Що таке дисконтування та чим воно регламентоване
Гроші мають властивість із часом знецінюватися. Товари/послуги поступово дорожчають навіть у найбільш розвинутих та економічно стабільних країнах. А в Україні Держстат щомісяця аналізує ціни та публікує індекси інфляції. Зокрема, за 2024 рік інфляція сягнула 12%. І це ще не найвищий показник — 2022 року сумарний індекс інфляції становив 126,6%.
Зведену таблицю індексів інфляції за 2011 — 2025 роки ви можете знайти за посиланням.
Тому, коли ми сьогодні беремо 3 000 грн у позику і через п’ять років віддаємо цю саму суму, без процентів або компенсації інфляції, виходить так, що у товарному еквіваленті ми отримали сьогодні більше, ніж віддали через п’ять років. Тобто отримали дохід за рахунок того, що взяли дорожчі гроші, ніж віддали. А наш кредитор, відповідно, зазнав витрат через те, що не користувався цими грошима у той час, як вони знецінювалися.
Таке знецінення грошей має відображатися у бухобліку, щоб у фінзвітності показати реальну вартість активів чи пасивів на дату звітності.
І це не просто бажано — це вимога стандартів бухобліку!
З 29.10.2019 були внесені зміни до НП(С)БО, які вимагають дисконтувати довгострокову заборгованість — див. таблицю 1.
Проте наголосимо, що і досі:
— правила дисконтування не прописані в окремому НП(С)БО, їх треба відшукувати в різних стандартах;
— Мінфін не затвердив конкретної методології та формули дисконтування;
— немає нормативного регулювання ставки дисконтування. Норми НП(С)БО залишаються незмінними з 2019 року.
Правила дисконтування поширюються на всіх юросіб, які ведуть бухоблік за НП(С)БО, у тому числі на тих, хто подає малу або скорочену фінзвітність за НП(С)БО 25.
Таблиця 1
Вимоги щодо дисконтування активів та зобов’язань у різних НП(С)БО
| НП(С)БО | Правило |
| НП(С)БО 10 | Пункт 12 НП(С)БО 10: довгострокова дебіторська заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення |
| НП(С)БО 11 | Пункт 4 НП(С)БО 11: теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за мінусом суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства. Пункт 9 НП(С)БО 11: довгострокові зобов’язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання |
| НП(С)БО 13 | Пункт 33 НП(С)БО 13: сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, із визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду |
| НП(С)БО 19 | Додаток до НП(С)БО 19, який визначає справедливу вартість придбаних активів і зобов’язань, зокрема: справедлива вартість дебіторської заборгованості — це теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, що визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою за мінусом резерву сумнівних боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості за потреби. Дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованості, якщо різниця між номінальною сумою дебіторської заборгованості та дисконтованою сумою несуттєва (менша ніж 5% номінальної суми); справедлива вартість поточних та довгострокових зобов’язань — це теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов’язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов’язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менша ніж 5% номінальної вартості) |
| НП(С)БО 28 | Механізм дисконтування застосовується для розрахунку зменшення корисності активів згідно з НП(С)БО 28. Пункт 11 НП(С)БО 28: теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Пункт 14 НП(С)БО 28: ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до мінусом податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства |
У цій статті розглянемо дисконтування дебіторської та кредиторської заборгованості.
НП(С)БО не містять норм щодо особливостей дисконтування довгострокової заборгованості під час дії воєнного стану.
Яку дебіторку і кредиторку потрібно дисконтувати?
Відповідь знаходимо у НП(С)БО 10 та НП(С)БО 11 — дисконтуємо довгострокову дебіторську заборгованість та довгострокові зобов’язання.
У цих НП(С)БО немає застереження про те, що дисконтувати потрібно тільки безвідсоткову заборгованість. Тож дисконтуємо всі довгострокові заборгованості та всі довгострокові зобов’язання незалежно від того, чи нараховуються на неї відсотки, — за одним винятком.
Якщо за заборгованістю сплачуються відсотки і договірна відсоткова ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. У такому разі дисконтування проводити не потрібно (див. рішення Київського окружного адмінсуду від 21.11.2025 у справі №320/27193/24, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №380/24389/24, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №240/13933/23).
У додатку до НП(С)БО 19 згадується короткострокова заборгованість, яку потрібно дисконтувати, якщо різниця між номінальною та дисконтованою сумою буде понад 5%. Але НП(С)БО 19 призначено для обліку придбання інших підприємств та/або об’єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а цей додаток визначає справедливу вартість придбаних активів і зобов’язань — тобто тих, які придбаваються внаслідок вищезазначених операцій.
