Суттєво. Хто має сплачувати ПДФО та декларувати його суму? Які документи в такому випадку є підтвердженням витрат на придбання цієї частки для визначення бази оподаткування і розміру інвестиційного прибутку?
! Податковим агентам
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у звернені, учасником Товариства є фізична особа — резидент України.
У 2024 році дивіденди, нараховані учасникам Товариства, були направлені на збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку. Зазначене рішення було прийнято загальними зборами та належним чином зареєстровано в ЄДР.
У 2025 році учасники Товариства планують відчужити частину своєї частки у статутному капіталі Товариства шляхом її продажу самому Товариству або шляхом прийняття рішення про зменшення статутного капіталу Товариства з виплатою грошових коштів.
У зв’язку з чим, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультації з питання:
Які документи є підтвердженням витрат на придбання цієї частки для визначення бази оподаткування і розміру інвестиційного прибутку?
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон №2275).
Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами глави III Закону №2275, ст. 12 якого визначено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
Відповідно до ст. 17 Закону №2275 збільшення статутного капіталу товариства без додаткових вкладів можливе за рахунок нерозподіленого прибутку товариства.
У разі збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом, відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 якого господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно є інвестиціями. Одним з видів інвестицій є реінвестиції — господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (пп. «в» пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Дивіденди — це платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (абзац перший пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
До дивідендів також прирівнюється платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини) (абзац третій пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до частини третьої ст. 21 Закону №2275 учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п. п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді інвестиційного прибутку від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з пп. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції, зокрема з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Згідно з пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Відповідно до пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Згідно з пп. «а» пп. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 — 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, є платниками військового збору (пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Підпунктом 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема доходи від операцій з майном.
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, — 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Враховуючи викладене, дохід, що нараховується (виплачується) Товариством фізичній особі (засновнику Товариства) у вигляді коштів, попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі зменшення статутного капіталу такого емітента, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (18 відсотків) і військовим збором (5 відсотків) з урахуванням норм п. 170.2 ст. 170 Кодексу та п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
При цьому, оскільки за рахунок зазначеного нерозподіленого прибутку платником податків — фізичною особою (учасником Товариства) не здійснюється придбання корпоративних прав Товариства, а лише збільшується ринкова вартість вже раніше придбаних прав, то підстав для врахування частини нерозподіленого прибутку у складі витрат при визначені інвестиційного прибутку у платника податків не виникає.
Слід зазначити, ст. 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996) визначено, що первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону №996).
Таким чином, документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна, як вкладу до статутного капіталу товариства, зокрема, акт приймання-передачі майна, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст. 9 Закону №996, звіт про оцінку (акт оцінки) цього майна, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.1
1 Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.