Щодо митного оформлення імпорту ДБЖ
Митне оформлення імпорту джерел безперебійного живлення (ДБЖ/UPS) в Україну передбачає подання митної декларації, підтвердження коду товару (зазвичай 8507, 8504), надання товаросупровідних документів (договір, технічний опис, специфікація з призначенням товару, інвойс, пакувальний лист, CMR) та сплату митних платежів, якщо не застосовуються пільги.
За загальним правилом, митні платежі включають:
— ввізне мито, стандартні ставки якого залежать від товарної позиції ТН ЗЕД (група товару). З огляду на те що Республіка Польща є країною-членом ЄС, наразі діють певні торговельні угоди між Україною та ЄС, що можуть передбачати поетапне зниження мита на деякі категорії товарів, але це залежить від конкретного коду ТН ЗЕД та документального підтвердження походження. Рівні ставок увізного мита ЄС можна перевірити на сайті Мінекономіки;
— ПДВ за ставкою, визначеною п. 206.2 ПКУ, який виникає на дату подання митної декларації (МД) для митного оформлення (пп. «в» п. 185.1, п. 187.8 ПКУ). Базою оподаткування при ввезенні товару є його договірна (контрактна) вартість, але не нижче від митної вартості, визначеної згідно з розд. III МКУ, з урахуванням мита й акцизного податку, які підлягають сплаті і включаються до ціни товару (п. 190.1 ПКУ).
Водночас у 2026 році на імпорт енергетичного обладнання діють пільги. Так, тимчасово, до 1 січня 2029 року, звільняються від оподаткування операції з ввезення товарів, які сприяють відновленню енергетичної інфраструктури України, що ввозяться на митну територію України, у тому числі переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях у митному режимі імпорту:
— митом — відповідно до положень пункту 9-36 розділу ХХІ МКУ;
— ПДВ — відповідно до положень пункту 87-1 підрозділу 2 розд. ХХ ПКУ.
Таким чином, з метою прогнозування сум податків під час митного оформлення важливо правильно класифікувати тип ДБЖ для використання можливих пільгових режимів, що діють на момент ввезення.
Податковий облік
Якщо при імпорті все ж таки доведеться сплатити ПДВ.
Право на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту виникає у разі ввезення товару на митну територію України на підставі належним чином оформленої МД (пп. «а» п. 198.1 ПКУ).
При цьому включити імпортний ПДВ до податкового кредиту отримувач товарів має за той період, у якому відбулося остаточне оформлення митної декларації.
Подальша доля сум ПДВ, що потрапили до податкового кредиту, залежатиме від того, де отримувач товарів використовуватиме їх. Так, якщо товари призначаються для використання або починають використовуватися в операціях пільгових/необ’єктних/негосподарських, то слід нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ. Якщо ж товар призначено для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то жодних компенсуючих податкових зобов’язань нараховувати не слід.
Податок на прибуток.
Для підприємств, які не коригують фінрезультату до оподаткування на податкові різниці, операція в податково-прибутковому обліку буде відображена за правилами бухобліку, бо такі платники податку на прибуток податкових різниць не використовують.
А ось якщо підприємство застосовує податкові різниці, треба перевірити організаційно-правову форму нерезидента-постачальника, в зазначеному випадку — резидента Республіки Польща. Якщо його організаційно-правова форма згадана у Переліку організаційно-правових форм, затвердженому постановою КМУ від 04.07.2017 №480 і він не сплачує податок на прибуток (корпоративний податок), потрібно застосувати податкову різницю з пп. 140.5.4 ПКУ, а саме: збільшити фінрезультат на 30% вартості отриманого імпортного товару від такого нерезидента.