Малу форму фінзвітності (Форми №1-м, 2-м) подають:
— власне малі підприємства — юрособи, які визнані такими відповідно до ст. 2 Закону про бухоблік;
— представництва іноземних суб’єктів госпдіяльності незалежно від показників їх діяльності.
Спрощену форму (Форми №1-мс, 2-мс) згідно з п. 2 П(С)БО 25 подають мікропідприємства, які визнані такими відповідно до ст. 2 Закону про бухоблік. Якщо підприємство підпадає під цю категорію, воно подає спрощену фінзвітність незалежно від системи оподаткування.
Спрощену форму (№1-мс, 2-мс) згідно з п. 2 П(С)БО 25 подають усі підприємства — платники ЄП незалежно від їх категорії за ст. 2 Закону про бухоблік. Теоретично платники ЄП можуть підпадати під категорії малих, середніх і навіть великих підприємств за критеріями вартості активів та середньої кількості працівників, адже обсяг доходу у них обмежений вимогами пп. 291.4 ПКУ, проте інші показники цим пунктом не обмежені.
За приписами п. 2 НП(С)БО 25 спрощену фінзвітність подають також усі непідприємницькі товариства (ст. 83, ст. 85 ЦКУ), так само незалежно від категорії підприємства. За ст. 85 ЦКУ до непідприємницьких товариств, зокрема, належать неприбуткові організації, а отже, вони подають спрощену фінзвітність за п. 2 розділу І П(С)БО 25.
Думку податківців щодо того, за якою формою фінзвітності мають звітувати неприбуткові організації, викладено у «ЗІР», категорія 102.20.02, запитання: «Які форми фінансової звітності повинні подаватися неприбутковими організаціями?». Переглянути відповідь можна за посиланням. Проте ця консультація була чинна до 28.08.2025 і свіжих відповідей на це запитання в «ЗІР» немає. Тож, якщо ви не впевнені в тому, яку саме форму фінзвітності вам треба додати до декларації з податку на прибуток, ви можете отримати щодо цього індивідуальну податкову консультацію.
Зверніть увагу: ті підприємства, які складають фінзвітність за формами №1-мс та 2-мс, можуть вести бухоблік за спрощеним планом рахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 19.04.2001 №186. Облік та узагальнення інформації про позабалансові активи і зобов’язання зазначені суб’єкти виконують із використанням позабалансових рахунків класу 0 загального Плану рахунків. Спрощений План рахунків узгоджено із загальним Планом рахунків і фінансовою звітністю.
Відповідно до п. 7 П(С)БО 25 підприємства, які складають фінзвітність за формою №1-мс, 2-мс, можуть:
— обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;
— не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на оплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення;
— включати поточну дебіторську заборгованість до підсумку балансу за її фактичною сумою.
Загалом особливо складних моментів у складанні цих форм немає (якщо ви прочитали наші попередні відповіді щодо повної фінансової звітності вище), але є деякі нюанси, які слід врахувати.
Баланс
У балансі довідково відображають первісну вартість нематеріальних активів та суму накопиченої амортизації, і так само — щодо основних засобів. Ці дві цифри показують, скільки первісно коштували підприємству нематеріальні активи чи ОЗ та наскільки вони замортизовані. До підсумку балансу включають залишкову вартість НМА та ОЗ. Її визначають просто у балансі розрахунково: від первісної вартості НМА та ОЗ (рядки 1001, 1011) віднімаємо накопичену амортизацію (рядки 1002, 1012) і різницю записуємо до рядків 1000, 1010.
Очевидно, що сума амортизації НМА та ОЗ не може перевищувати їх первісну вартість. Але може статися так, що НМА та ОЗ будуть повністю замортизовані і первісна вартість дорівнюватиме сумі амортизації, а значення рядків 1000 та/або 1010 буде нульове. Це нормальна ситуація, яка не потребує спеціального втручання. Повністю замортизовані активи можна використовувати надалі, як і раніше (за бажанням їх можна дооцінити).
Увага! До статті 1090 балансу форми 1-м можуть включатися відстрочені податкові активи: одноразово при переході від повної форми фінзвітності сюди включаються дані, наведені у статті «Відстрочені податкові активи» (рядок 1045) балансу (Звіту про фінансовий стан) (форма №1) на кінець попереднього року — п. 2.6 розділу ІІ П(С)БО 25. З цього випливає, що ті підприємства, які складають фінзвітність за формами №1-м, 2-м, не визначають ВПА та ВПЗ згідно з П(С)БО 17.
Власний капітал підприємства — це його безстрокові пасиви, тому розділ I пасиву ніколи не буде порожній, адже підприємство має статутний капітал з моменту його утворення до моменту ліквідації. Якщо решта статей балансу є нульовими, включаючи підсумок балансу (може бути й таке), то у цьому розділі має бути відображено відповідний збиток та, за наявності, суму неоплаченого капіталу.
Відповідно до п. 2.20 розділу ІІ П(С)БО 25 у першому місяці року переходу на застосування П(С)БО 25 сальдо рахунків 17 «Відстрочені податкові активи» і 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» підлягає згортанню взаємною кореспонденцією цих рахунків із відображенням різниці на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», а отже, у рядку 1420 пасиву балансу за формою 1-м.
Як ми вже бачили вище, в активі балансу (рядок 1090) значиться сума ВПА, яку вже було відображено у «великому» балансі (форма 1) на кінець попереднього року. А до цього пасивного рядка включаємо згорнуте сальдо рахунків 17 та 54 у перший місяць застосування П(С)БО 25. Отже, це сальдо вплине на показник прибутку/збитку на кінець звітного року.
Звіт про фінансові результати
Складання звіту про фінрезультати розглянемо на прикладі. Звіт про фінансові результати дуже зручно складати за даними 79 рахунку — після його закриття та списання фінрезультату на рахунок 44.
Приклад складання балансу та звіту про фінансові результати ми наводили тут.