Відповідно до п. 140.1.7 ПКУ суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які скеровуються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабміном. На виконання цієї норми і прийнято постанову КМУ від 02.02.2011 р. №98 (далі — Постанова №981), яка набирає чинності з 01.04.2011 р.
Для початку нагадаємо, що Постанова №6632, яка тепер встановлює норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон, причому для всіх відряджених (у т. ч. і для держслужбовців та тих, хто фінансується з держбюджету), ще до 1 квітня поточного року надалі є чинною. Після цієї дати набирає чинності розділ III ПКУ, який своїм п. 140.1.7 встановлює граничні норми добових витрат, що можуть бути віднесені до витрат підприємства без підтвердних документів.
1 З документом можна ознайомитися в «ДК» №11/2011.
2 Постанова КМУ від 23.04.99 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон».
Такою сумою є сума у розмірі не більш як 0,2 розміру мінімальної зарплати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, з розрахунку на добу, якщо відрядження у межах території України. Для відряджень за кордон ця сума становить не вище 0,75 розміру цієї ж мінімальної зарплати. На 2011 рік граничні норми добових витрат у гривнях у межах України — 188,20. Для відряджень за кордон — 705,75 грн. Причому сума добових для держслужбовців, а також інших осіб, які скеровуються у відрядження за рахунок бюджетних коштів, не може перевищувати саме ці суми для віднесення на витрати відповідно до розділу III ПКУ.
Коментованою постановою Кабмін затвердив не лише суми, а й склад витрат на відрядження, які будуть фінансуватися за рахунок бюджетних коштів. Норми добових витрат та граничні норми відшкодування витрат на найм житлового приміщення на добу на сьогодні встановлено додатком до Постанови №663. Зразу зауважимо, що ті суми витрат на відрядження, які будуть чинні з 01.04.2011 р., є аналогічними і затверджені як додаток 1 до Постанови №98. Та й сама Постанова №98 мало відрізняється від Постанови №663 у сенсі норм, що відповідають саме за відрядження держслужбовців або фінансованих за рахунок бюджетних коштів (див. п. 2, 3, 6, 6-1 тощо). Але тепер за наявності підтвердних документів, зокрема, відшкодовуються витрати на бронювання транспортних квитків, витрати на проїзд на орендованому транспорті, на оформлення закордонних паспортів та дозволів на в'їзд (виїзд), на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження. Принаймні раніше такі витрати не були перелічені у Постанові №663. Якщо раніше витрати на оплату службових телефонних розмов відшкодовувалися у розмірах, погоджених з керівником, то тепер — просто за наявності підтвердних документів щодо оплати службових телефонних розмов.
ПКУ встановлює граничний розмір добових витрат, які можна відносити до витрат у податковому обліку.
Тож постає запитання: чи може роботодавець платити менші суми добових, які він встановить, наприклад, наказом по підприємству? Справді, відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які скеровуються у відрядження, виплачують, зокрема, добові за час перебування у відрядженні «...в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством». Чи можна розмір добових за нормами ПКУ вважати розміром, установленим законодавством? Все-таки гранична сума добових у межах України 188,20 грн проти 30,00 грн, установлених коментованою постановою для держслужбовців чи за рахунок бюджетних коштів, може бути непосильною для підприємств усіх інших форм власності. Скоріш за все з 1 квітня з цього питання ще будуть роз'яснення контролюючих органів.
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»