Але в решті ситуацій дисконтувати короткострокові (поточні) заборгованість та зобов’язання не потрібно. І ось чому.
Згідно з п. 6 НП(С)БО 10 поточну дебіторську заборгованість за товари/послуги оцінюють не за теперішньою вартістю, а за первісною вартістю (тобто без дисконтування). І це правило стосується й первісного визнання заборгованості. За п. 12 НП(С)БО 11 поточні зобов’язання відображають у балансі за сумою погашення, тобто недисконтованою вартістю (див. визначення суми погашення у п. 4 НП(С)БО 11).
Для потреб дисконтування не має значення вид довгострокової заборгованості або зобов’язання — вони дисконтуються незалежно від її походження: і поворотна фіндопомога, і торговельна заборгованість за товари, роботи, послуги, і процентні позики тощо. Головне — строк погашення таких боргів.
Але дисконтуються лише монетарні борги, тому що сенс дисконтування — показати теперішню вартість грошей. Якщо ви повинні заплатити або повернути контрагенту певну суму грошей, — таке зобов’язання є монетарним та дисконтується. Якщо контрагент заборгував вам гроші, — така заборгованість теж є монетарною і також дисконтується.
Щодо валюти боргу в НП(С)БО немає жодних застережень з метою дисконтування, тому не беремо до уваги, чи є цей борг інвалютним, чи ні.
Як на практиці продисконтувати валютні борги: дисконтувати у валюті, а потім перерахувати результат у гривні? Або дисконтувати гривневий еквівалент заборгованості? НП(С)БО не дають відповіді на це запитання, тому його слід вирішити самостійно і закріпити в обліковій політиці підприємства.
Які заборгованість/зобов’язання є довгостроковими, а які — поточними?
На практиці найчастіше виникають запитання щодо класифікації боргів: чи є вони довгостроковими, чи ні.
Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає під час нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (п. 4 НП(С)БО 10).
Довгострокові зобов’язання — це всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями. Своєю чергою, поточні зобов’язання — це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу. Відповідно, довгострокові зобов’язання будуть погашені пізніше одного операційного циклу підприємства або пізніше дванадцяти місяців з дати балансу (п. 4 НП(С)БО 11).
Для класифікації боргів беремо до уваги виключно строк їх погашення у майбутньому згідно з умовами договору та найближчою датою складання балансу.
Загалом у бухобліку потреба у класифікації боргів виникає двічі: під час їх первісного відображення в обліку (на дату виникнення) та під час складання фінансової звітності (балансу).
Якщо є договір і в ньому чітко зазначено, коли заборгованість/зобов’язання виникають і коли вони мають бути погашені, бухгалтеру треба подивитися ще й на дату, коли складатиметься найближчий баланс.
Зазвичай, якщо планується, що строк погашення дебіторської або кредиторської заборгованості настане пізніше ніж через 12 місяців від дати балансу? Бухгалтер відображає їх в обліку як довгострокові.
Якщо строк погашення менший за 12 місяців від дати балансу, то дебіторська та кредиторська заборгованості відображаються в обліку як короткострокові (поточні).
Проте є і винятки! Наприклад, підприємство, яке подає фінзвітність поквартально, вирощує озиму пшеницю і в серпні 2025 року отримало поворотну фіндопомогу від директора. Згідно з договором ця ПФД надається на поповнення обігових коштів для вирощування пшениці. Строк повернення ПФД — жовтень 2026 року, коли буде продано вирощене зерно. Незважаючи на те що строк погашення цієї заборгованості настає пізніше ніж 12 місяців з дати балансу 30 вересня 2025 року, вона не вважається довгостроковою для цього підприємства, бо її буде погашено у межах одного операційного циклу.
Складаючи фінансову звітність, бухгалтер дивиться на строк погашення кредиторської та дебіторської заборгованості, яким він залишився на дату складання балансу!
Таким чином, на кожну дату балансу підприємство має кваліфікувати (розподіляти) заборгованість на поточну й довгострокову. Якщо підприємство складає квартальну фінзвітність, то це слід робити на кожну квартальну звітність, якщо річну — то, відповідно, на дату річної звітності.
Нижче у таблиці 2 наведемо кілька прикладів такої класифікації.
