У договорі доцільно прописувати не лише момент передачі покупцеві права власності на товар, а й порядок такої передачі
Як після 1 квітня 2011 р. краще відобразити у договорах момент переходу права власності на товар, що реалізується, щоб було правильно оформлено для обкладення податком на прибуток?
Відповідно до п. 137.1 ПКУ, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар.
Реалізація товарів здійснюється суб'єктами господарювання в основному в межах договорів купівлі-продажу та його особливого різновиду — договору поставки.
За загальним правилом, згідно з ч. 1 ст. 334 ЦКУ, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавчі положення щодо моменту виникнення у покупця права власності на товар є різноманітними. Розгляньмо їх за чергою.
1. Коли право власності у покупця не виникає після передачі йому товару, а залишається у продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 697 ЦКУ, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із призначення та властивостей товару.
Зазначимо, однак, що зловживати застосуванням цієї норми не слід, адже згідно зі ст. 323 ЦКУ ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому, якщо право власності не перейшло до покупця, товар належить продавцю із відповідними наслідками та ризиками. Цей спосіб не придатний і для торговельної діяльності, коли покупець придбаває товар для перепродажу, але має відстрочку платежу. А згідно зі ст. 658 ЦКУ право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару (якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у разі, якщо власник не має права вимагати його повернення).
2. Коли право власності у покупця виникає до передачі товару. Iз аналізу положень ст. 667 ЦКУ випливає, що право власності на товар (очевидно, залежно від договірних положень) може переходити до покупця і раніше від передання товару.
3. Виникнення права власності в особливому порядку. В окремих випадках закон передбачає можливість виникнення права власності на товар за особливою процедурою. Так, наприклад, згідно з ч. 3, 4 ст. 334 ЦКУ, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (Закон №18781 з 01.01.2012 р. вносить до ЦКУ зміни — і державної реєстрації правочинів із нерухомим майном вже не буде — залишиться нова реєстрація прав).
1 Закон України від 11.02.2010 р. №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».
При вирішенні питання щодо моменту виникнення у покупця права власності на товар слід зважати також на положення ч. 2 ст. 334 ЦКУ, згідно з яким переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
З огляду на таке в договорі купівлі-продажу чи договорі поставки може бути доцільним прописувати не лише момент передачі покупцю права власності на товар, а й порядок такої передачі.
Ось можливі формулювання відповідних договірних положень:
«Право власності на товар виникає у покупця з моменту передання товару. Передання товару оформлюється накладною, підписаною особою, уповноваженою довіреністю покупця на одержання товару».
«Право власності на товар виникає у покупця після повної оплати за товар. З моменту передання товару ризик випадкового пошкодження або знищення товару несе покупець. Покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити передбачену договором суму за товар навіть у разі його випадкового пошкодження або знищення, якщо такі пошкодження або знищення сталися після передання товару і не з вини продавця».
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор
Поворотна фіндопомога від неплатників податку на прибуток, не повернута у звітному періоді, включається до доходів
Якщо підприємство у другому кварталі отримало поворотну фіндопомогу єдиноподатника, то який порядок обліку таких сум у податковому обліку?
Підпунктом 135.5.5 ПКУ встановлено, що до складу інших доходів, зокрема, включаються інші суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із Кодексом мають пільги з цього податку, у тому числі право застосовувати нижчі ставки податку, ніж установлені п. 151.1 ПКУ. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося повернення.
При цьому доходи платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Приклад 1 Підприємство «Дебет» у II кварталі отримало суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 200000 грн від юридичної особи — платника єдиного податку. Слід мати підтвердження, що надавач допомоги не є платником податку на прибуток, про це слід зазначити у договорі про надання фінансової допомоги, можна також підтвердити копією свідоцтва платника єдиного податку.
Станом на 30.06 допомогу не повернуто. Суму такої допомоги (200000 грн) слід включати до складу доходів другого кварталу. Підприємство в III кварталі повернуло 70000 грн, у такому випадку за підсумками III кварталу можна відобразити у складі витрат 70000 грн. Решту суми допомоги (130000 грн) можна відобразити у витратах у періоді повернення.
Але зверніть увагу! З II кварталу не змінюватимуться доходи у разі отримання сум поворотної фінансової допомоги від засновника/учасника (у т. ч. нерезидента) платника податку у разі повернення допомоги не пізніше 365 к. д. з дня її отримання. При цьому слід звернути особливу увагу на документальне оформлення: у договорі зазначити строки повернення та слідкувати за цим.
Приклад 2 Засновник підприємства «Дебет» (фізособа) у II кварталі вніс до каси підприємства суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 100000 грн. Станом на 30.06 допомогу не повернуто. Включати до складу доходів другого кварталу суму допомоги не треба. Підприємство може користуватися протягом року від дати надання допомоги сумою такої допомоги без жодних податкових наслідків. Зверніть увагу: якщо б допомогу було внесено у I кварталі, то діяли б положення Закону про прибуток, і всю суму неповернутої на кінець кварталу фіндопомоги довелось би включити до ВД.
Мар'яна КОНДЗЕЛКА, головний редактор тижневика «Дебет-Кредит»
Зареєстровані у I кв. 2011 р. підприємства мають надавати декларацію з податку на прибуток за підсумками I кварталу
Яким буде перший податковий період для підприємства, зареєстрованого платником податку на прибуток у I кварталі 2011 року?
Одразу звернемо увагу, що з 01.04.2011 р. платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий — четвертий квартали 2011 року (див. п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Відповідно до п. 11.1 Закону про прибуток з метою цього Закону використовувались такі податкові періоди:
1) календарний квартал;
2) півріччя, три квартали;
3) рік.
Згідно з раніше чинним Законом про прибуток у разі, якщо особа бралася на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинався з дати, на яку припадав початок такого обліку, та закінчувався останнім календарним днем наступного податкового періоду (абз. 4 п. 11.1 Закону про прибуток). Аналогічну норму продубльовано у пп. 152.9.2 ПКУ.
На нашу думку, новоствореному підприємству, хоча першим звітним періодом для нього має бути I півріччя 2011 року, потрібно було все ж таки відзвітувати і за I квартал, адже з 01.04.2011 р. повністю змінено принцип визначення доходів, витрат, об'єкта оподаткування, затверджено нову звітність з податку на прибуток. Отже, включати операції, проведені таким підприємством з дати реєстрації до кінця I кварталу, до звітності майбутніх періодів недоцільно.
Саме тому, на наш погляд, платники податку, зареєстровані у I кварталі 2011 року, мають подавати декларацію з податку на прибуток за підсумками I кварталу 2011 року за правилами, встановленими Законом про прибуток.
А вже за звітні періоди: другий квартал, другий і третій квартали, другий — четвертий квартали 2011 року зазначені платники податку мають складати та подавати декларацію з податку на прибуток за правилами, встановленими ПКУ.
Отже, за I квартал відзвітували за старою формою декларації (об'єкт оподаткування визначено за нормами Закону про прибуток, включено операції з дати реєстрації до 31.03.2011 р.), а вже з 01.04 визначаємо об'єкт оподаткування за нормами ПКУ та звітуємо за формою, затвердженою наказом №114.
Мар'яна КОНДЗЕЛКА, головний редактор тижневика «Дебет-Кредит»