Згідно зі ст. 21 Закону України від 02.10.1992 №2654-ХІІ «Про заставу» (далі — Закон №2654), реалізують заставлене майно через продаж на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 591 ЦКУ, реалізують предмет застави, на який звернено стягнення, через продаж з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто базова модель — це продаж майна третій особі, а не його автоматична передача банку. Водночас за згодою сторін допускається передача майна безпосередньо заставодержателю. І тоді відбувається відчуження активу, яке прирівнюється до операції постачання.
Незалежно від форми реалізації діє єдиний принцип: за рахунок заставленого майна кредитор задовольняє свої вимоги у повному обсязі (ч. 2 ст. 589 ЦКУ).
При цьому перевищення вартості майна над боргом повертається заставодавцю (ст. 25 Закону №2654).
Отже, у будь-якому варіанті маємо реалізацію активу та погашення боргу (зарахування або через повернення перевищення вартості майна).
ПДВ
Передача майна в заставу не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.2 ПКУ).
Але передача обладнання банку у власність у рахунок погашення боргу є постачанням товару (п. 185.1 ПКУ), тому виникають податкові зобов’язання та складається податкова накладна в загальному порядку (п. 201.1 ПКУ).
База оподаткування визначається за п. 188.1 ПКУ і не може бути нижча за балансову (залишкову) вартість необоротного активу. Пільга при імпорті обладнання на подальше відчуження такого активу не поширюється.
Норми п. 197.12 ПКУ та п. 189.15 ПКУ застосовуються лише банком при подальшому продажу майна.
Податок на прибуток
Відповідно до положень пп. 134.1.1 ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається через коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу ІІІ ПКУ.
Якщо підприємство коригує фінрезультат до оподаткування, то в загальному порядку буде застосовано коригування за ст. 138 ПКУ щодо амортизації та залишкової вартості обладнання.
Бухгалтерський облік
До моменту звернення стягнення:
— актив обліковують на рахунку 10 (НП(С)БО 7);
— заставу — на рахунку 05 (Інструкція №291).
Коли стає очевидно, що майно буде реалізовано, його потрібно перевести до складу необоротних активів, утримуваних для продажу.
Актив оцінюють за найменшою з двох величин, зокрема балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 9 П(С)БО 27).
Передача у заставу:
— К-т 05 — відображення на позабалансовому рахунку.
Переведення до активів, утримуваних для продажу:
— Д-т 286 К-т 10 — списано залишкову вартість обладнання;
— Д-т 13 К-т 10 — списано суму нарахованого зносу.
Реалізація обладнання:
— Д-т 377 К-т 712 — дохід;
— Д-т 712 К-т 641 — ПДВ;
— Д-т 949 К-т 641 — донараховано ПЗ (якщо мінбаза);
— Д-т 943 К-т 286 — списано собівартість.
Додаткові операції:
— Д-т 423 К-т 441 — списано дооцінку;
— Д-т 311 К-т 377 — отримано різницю від продажу;
— Д-т 949 К-т 685 — витрати на реалізацію;
— Д-т 601 К-т 377 — погашено кредит;
— Д-т 05 — списано заставу.
Фінансовий результат:
— Д-т 79 К-т 712 — списано дохід від продажу;
— Д-т 943, 949 К-т 79 — списано витрати продажу.
Висновки
Звернення стягнення на заставлене обладнання, незалежно від способу його реалізації (через аукціон або передачу банку), за своєю суттю є відчуженням активу, тобто операцією, що прирівнюється до реалізації майна з одночасним погашенням кредитної заборгованості.
З огляду на це для підприємства виникають податкові наслідки за загальними правилами: передача майна банку або його продаж є об’єктом оподаткування ПДВ з визначенням бази не нижче від балансової вартості.
Податок на прибуток визначають виходячи з фінансового результату до оподаткування, а у разі застосування коригувань — з урахуванням різниць за ст. 138 ПКУ.
У бухобліку операцію відображають як реалізацію активу з попереднім переведенням до складу активів, утримуваних для продажу і подальшим визнанням доходу, списанням собівартості та зарахуванням кредитної заборгованості.