Таблиця 2
Класифікація кредиторської та дебіторської заборгованості за строками їх погашення щодо дати балансу
| Вид заборгованості | Дата виникнення | Найближча дата балансу після виникнення | Дата погашення заборгованості згідно з умовами її надання | Класифікація |
| Отримана ПФД (кредиторська) |
12 квітня 2025 | 30 червня 2025* | 12 червня 2026 | Короткострокова |
| Кредит банку (кредиторська) |
15 січня 2025 | 31 березня 2025* | 15 січня 2028 | Довгострокова |
| Відстрочена оплата постачальникові за товар (кредиторська) |
12 квітня 2025 | 30 червня 2025* | 14 липня 2026 | Довгострокова |
| Відстрочена оплата покупця за товар (дебіторська) |
12 квітня 2025 | 31 грудня 2025** | 12 листопада 2026 | Короткострокова |
| * Підприємство є малим або середнім і подає повну або малу (форми №1-м, 2-м) фінзвітність за квартал, півріччя, 9 місяців та рік. ** Підприємство належить до мікропідприємств і подає скорочену (форми №1-мс, 2-мс) фінзвітність за рік. |
||||
Звертаємо увагу на перший і останній рядки таблиці 2. У них ситуація в обліку має бути така:
— при первісному відображенні залишалося більше ніж 12 місяців до погашення;
— але від дати балансу він менший, ніж 12 місяців, тому таку заборгованість одразу при визнанні відображають як поточну (короткострокову).
Утім, заборгованість за умовами договору може погашатися частинами, і в кожної частини свій строк погашення! В такому разі доведеться аналізувати строки повернення кожної частини боргу окремо. А загальна сума заборгованості за договором має бути відображена двома частинами: короткострокова (яка буде погашена менш ніж за 12 місяців з дати балансу) і довгострокова (яка буде погашена пізніше).
А ще на кожну дату балансу треба звірятися зі строками погашення заборгованості, які зазначені в договорі. Якщо від дати балансу залишилося менш ніж 12 місяців до погашення такої заборгованості, вона з довгострокової має бути переведена у короткострокові (поточні). Ми про це розповіли за посиланням.
А якщо договору немає або в ньому не зазначено строк оплати?
Тоді вся сума, яка має бути сплачена, вважається поточною (короткостроковою) заборгованістю, незалежно від того, коли фактично вона буде погашена.
А якщо поточна заборгованість не погашена у строк, зазначений у договорі?
Прострочена поточна заборгованість не перекваліфікується в довгострокові і, як наслідок, не дисконтується, незалежно від того, на скільки років її прострочено. Адже її строк погашення, зазначений у договорі, вже в минулому, а не в майбутньому.
Ще раз наголосимо: класифікуючи заборгованість, завжди дивимося від дати балансу у майбутнє, а не в минуле, тобто визначаємо, коли треба буде погасити заборгованість, а не коли її треба було погасити.
Чи можна уникнути дисконтування заборгованості?
Так, можна, але тільки за однієї умови: якщо не створювати довгострокову заборгованість як таку, а оперувати тільки короткими строками. Тобто не укладати договорів зі строками оплати більш як 12 місяців від дати балансу.
Проте це зручно бухгалтеру, але може бути незручно для ведення бізнесу:
— з одного боку, обидві сторони уникають дисконтування, бо заборгованість є короткостроковою;
— з іншого боку, боржник втрачає переваги довгострокового планування грошових потоків, бо йому потрібно буде раніше погасити заборгованість або доведеться її прострочити. Кредитору — навпаки, короткострокова кредиторка вигідніша з усіх боків: її не треба дисконтувати, і позичені кошти повернуться скоріше.
Розгляньмо це на прикладі поворотної фінансової допомоги.
Відносини за договором позики регулюються ст. 1046 — 1053 ЦКУ. Строк, на який позикодавець передає позичальникові кошти, встановлюється за згодою сторін і зазначається у договорі позики (ст. 1049 ЦКУ).
Можна встановити в договорі такий строк повернення ПФД, який буде не пізніше ніж 12 місяців від найближчої дати балансу — див. приклади у таблиці 2. Після закінчення строку боржник повертає ПФД кредитору.
Дехто, намагаючись приховати довгостроковий характер позики, переукладає договори, переводячи заборгованість з одного договору позики на наступний. Але так робити ризиковано! Для того щоб закрити перший договір позики, позичальникові краще повернути суму позики повністю! Заборони наступного дня знову оформити договір позики і надати за ним цю саму суму боржникові на новий короткий строк немає. Проте цей варіант вимагає від боржника повернення позики грошима, а також є ризик того, що кредитор передумає і не надасть нову ПФД на новий строк.
Чи врятує від дисконтування пролонгація договору?
Інший варіант, яким бізнес намагається уникнути дисконтування, — це подовження строку оплати (пролонгація) за договором.
Наприклад, договір на надання ПФД укладається спочатку на один рік, а потім щороку строк погашення заборгованості переноситься ще на один рік у майбутнє.
