Суттєво. Цього разу йшлося про запитання щодо податку на нерухомість, повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу, впливу втрати податкового кредиту з ПДВ на суму податку на прибуток тощо.
! Платникам податків
Державна податкова служба України розглянула лист Комiтету Верховної Ради України з питань фiнансiв, податкової та митної полiтики вiд 05.09.2025 №04-32/10-2025/205506 щодо питання застосування окремих норм податкового законодавства України та в додатку надає вiдповiдi на запитання платникiв податкiв.
Повiдомляємо також, що iнiцiйовано питання щодо розмiщення зазначених питань на Загальнодоступному iнформацiйно-довiдковому pecypci.
Додаток: на 20 арк. в 1 прим.
Заступник Голови С. ЛИСЕЮК
Додаток до листа ДПС від 26.09.2025 №1048/2/99-00-24-01-02-02
Ситуація. Фізична особа орендує земельну ділянку для розміщення тимчасової споруди (гаража), на якій встановлено тимчасову споруду — металевий гараж.
Питання: Чи може тимчасова споруда у вигляді металевого гаража бути віднесена до нежитлової нерухомості у розумінні підпункту «ґ» пп. 14.1.129-1 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) (гаражі — наземні та підземні, а також криті автомобільні стоянки)?
Відповідь:
Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об’єкти житлової нерухомості — будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Об’єкти нежитлової нерухомості — будівлі, їх складові частини, що не є об’єктами житлової нерухомості (пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
До об’єктів нежитлової нерухомості відносяться: будівлі готельні — готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні — будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні — торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі — гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; будівлі промислові та складів; будівлі для публічних виступів (казино, ігрові будинки); господарські (присадибні) будівлі — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлери, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.
Водночас, відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений на інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦКУ).
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому Законом України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зі змінами (далі — Закон №1952).
Згідно п. 4 ст. 5 Закону №1952 не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, на тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.
Враховуючи зазначене, тимчасова споруда у вигляді металевого гаража (без фундаменту) не вважається нерухомим майном (нерухомістю) оскільки не є капітальною будівлею та не підлягає державній реєстрації.
Ситуація: Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без подання повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
«ЗІР», категорія 135, підкатегорія 135.05, визначає, що надання роз’яснень щодо законодавства про працю у частині заповнення та подання повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу, укладення гіг-контракту або припинення трудового договору належить до компетенції Міністерства економіки України, довкілля та сільського господарства України.
Згідно з КЗпП державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, а саме — Державна служба України з питань праці (Держпраці), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому штрафи, передбачені частиною другою ст. 265 КЗпП, накладаються Держпрацею у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання: Чи вірно, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до Державної податкової служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, тоді як роз’яснення щодо порядку його заповнення надає Міністерство економіки України?
Відповідь:
Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, — за її податковою адресою (місцем проживання) до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, тоді як роз’яснення щодо порядку його заповнення надає Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Згідно з частиною четвертою ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII, зі змінами, (далі — КЗпП) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга ст. 173 прим. 3 КЗпП).
Крім того, згідно з частиною першою ст. 23 Закону України від 15 липня 2021 року №1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі — Закон №1667), який визначає організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті, до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті про укладення гіг-контракту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 17 червня 2015 року №413, зі змінами, (далі — Постанова №413) визначив Порядок подання повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником.
Так, відповідно до Постанови №413 повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх застрахованих, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, — за її податковою адресою (місцем проживання) згідно з додатком 1 до Постанови №413 до початку роботи працівника за укладенням трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв’язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, щ обазується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства в сфері електронного документообігу.
У разі припинення трудового договору з домашнім працівником фізична особа, яка уклала з ним трудовий договір, повідомляє територіальний орган Державної податкової служби за місцем її податкової адреси (місце проживання) про факт і підстави припинення укладеного з домашнім працівником трудового договору за формою згідно з додатком 2 до Постанови №413 протягом трьох днів з дня його звільнення.
Тобто, відповідно до положень Постанови №413 органи ДПС приймають від власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів (осіб) чи фізичних осіб, резидентів Дія Сіті повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником (далі — повідомлення), при цьому не регулюються питання трудових відносин, встановлених ст. 24, частиною другою ст. 173 прим. 3 КЗпП та частково переходять до ст. 23 Закону №1667.
Відповідно до п. 1 Положення Мінекономіки, довів до Міністерства сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року №90, Міністерство економіки, довело до сільського господарства України (далі — Мінекономіки) і головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.
