Суттєво. Чи може ЮО-платник ЄП ІІІ групи передавати майно учасникам такої ЮО без втрати статусу «єдинника»?
! ЮО-платникам ЄП ІІІ групи
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань зменшення статутного капіталу юридичною особою платником єдиного податку третьої групи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Товариством повідомлено, що є платником єдиного податку третьої групи. На балансі платника є нерухоме майно, яке перебуває у його власності більше 1-го календарного року та було внесено учасниками до статутного капіталу Товариства. Статутом Товариства передбачено, що «за домовленістю між учасником та Товариством, виплата вартості частини Товариства може бути замінена переданням майна в натурі».
Товариство, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи може Товариство залишатися платником єдиного податку (не втратить право перебування на спрощеній системі оподаткування) якщо прийме рішення виплатити вартість належної частки учаснику, що виходить з Товариства та видати частину вартості його частки нерухомим майном, яке внесено учасниками до статутного капіталу Товариства, по залишковій вартості на дату виходу учасника з Товариства?
2. Як і чи повинна взагалі така операція бути врахована при розрахунку доходу Товариства та відповідно оподаткована єдиним податком?
Щодо першого-другого питання.
Оскільки Товариством не надано інформації достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, а саме не зазначено у запиті у якій формі здійснювалися внески учасником до статутного капіталу Товариства, тому ДПС надає загальні роз’яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.
Визначення правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначається Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VIII із змінами та доповненнями (далі — Закон №2275).
Відповідно до статті 13 Закону №2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства (частина третя статті 13 Закону №2275).
Зменшення статутного капіталу товариства визначено нормами статті 19 Закону №2275.
Товариство має право зменшити свій статутний капітал. У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним (частина перша — друга стаття 19 Закону №2275).
Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства без згоди інших учасників. Відповідне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства. (частина друга статті 24 Закону №2275).
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна (частина 9 статті 24 Закону №2275).
Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника (частина 10 статті 24 Закону №2275).
Відповідно до частини 12 статті 24 Закону №2275 зазначено, що статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб’єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами є корпоративними правами, визначені підпунктом 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Участь у формуванні статутного капіталу іншої юридичної особи є господарською операцією з придбання корпоративних прав, тобто здійсненням прямих фінансових інвестицій (підпункт 14.1.81 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).
Активи, які передаються інвестором як внесок до статутного капіталу, відображають у бухгалтерському обліку за аналогією з їхньою реалізацією, тобто з визнанням доходу й одночасно витрат (у сумі балансової вартості таких активів). А з метою податкового обліку операція вважається продажем (реалізацією) товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ). Адже право власності на активи переходить, тому компенсацією вартості таких активів є корпоративні права емітента.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.
Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Платники єдиного податку третьої групи — юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).
Пунктом 292.2 статті 292 Кодексу визначено, що при продажу основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Таким чином з урахуванням інформації зазначеної у зверненні, для юридичної особи — платника єдиного податку не визначено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні операцій з виходу зі складу одного з учасників, а саме в поверненні інвестицій юридичною особою — платником єдиного податку.
Водночас, у разі повернення частки учасника майном, то така операція для платника єдиного податку прирівнюється до продажу такого майна по залишковій балансовій вартості, що склалася на день продажу та враховується платником єдиного податку при визначенні обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.
Однак, якщо вартість такого майна (основних засобів, товарів) вища вартості внеску до статутного капіталу, здійсненого таким учасником в грошовій формі, то в юридичної особи — платника єдиного податку виникає об’єкт оподаткування на суму, яку такий учасник при виході з Товариства повинен доплатити як суму різниці вартості між сумою внеску та вартістю майна.
У разі якщо вартість майна (основних засобів, товарів) дорівнює вартості внеску до статутного капіталу, то в юридичної особи — платника єдиного податку не виникатиме об’єкт оподаткування.
При цьому зазначаємо, що платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 статті 293, а також зобов’язані у порядку, встановленому главою 1 розділу XIV Кодексу, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених Кодексом (підпункт третій пункту 293.8 стаття 293 Кодексу).
Крім цього зазначаємо, що операції з повернення інвестицій юридичною особою — платником єдиного податку відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4185, зі змінами та доповненнями, або якщо підприємство веде облік за спрощеною формою — відповідно до Спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 №186, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 травня 2001 року за №389/5580, зі змінами та доповненнями.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).