Суттєво. В цій ІПК розглядається поширена ситуація, коли ФОП перебуває у трудових відносинах і за місцем роботи (яке для нього є основним) за нього сплачують ЄСВ в розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок.
! ФОПам
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула Ваше звернення щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) особою, яка є фізичною особою — підприємцем та одночасно найманим працівником, та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомляє, що є фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку третьої групи. Починаючи з вересня 2024 року одночасно працює найманим працівником. Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи зобов’язаний платник продовжувати сплачувати єдиний внесок за себе як за фізичну особу — підприємця — платника єдиного податку третьої групи?
2. У разі якщо платник не зобов’язаний сплачувати єдиний внесок, то як правильно подавати звітність з єдиного внеску?
3. Чи повинен платник повідомляти контролюючий орган про факт сплати єдиного внеску роботодавцем?
Щодо першого та другого питань
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — Закон №2464).
Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховуєтьсяна суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Частиною п'ятою ст. 8 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка.
Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Водночас частиною шостою ст. 4 Закону №2464 встановлено, що особи, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з цим згідно зі ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:
своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (п. 1 частини другої ст. 6 Закону №2464);
подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону №2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексу (п. 4 частини другої ст. 6 Закону №2464).
Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», із змінами.
Згідно з приміткою 10 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі — Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку першої — третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ст. 296 Кодексу, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464. Додаток 1 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону №2464, що дають право на звільнення таких осіб відсплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Враховуючи викладене, фізична особа — підприємець, який маєосновне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. При цьому Додаток 1 до Декларації не заповнюється і не подається.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, подання фізичними особами — підприємцями додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про працевлаштування та сплату єдиного внеску роботодавцем чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію1.
1 Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яки хнадано індивідуальну податкову консультацію.