Земельна ділянка з цільовим призначенням для розміщення й експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати і подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку І — ІІІ груп для провадження госпдіяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, розташованого на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування (у тому числі на умовах емфітевзису)) та платниками єдиного податку ІV групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 пп. 297.1 ПКУ).
Відповідно до ситуації, наведеної в запитанні:
— ділянка має промислове цільове призначення;
— на ній розташована будівля бойні;
— об’єкт використовується у виробничій діяльності підприємства.
Отже, така ділянка використовується у госпдіяльності, що відповідає вимогам пп. 4 п. 297.1 ПКУ.
Водночас податкова отримує інформацію про використання земельної ділянки через заяву за формою №20-ОПП.
Стосовно земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку потрібно врахувати таке.
Земельні ділянки мають використовуватися відповідно до їх цільового призначення (ст. 20 ЗКУ). Таким чином, використання земельної ділянки, призначеної для будівництва й обслуговування житлового будинку, для виробничих або промислових потреб без попередньої зміни її цільового призначення може бути розцінене як порушення вимог земельного законодавства України.
Ключовою умовою застосування пільги, передбаченої пп. 4 пп. 297.1 ПКУ, є фактичне використання земельної ділянки у господарській діяльності.
Господарська діяльність — це діяльність особи, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт або наданням послуг, спрямована на отримання доходу та здійснювана такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через інших осіб, які діють на користь такої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).
Тобто, якщо земельна ділянка фактично не використовується у госпдіяльності підприємства, а також немає об’єктивної потреби в її використанні відповідно до виду діяльності підприємства, до моменту зміни її цільового призначення та фактичного залучення до госпдіяльності обов’язок зі сплати земельного податку зберігається.
Крім того, слід враховувати позицію податкових органів, відповідно до якої період будівництва (у тому числі виробничих об’єктів) не вважається використанням земельної ділянки у госпдіяльності юрособи. У такому разі умови для звільнення платника єдиного податку від сплати земельного податку не виконуються.