Отже, надання роз’яснень щодо законодавства про працю в частині встановлення та подання повідомлень знаходиться в правовому полі Мінекономіки.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, зі змінами, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є Державна служба України з питань праці (далі — Держпраці).
Крім цього положенням ст. 259 КЗпП визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, тобто Держпраці, та її територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому штрафи, зазначені в частині другій ст. 265 КЗпП, накладаються Держпраці, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ситуація: Підприємство (платник податку на прибуток, з обсягом доходу, зазначеного у рядку 01 декларації, понад 40 млн грн, платник ПДВ) відносить до витрат суму «втраченого» податкового кредиту з ПДВ у зв’язку з нереєстрацією податкової накладної Продавцем.
Питання: Чи виникають податкові різниці з податку на прибуток на дату віднесення сум ПДВ до витрат, зокрема відповідно до ст. 139 пп. 140.5 до ст. 140 Кодексу?
Відповідь:
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єкта оподаткування або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податків не використовує дані бухгалтерського обліку фінансової звітності щодо доходів, витрат та інших показників для оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996-XIV) (зі змінами).
Згідно з частиною першою ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону №996-XIV.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерських документів у підприємствах, їх об’єднаннями та господарюючими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення суб’єктів бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; зі змінами та доповненнями.
Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Положеннями Кодексу не передбачено різниці для коригування фінансового результату до оподаткування на суми податку на додану вартість, що не підтверджені належним чином зареєстрованими податковими накладними.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (стаття друга ст. 6 Закону №996-XIV).
Отже, питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку та складання фінансової звітності для цілей оподаткування визначаються, в разі необхідності, відповідними нормативними документами, що належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Ситуацiя: У зв’язку з набранням чинностi Закону №4536, просимо надати роз’яснення щодо змiн до ст. 46 Закону №3817: Для фiзичних осiб — пiдприємцiв, якi не мають найманих працiвникiв та здiйснюють роздрiбну торгiвлю пiдакцизними товарами (алкоголь, тютюн, пальне тощо) за наявностi вiдповiдної лiцензii, з жовтня цього року встановлюється нова вимога:
загальний мiсячний оподатковуваний дохiд повинен бути не меншим за два розмiри мiнiмальної заробiтної плати (тобто 16 000 грн);
для пiдприємцiв, якi провадять дiяльнiсть на вiдстанi не менше нiж 50 км вiд м. Києва та обласних центрiв, мiнiмальний дохiд може становити 1,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати.
Питання 1: Яким чином визначатиметься загальний мiсячний оподатковуваний дохiд фiзичної особи — підприємця на загальнiй системі оподаткування для дотримання цiєї норми?
Уточнення: Наразi вiдсутнi будь-якi нормативно-правовi акти, якi зобов’язують ФОП розраховувати загальний мiсячний оподатковуваний дохiд.
Для цiлей сплати ПДФО та вiйськового збору ФОП визначає суму чистого оподатковуваного доходу за результатами звiтного·календарного року.
Питання 2: Яким чином має визначатися дохiд ФОП·на загальнiй системi протягом трьох послiдовних мiсяцiв для дотримання вимоги, встановленої Законом №3817.
Уточнення: Просимо навести алгоритм розрахунку загального мiсячного оподатковуваного доходу ФОП, починаючи з жовтня 2025 року.
Вiдповiдь на питання 1 — 2:
Оподаткування доходiв, отриманих фiзичною особою — пiдприємцем вiд провадження господарської дiяльностi, крiм осiб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст. 177 Кодексу.
Згiдно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об’єктом оподаткування фiзичних осiб — пiдприємцiв (крiм осiб, що обрали спрощену систему оподаткування) є чистий оподатковуваний дохiд, тобто рiзниця мiж загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовiй та негрошовiй формi) i документально пiдтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльнiстю такої фiзичної особи — пiдприємця.
При цьому п. 177.10 встановлено, що фiзичнi особи — пiдприємцi зобов’язанi вести облiк доходiв i витрат та мати пiдтверджуючi документи щодо походження товару. Облiк доходiв i витрат може вестися в паперовому та/або електронному виглядi, у тому числi через електронний кабiнет (п. 177.10 ст. 177 Кодексу).