Але ми так вчиняти не радимо. Такі дії можуть викликати сумніви у податківців: з таких щорічних пролонгувань видно намір сторін укласти саме довгостроковий, а не короткостроковий договір. І доведеться доводити, що це не так, але чи повірять податківці? Найімовірніше, доведеться йти до суду.
У ранній судовій практиці були рішення, де суди підтримували податкову службу. Зокрема, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/6107/19 суд визнав, що регулярне пролонгування договору свідчить про довгостроковий характер заборгованості. Ми цю ситуацію докладно розглянули тут.
Проте новіша судова практика 2022 — 2025 років демонструє інший підхід.
Постанова Верховного Суду від 09.12.2022 у справі №640/14983/19 встановила, що для визнання заборгованості довгостроковою потрібна сукупність двох умов: первісний строк погашення був більший за 12 місяців та є угода про пролонгацію на строк понад 12 місяців. Якщо пролонгація відбувається на строк до року, заборгованість залишається короткостроковою.
Рішення Донецького окружного адмінсуду від 10.03.2025 у справі №640/4884/22 розглядало ситуацію, коли компанія уклала договір позики на рік і кілька разів його пролонгувала теж на строк до року. Суд зазначив, що визначальним є не загальний термін погашення заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору. Позаяк кожна пролонгація була менша ніж 12 місяців, заборгованість правомірно обліковувалася як короткострокова і не потребувала дисконтування.
Постанова Шостого апеляційного адмінсуду від 10.12.2024 у справі №320/6200/23 підтвердила, що коли первісний строк погашення та пролонгації не перевищували 12 місяців, це не дає підстав для визнання заборгованості довгостроковою. Аналогічні висновки містяться у рішенні Київського окружного адмінсуду від 03.09.2024 у справі №320/14346/23 та рішенні від 29.03.2024 у справі №320/6200/23.
З наведеного бачимо, що суди наголошують: операція пролонгації позики на термін до 12 місяців відображається у бухобліку за рахунками поточних зобов’язань, а понад рік — за рахунками довгострокових зобов’язань. Така заборгованість не потребує дисконтування згідно з НП(С)БО 11, бо дисконтуванню підлягають лише довгострокові грошові зобов’язання.
Судова практика про відсутність методики дисконтування
Наприклад, Верховний Суд (див. постанову ВС від 04.04.2024 у справі №560/13047/21) виніс постанову на користь платника податків ТОВ «Кабельний завод», визнавши неправомірними вимоги податкового органу щодо дисконтування довгострокових зобов’язань.
Суть спору: податковий орган (ГУ ДПС у Хмельницькій області) вимагав від підприємства дисконтувати довгострокову заборгованість, застосовуючи формулу з міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ): PV = FV / (1 + i)n, — та включити суму дисконту до інших доходів. Це призвело до нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток на 4,9 млн грн та ПДВ на 4,2 млн грн.
Позиція Верховного Суду: суд визнав дії контролюючого органу протиправними з таких підстав:
— національні та міжнародні стандарти є окремими документами. Підприємство згідно з обліковою політикою використовувало національні П(С)БО для ведення бухгалтерського обліку, а не МСФЗ;
— відсутність правових підстав. НП(С)БО 11 «Зобов’язання» не містить конкретної формули для дисконтування, а визначення національних стандартів не дозволяє автоматично застосовувати методи з міжнародних стандартів за їх відсутності в національних;
— самостійний вибір стандартів. Відповідно до статті 12-1 Закону про бухоблік підприємства (крім визначених законом категорій) самостійно вирішують, чи застосовувати МСФЗ.
Суд наголосив, що податковий орган не мав права застосовувати міжнародні стандарти обліку до платника, який веде облік за національними стандартами.
Таким чином, судова практика підтверджує, що НП(С)БО не визначено методологію дисконтування фінансових зобов’язань, а органи, на які покладено регулювання питань методології бухобліку, не затвердили відповідних рекомендацій. Тому контролюючі органи не мають права застосовувати для дисконтування норми МСФЗ, якщо платник податків веде бухоблік за НП(С)БО.
Висновки
Отже, ми визначили, що дисконтувати треба довгострокові кредиторські та дебіторські заборгованості, за якими треба сплатити або отримати певну суму грошей.
А також розповіли, як визначити довгострокову та короткострокову (поточну) заборгованості.
У наступній статті перейдемо вже безпосередньо до практики: розглянемо на прикладі, як відбувається дисконтування і як його результати відображаються в бухобліку. З неї стане зрозуміло, чому податківців так цікавить дисконтування у платників податку на прибуток.