим або відбувається із запізненням, варто скористатися п. 44.1 ПКУ:

«Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Отже, як бачимо, регістри бухобліку, наприклад картки обліку за рах. 36, 70, що формуються на підставі проведених в обліку актів наданих послуг (за такими актами мають бути в обліку зроблені проведення Д-т 36 К-т 703, Д-т 703 К-т 641, Д-т 703 К-т 791), також можуть бути підставою для відображення доходу в податковому обліку суб'єкта господарювання — постачальника. Тобто, по суті, лише якщо акт наданих послуг відображений у регістрі бухобліку, тільки тоді підприємство матиме право включити таку суму і до доходів у податковому обліку. Сам собою акт, не відображений у регістрах бухобліку, підстав для відображення у податковому обліку доходу не дає. Рахунок-фактура не є первісним документом, тому не може бути підставою для відображення у регістрах бухобліку.

При формуванні регістрів бухобліку варто керуватися ч. 4 — 7 ст. 9 Закону про бухоблік та розділом 3 Положення №88. Зверніть увагу: регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Але тут є ще один важливий момент, на який треба звернути увагу. Під час перевірок податківці перевіряють документальне підтвердження показників, що містяться у податковій звітності. Відповідно до п. 44.1 ПКУ, у разі коли документи втрачені чи їх взагалі ще не отримано, на момент перевірки вони мають бути надані перевіряльникам (якщо це пов'язано з об'єктом перевірки). Адже у разі неможливості проведення перевірки платника податків через відсутність документів терміни проведення таких перевірок переносять до дати поновлення та надання документів (абз. 3 п. 44.5 ПКУ). Отже, варто докласти зусиль, щоб документи від контрагентів на момент перевірки вже були.

Зверніть увагу ще на таке: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків (1095 календарних днів) їх зберігання тягне за собою штраф у розмірі 510 грн (ст. 121 ПКУ).

Крім того, є ще й адміністративні санкції, які застосовуються до керівників та інших посадових осіб підприємства:

ст. 163-1 КпАП — (10 — 15 н. м. д. г. 170 — 255 грн) — порушення ведення податкового обліку;

ст. 164-2 КпАП — (10 — 20 н. м. д. г. 170 — 340 грн) — порушення ведення бухгалтерського обліку.

Отже, підсумуємо: якщо контрагент надсилає підписані акти наданих послуг із запізненням або ж взагалі їх не повертає, в податковий облік такі операції можна включати на підставі бухгалтерських регістрів, проте варто докласти максимум зусиль, щоб на момент перевірки такі документи, підписані контрагентом, вже були на підприємстві.

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»