Облiк доходів i витрат вiд здiйснення дiяльностi з роздрiбної торгiвлi пальним, з роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здiйснюється за адресою мiсця роздрiбної торгiвлi пальним, ведеться окремо вiд облiку доходiв i витрат вiд здiйснення iнших видiв господарської дiяльностi (абзац третiй п. 177.10 ст. 177 Кодексу).
Типова форма, за якою здiйснюється облiк доходiв i витрат фiзичними особами — пiдприємцями, затверджено наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицii України 30.06.2021 за №865/36487.
Вiдповiдно до Положення про Мiнiстерство фiнансiв України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.08.2014 №375, головним органом у системi центральних органiв виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю єдиної державної податкової полiтики є Мiнiстерство фiнансiв України.
Зважаючи на нагальнiстъ, ДПС опрацьовує зазначене питання з Мiнiстерством фiнансiв України з метою встановлення єдиної позицiї.
Ситуацiя: У зв’язку з набранням чинностi Закону №4536, просимо надати роз’яснення щодо змiн до ст. 46 Закону №3817: Для фiзичних осiб — пiдприємцiв, якi здiйснюютъ роздрiбну торгiвлю пiдакцизними товарами (алкоголь, тютюн, пальне тощо) за наявностi вiдповiдної лiцензiї, з жовтня цього року встановлюється нова вимога:
загальний мiсячний оподатковуваний дохiд повинен бути не меншим за два розмiри мiнiмальної заробiтної плати (тобто 16 000 грн);
для пiдприємцiв, якi провадять дiяльнiстъ на вiдстанi не менше нiж 50 км вiд м. Києва та обласних центрiв, мiнiмальний дохiд може становити 1,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати.
Питання 1: Чи поширюється зазначена вимога на ФОП платникiв єдиного податку, якi на пiдставi отриманої лiцензiї здiйснюють роздрiбну торгiвлю пивом, сидром, перi (без додавання спирту) та столовими винами?
Уточнення: У разi позитивної вiдповiдi — просимо надати алгоритм визначення загального мiсячного оподатковуваного доходу ФОП починаючи з жовтня 2025 року.
Питання 2: Яким чином має здiйснюватися обчислення вiдстанi у 50 км до найближчого обласного, з метою визначення, який саме показник мiнiмального доходу 16 000 чи 12 000 грн) необхiдно враховувати при дотриманнi вимог закону?
Вiдповiдь на питання 1 — 2:
Правовi засади застосування спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi, а також справляння єдиного податку встановленi главою 1 роздiлу XIV Кодексу.
Пiдпунктом 3 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб’єкти господарювання (юридичнi особи та фiзичнi особи — пiдприємцi), якi здiйснюють виробництво, експорт, iмпорт, продаж пiдакцизних товарiв (крiм роздрiбного продажу паливно-мастильних матерiалiв в ємностях до 20 лiтрiв та дiяльностi фiзичних осiб, пов’язаної з роздрiбним продажем пива, сидру, перi (без додання спирту) та столових вин).
Порядок визначення доходiв та їх склад для платникiв єдиного податку першої — третьої груп встановлено ст. 292 Кодексу.
Вiдповiдно до Положення про Мiнiстерство фiнансiв України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.08.2014 №375, головним органом у системi центральних органiв виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю єдиної державної податкової полiтики є Мiнiстерство фiнансiв України.
Зважаючи на нагальнiсть, ДПС опрацьовує зазначене питання з Мiнiстерством фiнансiв України з метою встановлення єдиної позицiї.
Ситуацiя: У зв’язку зi змiнами, внесеними Законом України вiд 31 липня 2025 року №4564-IX до статтi 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою вiдповiдальнiстю» щодо внескiв учасникiв до додаткового капiталу товариства, просимо надати вiдповiдь на наступне питання.
Питання 1: Якщо статутом товариства буде передбачено право учасника на отримання внеску до додаткового капiталу (зокрема, у разi його виходу з товариства), то якi податковi наслiдки виникатимуть у такому випадку?
Уточнення: Якими нормами Кодексу слiд керуватися у таких випадках?
Вiдповiдь:
Правовий статус товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю та товариств з додатковою вiдповiдальнiстю, порядок їx створення, дiяльностi та припинення, права та обов’язки їx учасникiв визначено Законом України вiд 06 лютого, 2018 року №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою вiдповiдальнiстю» (далi — Закон №2275) (зi змiнами та доповненнями).
Розмiр статутного капiталу товариства складається з номiнальної вартостi часток його учасникiв, виражених у нацiональнiй валютi України (частина перша ст. 12 Закону №2275).
