Звіт про рух грошових коштів — це звіт, який відображає надходження і вибуття коштів як у гривнях, так і у валюті протягом звітного періоду внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (п. 3 НП(С)БО 1). Відповідно до положень п. 9 р. II НП(С)БО 1, у звіті відображають рух коштів, що, своєю чергою, є надходженням і вибуттям грошей та їхніх еквівалентів протягом звітного періоду внаслідок усіх видів діяльності підприємства: операційної (розділ I звіту), інвестиційної (розділ II звіту) та фінансової (розділ III звіту). Згідно з п. 3 НП(С)БО 1 еквіваленти коштів (грошей) — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошей і характеризуються незначним ризиком зміни вартості, тобто їхня вартість є відносно постійною протягом довгого періоду. Не забуваймо, що депозити до запитання є складовою грошей за визначенням.
Суми надходжень і видатків, що виникають унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, у звіті розкривають окремо. Тому, якщо одна госпоперація, що генерує потоки коштів, включає суми, які належать до різних видів діяльності, ці суми наводять в окремих статтях звіту у складі відповідних видів діяльності.
Види діяльності підприємства
1. Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства з реалізації товарів, робіт чи послуг, для якої воно й було створене. Крім того, до операційної діяльності належать операції, які не можна віднести до інвестиційної чи фінансової діяльності (п. 3 розділу I НП(С)БО 1). До операційної діяльності належать:
— операції з отримання оплати від покупців та замовників;
— оплати постачальникам товарів, робіт, послуг;
— виплати працівникам;
— оплати інших операційних витрат тощо.
2. Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація необоротних активів, а також поточних фінансових інвестицій, які не належать до еквівалентів коштів (п. 3 розділу I НП(С)БО 1). Це можуть бути операції з оплати постачальникам за ОЗ, нематеріальні активи, інші необоротні активи, отримання частки участі в інших підприємствах, а також надходження від продажу таких об’єктів інвестування; видача позик та їх отримання не від фінансових установ тощо.
3. Фінансова діяльність — це діяльність, яка спричинює зміни розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства (п. 3 розділу I НП(С)БО 1). Наприклад, надходження коштів від випуску акцій та продажу інших інструментів власного капіталу, а також отримання позик та виплата коштів для погашення позик, виплата дивідендів тощо.
До звіту не включають внутрішні зміни у складі коштів (наприклад, рух коштів із каси до банку або з одного банківського рахунку на інший, зокрема перерахування коштів на спецрахунок у СЕА ПДВ або у СЕА РП СЕ — для платників акцизу) та негрошові операції (бартерні операції, отримання активів за договором фінансової оренди, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) (абз. 2 п. 9 розд. II НП(С)БО 1).
Складаючи звіт, доцільно керуватися Методрекомендаціями №433 та Методрекомендаціями №476.
Зміст статей звіту про рух грошових коштів наводиться у розділі IV Методрекомендацій №433.
Звіт про рух грошових коштів, як і решту форм «великої» фінансової звітності, складають у тисячах гривень без десяткових знаків.
У примітках до фінзвітності наводять (розкривають) інформацію не тільки про склад коштів (грошей), а й про склад статей звіту про рух грошових коштів «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків.
Два методи складання звіту: прямий та непрямий
Вибір методу складання звіту слід зафіксувати в наказі про облікову політику згідно з п. 2.29 розд. II Методрекомендацій №635. Якщо такого наказу на початку звітного року не видавали, вибір можна оформити у вигляді звичайного наказу керівника, складеного до дати подання фінзвітності.
Підприємство за власним рішенням може обрати один із методів складання звіту:
1) прямий метод, використовуючи при цьому форму №3 (рух коштів унаслідок операційної діяльності визначають за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність коштів за даними записів їх руху на рахунках бухобліку);
2) непрямий метод — форму №3-н (рух коштів унаслідок операційної діяльності визначають коригуванням прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування).
Ці методи рівнозначні, жоден не має пріоритету перед іншим, тому кожне підприємство обирає той варіант, який вважає для себе за найприйнятніший. Вони різняться лише способом заповнення першого розділу звіту: за прямим або непрямим методом. Другий і третій розділи форми №3 заповнюються однаково.
У разі використання прямого методу для визначення чистої зміни коштів у звіті наводять усі основні статті грошових надходжень та грошових видатків, а різниця між ними формує чистий рух коштів окремо від операційної (рядок 3195), інвестиційної (рядок 3295) та фінансової діяльності (рядок 3395).
За прямого методу складання звіту про рух грошових коштів використовують дані з регістрів бухобліку щодо дебетових або кредитових оборотів на рахунках обліку коштів (рахунки 30 «Каса» і 31 «Рахунки в банках», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті», 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті» за звітний період, 351 «Еквіваленти грошових коштів») — у кореспонденції з іншими рахунками бухобліку. Згідно з НП(С)БО 1, еквіваленти коштів — це різновид фінансових інвестицій, що відображаються на рахунку 35 «Короткострокові фінансові інвестиції». Для того щоб вважатися еквівалентом коштів, фінансова інвестиція має вільно конвертуватися у гроші. Прикладом еквівалентів коштів можуть бути казначейські векселі, а також депозитні сертифікати з терміном погашення до 3 місяців.
Для потреб складання звіту протягом року можна вести відповідну аналітику операцій за наведеними рахунками з такою деталізацією, щоб її було достатньо для складання звіту. Проте можна й не вести аналітику цілий рік, а наприкінці року проаналізувати всі вхідні та вихідні грошові розрахунки. Цей вибір залежить від обсягу операцій та трудомісткості кожного з цих варіантів накопичення облікової інформації.
Прямий метод має дуже просту формулу: надходження коштів +/- витрачання коштів = зміни у залишку коштів унаслідок діяльності підприємства. Показники даних про надходження коштів відображають у звичайному порядку, а показники витрачання коштів наводять у дужках.
Непрямий метод полягає в тому, що спочатку у звіті фіксують суму чистого прибутку (збитку), яка потім коригується до величини чистої зміни коштів через унеможливлення впливу на показник фінрезультату негрошових операцій.
За непрямого методу використовують показники Балансу та Звіту про фінрезультати. Лише деякі рядки звіту потрібно буде заповнювати виходячи з аналітики за рахунками обліку грошей. Це спрощує складання звіту, але при цьому дані з нього будуть менш зрозумілі для інших користувачів інформації, що не мають фахових знань з бухобліку. Проте, звісно, і непрямий метод для декого може бути прийнятніший, аніж прямий.
Непрямий метод має таку формулу: прибуток (збиток) до оподаткування +/- бухгалтерські коригування = зміни у залишку коштів унаслідок діяльності підприємства.
За непрямим методом складають лише перший розділ звіту про рух коштів унаслідок операційної діяльності. У наступних двох розділах показники руху коштів від інвестиційної та фінансової діяльності визначають за прямим методом: окремо відображають усі надходження, які відтак зменшуються на суму витрачань та інших платежів. Отже, та частина, що стосується руху коштів унаслідок інвестиційної та фінансової діяльності, в обох формах (за прямим та непрямим методами) є ідентичною (це рядки 3200 — 3395).
Докладніше про заповнення звіту про рух коштів за прямим та непрямим методом (із таблицями щодо заповнення його рядків) ми розповіли в статті «Звіт про рух грошових коштів. Форма №3 за 2025 рік: інструкція із заповнення та подання».