Суттєво. Чи може громадянин отримувати доходи за послуги з програмування від іноземних замовників (нерезидентів) як фізична особа та які податки, в такому випадку, має сплачувати?
! ФОП та фізособам в ІТ-сфері
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення фізичної особи — підприємця <…>, щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні зазначив, що зареєстрований фізичною особою — підприємцем платником єдиного податку другої групи. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля товарами. Планує надавати послуги програмування іноземним замовникам (нерезидентам).
З огляду на зазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи може фізична особа — підприємець платник єдиного податку другої групи отримувати оплату за послуги з програмування від іноземних замовників (нерезидентів)?
2. Чи може платник податку отримувати доходи за послуги з програмування від іноземних замовників (нерезидентів) як фізична особа та які податки, в такому випадку, має сплачувати?
3. Чи може платник податків поєднувати діяльність фізичної особи — підприємця з отриманням окремих доходів від іноземних замовників як фізична особа?
4. Який порядок декларування та сплати податків у випадку зазначеному вище?
Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.
Щодо першого — четвертого питань
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Дія пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Таким чином, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку другої групи, має право надавати послуги виключно платникам єдиного податку (фізичним особам — підприємцям та юридичним особам — резидентам) та/або населенню (фізичним особам, в тому числі іноземним громадянам, які живуть в Україні тривалий час).
Разом з тим, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку може надавати послуги нерезидентам (фізичним особам — нерезидентам, які не знаходяться в юрисдикції України, та юридичним особам — нерезидентам) за умови переходу фізичної особи — підприємця на сплату єдиного податку, встановленого для третьої групи платників єдиного податку або на сплату інших податків і зборів.
Водночас порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу якого об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи, отримані з джерел за межами України.
Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Згідно із п. 164.4 ст. 164 Кодексу під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, визначення якого наведене у пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів.
При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі — Декларація) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до Кодексу.
Форма Декларації та Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зі змінами.
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі само зайнятих осіб, — до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).
Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).
Таким чином, у разі, якщо фізична особа — підприємець на спрощеній системі оподаткування отримує інші доходи, ніж від підприємницької діяльності, то такі доходи оподатковуються за правилами встановленими Кодексом для платників податків — фізичних осіб. Відповідно такий платник податків має подати окремо податкову декларацію платника єдиного податку, відповідно групи, на якій перебуває та декларацію про майновий стан та доходи.
Водночас зауважуємо, що господарська діяльність — це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до абзацу першого пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Порядок реєстрації фізичних осіб — підприємців визначено Законом України від 15 травня 2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Таким чином, у разі якщо платником податків планується здійснювати діяльність у вигляді постачання послуг з програмування іноземним замовникам на постійній основі з метою отримання прибутку, то така діяльність підпадає під визначення «господарська діяльність», що зумовлює провадження її Вами як фізична особа — підприємець.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.