Вiдповiдно до частини четвертої ст. 12 Закону №2275 окремо вiд статутного капiталу товариства статутом товариства може передбачатися створення додаткового капiталу товариства за рахунок вкладiв (внескiв) його учасникiв. Вклади (внески) до додаткового капiталу товариства вносяться учасниками товариства без змiни номiнальної вартостi або змiни розмiру статутного капiталу товариства.
У рiшеннi загальних зборiв учасникiв товариства про залучення вкладу (внеску) учасника товариства до додаткового капiталу товариства визначається розмiр такого вкладу (внеску). Вкладом (внеском) учасника товариства до додаткового капiталу товариства можуть бути грошi, цiннi папери, iнше майно, якщо інше не встановлено законом.
Згiдно з частиною п’ятою ст. 12 Закону №2275 правовий режим майна, внесеного до додаткового капiталу товариства, порядок розпорядження майном ним, змiст прав та обов’язкiв учасникiв товариства, а також порядок взаємовiдносин мiж ними або мiж учасниками товариства та товариством можуть визначатися статутом товариства та/або корпоративним договором.
Учасник товариства, частка якого у статутному капiталi товариства становить менше 50 вiдсоткiв, може вийти з товариства у будь-який час без згоди iнших учасникiв (частина перша ст. 24 Закону №2275).
Учасник товариства, частка якого у статутному капiталi товариства становить 50 або бiльше вiдсоткiв, може вийти з товариства за згодою iнших учасникiв. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капiталi товариства становить 50 або бiльше вiдсоткiв, може вийти з товариства без згоди iнших учасникiв. Вiдповiдне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рiшенням загальних зборiв учасникiв, у яких взяли участь yci учасники товариства (частина друга ст. 24 Закону №2275).
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрацiї його виходу. Вихiд учасника з товариства, внаслiдок якого у товариствi не залишиться жодного учасника, забороняється (частина п’ята ст. 24 №2275).
Отже, повернення коштiв, внесених учасником товариства як вклад до додаткового капiталу такого товариства та вiдповiдно вiдображених у бухгалтерському облiку, не є пiдставою для кориrування фiнансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методологiї бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi бухгалтерського облiку, затверджує нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку, нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку в державному секторi, iншi нормативно-правовi акти щодо ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi (частина друга ст. 6 Закону України вiд 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi», зi змiнами).
Питання 2: Чи пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб та вiйськовим збором сума (вартiсть) внеску при його поверненнi учаснику?
Уточнення: Якими нормами ПКУ слiд керуватися у таких випадках?
Вiдповiдь:
Правовий статус товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю та товариств з додатковою вiдповiдальнiстю, порядок їх створення, дiяльностi та припинення права та обов’язки їх учасникiв визначено Законом України вiд 06 лютого 2018 року №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою вiдповiдальнiстю» (далi — Закон №2275) (зi змiнами та доповненнями).
Розмiр статутного капiталу товариства складається з номiнальної вартостi часток його учасникiв, виражених у нацiональнiй валютi України (частина перша ст. 12 Закону №2275).
Вiдповiдно до частини четвертої ст. 12 Закону №2275 окремо вiд статутного капiталу товариства статутом товариства може передбачатися створення додаткового капiталу товариства за рахунок вкладiв (внескiв) його учасникiв. Вклади (внески) до додаткового капiталу товариства вносяться учасниками товариства без змiни номiнальної вартостi або змiни розмiру статутного капiталу товариства.
У рiшеннi загальних зборiв учасникiв товариства про залучення вкладу (внеску) учасника товариства до додаткового капiталу товариства визначається розмiр такого вкладу (внеску). Вкладом· (внеском) учасника товариства до додаткового капiталу товариства можуть бути rpoшi, цiннi папери, iнше майно, якщо інше не встановлено законом.
Згiдно з частиною п’ятою ст. 12 Закону №2275 правовий режим майна, внесеного до додаткового капiталу товариства, порядок розпорядження майном ним, змiст прав та обов’язкiвучасникiв товариства, а також порядок взаємовiдносин мiж ними або мiж учасниками товариства та товариством можуть визначатися статутом товариства та/або корпоративним договором.
При поверненнi додаткового капiталу, внесеного учасниками товариства, оподаткування податком на доходи фiзичних осiб та вiйськовим збором залежить вiд правового режиму майна, внесеного до додаткового капiталу товариства, який визначений статутом товариства та/або корпоративним договором.
