Суттєво. Чи може організатор (виконавець) скласти податкову накладну тільки на суму винагороди, а не на всю суму вартості організації конференції? А якщо сума такої винагороди не відображається окремо у акті наданих послуг?
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення бази оподаткування за операцією з надання послуг і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, платником податку (замовником) укладено договір про надання послуг з постачальником (виконавцем). Умовами договору передбачено надання послуги з організації зустрічей і конференцій у готелях. При цьому виконавцем за операцією з постачання зазначеної послуги складено податкову накладну на отримувача виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 207.2 статті 207 розділу V ПКУ, а саме із суми винагороди.
Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:
1) правомірності визначення виконавцем бази оподаткування ПДВ лише виходячи з розміру винагороди, яка при цьому не відображається у специфікації до договору та у акті наданих послуг;
2) права платника податку вимагати від виконавця складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) податкової накладної виходячи із повної вартості послуг, визначеної договором.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України, регулюються Законом України від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР «Про туризм» (зі змінами) (далі — Закон №324).
У статті 1 Закону №324 визначено, що туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Туристичні оператори — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність (стаття 5 Закону №324).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, ввезення товарів на митну територію України.
Постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу ІПКУ).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною (а саме 20 відсотків) (пункт 194.1 статті 194 розділу V ПКУ).
Статтею 207 ПКУ визначено порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності.
Згідно з пунктом 207.2 статті 207 розділу V ПКУ базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку — превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону №996).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг (у тому числі визначення бази оподаткування за такими операціями) залежить від сутності таких послуг.
Якщо послуги, що надаються замовнику виконавцем, є туристичними послугами (виконавцем здійснюється постачання замовнику туристичного продукту), які призначені для споживання (отримання) на території України,при цьому такий виконавець є туристичним оператором, то за операціями з постачання таких послуг, з урахуванням норм пункту 207.2 статті 207 ПКУ, база оподаткування ПДВ визначається виконавцем як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким виконавцем внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).
У разі недотримання умов, визначених пунктом 207.2 статті 207 розділу V ПКУ, база оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг визначається відповідно до норм ПКУ з урахуванням сутності таких послуг (зокрема, за операціями з надання послуг з організації зустрічей і конференцій у готелях, якщо такі послуги надаються не туристичним оператором, база оподаткування ПДВ визначається у загальному порядку, визначеному пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ).
Щодо питання 2
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг податкова накладна повинна складатися постачальником виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до норм ПКУ. Дані, зазначені у такій податковій накладній, повинні відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою операцією.
Складена постачальником податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг підлягає обовʼязковій реєстрації в ЄРПН.
Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ. В межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз та класифікацію видів господарських операцій платників податку та не визначає належність послуг, які надаються платнику податку виконавцем, до тієї чи іншої категорії послуг, визначених ПКУ.
Врегулювання господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції Державної податкової служби України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).