Порядок оподаткування доходiв, отриманих фiзичними особами, регламентується роздiлом IV Кодексу. Вiдповiдно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування податком на доходи фiзичних осiб резидента є загальний мiсячний (рiчний) оподатковуваний дохiд.
Повний перелiк доходiв, якi включаються до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку визначено пп. 164.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, до яких, зокрема, включаються iншi доходи, крiм зазначених у ст. 165 Кодексу.
Пiдпунктом 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Кодексу передбачено, що не включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу основна сума поворотної фiнансової допомоги, наданої платником податку iншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фiнансової допомоги, що отримується платником податку.
Отже, сума (вартiсть) внеску до додаткового капiталу товариства при його поверненнi учаснику не включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку у разi, якщо таке повернення здiйснюється в межах фактичного внеску.
У разi збiльшення розмiру вкладу (внеску), сума перевищення включається до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу учасника товариства як iншi доходи та оподатковується податком на доходи фiзичних осiб та вiйськовим збором на загальних пiдставах.
Водночас зазначаємо, що порушене питання потребує внесення змiн до Кодексу.
Ситуацiя: Резидент безоплатно отримав ТМЦ вiд нерезидента та оприбуткував їx у бухгалтерському облiку за справедливою вартiстю (Д-т 281 — К-т 718).
Питання 1: Чивраховуються такi отриманi ТМЦ для визначення критерiю пов’язаностi осiб вiдповiдно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який набирає чинностi з 2025 року згiдно iз Законом України вiд 18 червня 2024 року №3813-IX «Про внесення змiн до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адмiнiстрування пiд час воєнного стану для платникiв податкiв з високим рiвнем добровiльного дотримання податкового законодавства»?
Вiдповiдь:
Законом України вiд 18 червня 2024 року №3813-IX «Про внесення змiн до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адмiнiстрування пiд час воєнного стану для платникiв податкiв з високим рiвнем добровiльного дотримання податкового законодавства» пп. «а» пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу доповнено новими абзацами, згiдно з якими розширенi критерiї пов’язаностi осiб, зокрема, згiдно з абзацом тринадцятим цього пiдпункту одним iз критерiїв пов’язаної особи для юридичних осiб є вартiсть продукцiї (товарiв, робiт, послуг), придбаної юридичною особою — резидентом в iншої окремої юридичної особи — нерезидента або окремого iноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числi у нерезидента, який провадить господарську дiяльнiсть через постiйне представництво на територiї України) протягом календарного року, що становить 75 i бiльше вiдсоткiв вартостi продукцiї (товарiв, робiт, послуг), придбаної такою особою у всiх нерезидентiв, за умови що сума таких операцiй з придбання становить 50 i бiльше вiдсоткiв загальної вартостi продукцiї (товарiв, робiт, послуг), придбаної такою юридичною особою — резидентом.
Згiдно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до продажу товарiв, зокрема вiдносяться операцiї з безоплатного надання товарiв.
Враховуючи викладене, ТМЦ, отриманi вiд нерезидента враховуються для визначення критерiю пов’язаностi осiб вiдповiдно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Питання 2: Чи пiдлягає коригуванню фiнансовий результат до оподаткування на збiльшення за пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на 30% справедливої вартостi таких ТМЦ?
Вiдповiдь:
Об’єктом оподаткування податком на прибуток пiдприємств згiдно з абзацом першим пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фінансової звiтностi, на рiзницi, якi визначенi вiдповiдними положеннями Кодексу.
Пiдпунктом 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фiнансовий результат податкового (звiтного) перiоду збiльшується на суму 30 вiдсоткiв вартостi товарiв, у тому числi необоротних активiв (крiм активiв з права користування за договорами оренди), робiт та послуг (крiм операцiй, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцiй, визнаних контрольованими вiдповiдно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у:
неприбуткових органiзацiй, внесених до Реєстру неприбуткових установ та органiзацiй на дату такого придбання, крiм випадкiв, коли сума вартостi товарiв, у тому числi необоротних активiв (крiм активiв з права користування за договорами оренди), робiт та послуг, придбаних у таких органiзацiй, сукупно протягом звiтного (податкового) року не перевищує 25 розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 1 сiчня звiтного (податкового) року, та крiм бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсiйних фондiв i неприбуткової органiзацiї, яка є об’єднанням страховикiв, якщо участь страховика у такому об’єднаннi є умовою проведення дiяльностi такого сrраховика вiдповiдно до закону;
нерезидентiв (у тому числi пов’язаних осiб нерезидентiв), зареєстрованих у державах (на територiях), включених до перелiку держав (територiй), затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу;
нерезидентiв, органiзацiйно-правова форма яких включена до перелiку, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, якi не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числi податок з доходiв, отриманих за межами держави реєстрацiї таких нерезидентiв, та/або не є податковими резидентами держави, в якiй вони зареєстрованi як юридичнi особи.
Вимоги цього пiдпункту не застосовуються платником податку, якщо операцiя не є контрольованою та сума таких витрат пiдтверджується платником податку за цiнами, визначеними за принципом «витягнутої руки» вiдповiдно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звiту.
Отже, враховуючи те, що при здiйсненнi операцiй пiдприємства з безоплатного отримання ТМЦ вiд нерезидента витрати таким резидентом не були понесенi, то рiзниця для коригування фiнансового результату до оподаткування згiдно з пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу не виникає.
Ситуацiя: Особа-контролер контрольованої iноземної компанiї (далi — КIК) заповнює реквiзит 32 Звiту про КIК (операцiї КІК з нерезидентами — пов’язаними особами).
Питання 1: Чи необхiдно заповнювати цей реквiзит, якщо КIК здiйснює операцii з резидентами України (у тому числi з особою-контролером)?
Вiдповiдь:
Наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 25.08.2022 №254 затверджено форму Звiту про КІК, скорочену форму Звiту про КIК та Порядок заповнення Звiту про КIК, скороченої форми Звiту про КIК i подання до контролюючого органу (далi — Порядок №254).
Вiдповiдно до пункту 32 роздiлу II Порядку №254 у графi 32 зазначається перелiк операцiй КIК iз нерезидентами — пов’язаними особами, з повним перелiком операцiй, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (територiї), код країни та код платника податку).
Враховуючи викладене у графi 32 Звiту про КIК зазначають всi без виключення операцiї КІК, проведенi iз нерезидентами — пов’язаними особами вiдносно такої КІК. Така iнформацiя вiдображається по кожнiй операцiї окремо без їi деталiзацiї.
Разом з тим, для отримання повної вiдповiдi на питання рекомендуємо звернутися для отримання iндивiдуальної податкової консультацiї вiдповiдно до ст. 52 Кодексу iз зазначенням фактичних обставин та детальної iнформацiї щодо КIК.
Питання 2: Чи необхiдно заповнювати реквiзити 31, 32 та 33 у разi здiйснення операцiй, що не впливають на фiнансовий результат (наприклад, отримання позик, перерахування/отримання авансiв)?
Вiдповiдь:
Кодексом та Порядком №254 не визначено винятку щодо вiдображення операцiй залежно вiд фiнансового результату до оподаткування таких операцiй.
Вiдповiдно до пунктiв 31 — 33 роздiлу II Порядку №254 у графах 31 — 33 вiдображаються операцiї КІК з нерезидентами, iз зазначенням повного перелiку операцiй, проведених з таким нерезидентом, по кожнiй операцiї окремо, повного найменування нерезидента, назви держави (територiї), коду країни, коду платника податку, зокрема:
у графi 31 зазначається перелiк операцiй КІК iз нерезидентами, що зареєстрованi у державах (на територiях), що включенi до перелiку держав (територiй), затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 роздiлу I Кодексу;
у графi 32 зазначається перелiк операцiй КІК iз нерезидентами — пов’язаними особами;
у графi 33 зазначається перелiк операцiй КІК з нерезидентами, органiзацiйно-правова форма яких включена до·перелiку, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 роздiлу I Кодексу.
Ситуацiя: Пiдприємство встановило сонячну електростанцiю для власних потреб (не для продажу електроенергiї), яка складається з панелей на даху, iнвертора та акумуляторiв для накопичення електроенергiї.
Питання 1: До якої групи основних засобiв для цiлей податкового облiку слiд вiднести цей об’єкт?
Вiдповiдь:
Вiдповiдно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основнi засоби — матерiальнi активи, у тому числi запаси корисних копалин наданих у користування дiлянок надр (крiм вартостi землi, незавершених капiтальних iнвестицiй, автомобiльних дopiг загального користування, бiблiотечних i архiвних фондiв, матерiальних активiв, вартiсть яких не перевищує 20 000 гривень, невиробничих основних засобiв i нематерiальних активiв), що призначаються платником податку для використання у господарськiй дiяльностi платника податку, вартiсть яких перевищує 20 000 rривень i поступово зменшується у зв’язку з фiзичним або моральним зносом та очiкуваний строк корисного використання (експлуатацiї) яких з дати введення в експлуатацiю становить понад один рiк (або операцiйний цикл, якщо вiн довший за рiк).
Об’єктом оподаткування податком на прибуток пiдприємств вiдповiдно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, на рiзницi, якi визначенi вiдповiдними положеннями цього Кодексу.
Зriдно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизацiї основних засобiв та нематерiальних активiв здiйснюється вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, пп. 138.3.2 — 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбаченi нацiональними положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку.
Вiдповiдно до пп. 138.З.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу термiни «невиробничi основнi засоби», «невиробничi нематерiальнi активи» означають вiдповiдно основнi засоби, нематерiальнi активи, не призначенi для використання в господарськiй дiяльностi платника податку.
Класифiкацiя груп основних засобiв та iнших необоротних активiв, а також мiнiмально допустимi строки ix амортизацii в податковому облiк визначенi у пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
При цьому класифiкацiя основних засобiв за групами у податковому облiку та бухгалтерському облiку є аналогiчною.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує данi бухrалтерського облiку та фiнансової звiтностi щодо доходiв, витрат та фiнансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Отже, для цiлей застосування пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу основнi засоби вiдносяться до тієї категорiї, до якої їx вiднесено у бухгалтерському облiку.
Регулювання питань методологiї бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi бухгалтерського облiку та аудиту, затверджує нацiональнi положення (стандарти) бухrалтерського облiку, нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерського облiку в державному секторi, iншi нормативно-правовi акти щодо ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України вiд 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi», зi змiнами).
Отже, з питання вiднесення об’єкта основних засобiв у бухгалтерському облiку до певної групи з метою нарахування амортизацiї, доцiльно звернутись до Мiнiстерства фiнансiв України.
Питання 2: Чи необхiдно подавати форму №20-ОПП?
Вiдповiдь:
З метою проведення податкового контролю платники податкiв згiдно з п. 63.3 ст. 63 Кодексу пiдлягають реєстрацiї або взяттю на облiк у контролюючих органах за мiсцезнаходженням юридичних осiб, вiдокремлених пiдроздiлiв юридичних осiб, мiсцем проживання особи (основне мiсце облiку), а також за мiсцем розташування (реєстрацiї) їx пiдроздiлiв, рухомого та нерухомого майна, об’єктiв оподаткування або об’єктiв, якi пов’язанi з оподаткуванням або через якi провадиться дiяльнiсть (далi — об’єкти оподаткування) (неосновне мiсце облiку).
Об’єктами оподаткування є майно та дiї, у зв’язку з якими у платника податкiв виникають обов’язки щодо сплати податкiв та зборiв.
Платник податкiв зобов’язаний стати на облiк у вiдповiдних контролюючих органах за основним та неосновним мiсцем облiку, повiдомляти про всi об’єкти оподаткування контролюючi органи за основним мiсцем облiку згiдно з Порядком облiку платникiв податкiв i зборiв, затвердженим наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 29.12.2011 за №1562/20300 (далi — Порядок).
Згiдно з п. 8.4 роздiлу VIII Порядку заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язанi з оподаткуванням або через якi провадиться дiяльнiсть, за формою №20-ОПП (далi — заява №20-ОПП), подається протягом 10 робочих днiв пiсля ix реєстрацii, створення чи вiдкриття до контролюючого органу за основним мiсцем облiку платника податкiв.
Пiд час надання заяви №20-ОПП застосовується принцип укрупнення iнформацiї, яка надається про об’єкт оподаткування.
Принцип укрупнення iнформацiї не застосовується пiд час надання iнформацiї про об’єкти рухомого та нерухомого майна, якi пiдлягаютъ реєстрації у вiдповiдному державному органi з отриманням вiдповiдного реєстрацiйного номера.
У разi, якщо подається iнформацiя про сонячну електростанцiю, яка використовується виключно для власних потреб (не для продажу електроенергiї), та її використання безпосередньо пов’язане iз веденням господарської дiяльностi, суб’єкту господарювання достатньо повiдомити контролюючий орган про об’єкти оподаткування, на територiї яких вона розташовується. Отже, у заявi №20-ОПП зазначається iнформацiя про територiю та/або примiщення, будiвлю, споруду тощо, де встановлена/зберiгається сонячна електростанцiя iз обранням вiдповiдного коду для типу об’єктаоподаткування, що найбiльше вiдповiдає його функцiональному призначенню.
Ситуацiя: Пiдприємство — продавець 13.08.2025 склало розрахунок коригування на зменшення до податкової накладної у зв’язку iз поверненням товару покупцем. Розрахунок коригування зареєстрований в Єдиному реєстрi податкових накладних (далi — ЄРПН) покупцем (платником ПДВ) 05.09.2025.
Питання: За який звiтний (податковий) перiод продавець зобов’язаний вiдобразити у податковiй декларацiї з ПДВ розрахунок коригування на зменшення («-»)?
Вiдповiдь:
Правовi основи оподаткування ПДВ встановлено роздiлом V, пiдроздiлами 2 та 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу.
Вiдповiдно до п. 192.1 ст. 192 Кодексу якщо пiсля постачання товарiв/послуг здiйснюється будь-яка змiна суми компенсацiї їx вартостi, включаючи наступний за постачанням перегляд цiн, перерахунок у випадках повернення товарiв/послуг особi, яка ix надала, або при поверненнi постачальником суми попередньої оплати товарiв/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача пiдлягають вiдповiдному коригуванню на пiдставi розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарiв/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача — платника податку, пiдлягає реєстрацiї в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарiв/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсацiї вартостi товарiв/послуг їx постачапьнику, для чого постачапьник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Зriдно з пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Кодексу якщо внаслiдок такого перерахунку вiдбувається зменшення суми компенсацiї на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник вiдповiдно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового перiоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач вiдповiдно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового перiоду в разi, якщо вiн зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збiльшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарiв/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише пiсля реєстрацiї в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування, що пiдлягає реєстрацiї в ЄРПН покупцем, такий продавець надсилає в електронному виглядi запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному виглядi повiдомлення про реєстрацiю розрахунку коригування в ЄРПН та розрахунок коригування в електронному виглядi. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в ЄРПН та отриманим продавцем (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).
Реєстрацiя податкових накладних та/або розрахункiв коригування до податкових накладних в ЄРПН повинна здiйснюватися з урахуванням граничних строкiв, визначених абзацами п’ятнадцятим — вiсiмнадцятим п. 201.10 ст. 201 Кодексу, зокрема:
Для податкових накладних/розрахункiв коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного мiсяця, — до останнього дня (включно) календарного мiсяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахункiв коригування до податкових накладних, складених з 16 по останнiй календарний день (включно) календарного мiсяця, — до 15 календарного дня (включно) календарного мiсяця, наступного за мiсяцем, в якому вони складенi;
для розрахункiв коригування, складених постачальником товарiв/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача — платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсацiї вартост i товарiв/послуг їх постачальнику, — протягом 15 календарних днiв з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
При цьому тимчасово, протягом дiї воєнного стану в Українi та шести мiсяцiв пiсля мiсяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрацiя податкових накладних та/або розрахункiв коригування до податкових накладних у ЄРПН здiйснюється з урахуванням граничних строкiв визначених абзацами другим — четвертим п. 89 пiдроздiлу 2 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу, а саме:
Для податкових накладних/розрахункiв коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного мiсяця, — до 5 календарного дня (включно) календарного мiсяця, наступного за мiсяцем, в якому вони складенi;
Для податкових накладних/розрахункiв коригування до податкових накладних, складених з 16 по останнiй календарний день (включно) календарного мiсяця, — до 18 календарного дня (включно) календарного мiсяця, наступного за мiсяцем, в якому вони складенi;
для розрахункiв коригування, складених постачальником товарiв/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача — платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсацiї вартостi товарiв/послуг їх постачальнику, — протягом 18 календарних днiв з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Отже, зменшення податкових зобов’язань з ПДВ продавцем (в т. ч. за результатами проведеного перерахунку у зв’язку iз поверненням товару покупцем) на пiдставi розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН покупцем — платником ПДВ вiдображається постачальником у податковiй декларацii з ПДВ:
за звiтний (податковий) перiод, у якому здiйснено перерахунок та складено такий розрахунок коригування — у разi своєчасної реєстрацiї в ЄРПН такого розрахунку коригування;
за звiтний (податковий) перiод, у якому такий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН — у разi несвоєчасної реєстрацiї такого розрахунку коригування в ЄРПН.