Суттєво. Який порядок відображення у декларації з податку на прибуток підприємств результатів документальної перевірки, якою встановлено невірно визначені суми доходів, витрат за даними бухгалтерського обліку за минулий звітний (податковий) період та виправлення помилок у фінансовій звітності за результатами такої перевірки?
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення у податковій та фінансовій звітності результатів документальної перевірки та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.
Як зазначено у зверненні платника, під час проведення у грудні 2024 року документальної перевірки були виявлені помилки щодо не відображення в обліку доходів і витрат по операціям з отримання безповоротної фінансової допомоги та зі списання неліквідних товарів, що вплинули на фінансовий результат за 9 місяців 2024 року.
Причиною порушень податкового законодавства, виявлених під час проведення податкової перевірки стали помилки, допущені в бухгалтерському обліку щодо невірного визначення сум доходів та витрат. За результатами перевірки в бухгалтерському обліку необхідно: виправити помилки; відобразити донараховану суму податкових зобов’язань, а також суми штрафних санкцій та пені.
Підприємство просить надати роз’яснення:
1) який порядок відображення у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств результатів документальної перевірки, якою встановлено невірно визначені суми доходів, витрат за даними бухгалтерського обліку за минулий звітний (податковий) період та виправлення помилок у фінансовій звітності за результатами такої перевірки?;
2) у якому періоді потрібно відобразити в бухгалтерському обліку результати перевірки та складати довідку?
Щодо питань 1 — 2
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).
Об’єктом оподаткування податком на прибуток, згідно з положеннями абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Кодексу податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 Кодексу, від бази оподаткування згідно зі статтею 135 Кодексу, якою є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 Кодексу з урахуванням положень Кодексу.
Для податку на прибуток підприємств податковими (звітними) періодами, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 статті 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком (пункт 37.4 статті 137 Кодексу).
Форма Податкової Декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 №101) (далі — Декларація).
Якщо контролюючим органом здійснено перевірку за звітний (податковий) період поточного року і за такий період донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств та прийнято податкове повідомлення-рішення, яке платником не оскаржується, узгоджені суми донарахованого податку та штрафних (фінансових) санкцій нараховані в інтегрованій картці платника податків та сплачені платником до бюджету на підставі податкового повідомлення-рішення, а термін подання Декларації за наступний звітний (податковий) період у межах поточного звітного року не настав, результати перевірки впливають на показник фінансового результату до оподаткування за наступний звітний (податковий) період поточного року, оскільки Декларація розраховується наростаючим підсумком.
Показники Декларації за 2024 рік підлягають заповненню у такому порядку:
у рядках 01 (дохід від будь-якої діяльності) та 02 (фінансовий результат до оподаткування) відображаються показники згідно з даними бухгалтерського обліку з урахуванням результатів документальної перевірки, які вплинули на показники фінансової звітності, складеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а показник рядку 02 Декларації враховується при визначенні об’єкта оподаткування у рядку 04 Декларації та, відповідно, впливає на обчислення податку на прибуток за звітний (податковий) період поточного звітного року.
У рядку 19 Декларації відображається податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду, та визначається як різниця показників: рядок 17 — рядок 18 Декларації.
З метою уникнення подвійного нарахування податку на прибуток за Декларацією, в якій для визначення фінансового результату до оподаткування було враховано результати документальної перевірки, доцільно у рядку 18 Декларації за звітний (податковий) період 2024 рік врахувати суму донарахованого за результатами документальної перевірки податкового зобов’язання з податку на прибуток у частині суми основного податку за звітний (податковий) період поточного року (без урахування штрафних (фінансових) санкцій та пені), збільшивши на цю суму показник, який був відображений у рядку 17 Декларації за попередній звітний (податковий) період поточного (звітного) року — три квартали 2024 року.
При цьому разом з Декларацією подається доповнення до неї, передбачене пунктом 46.4 статті 46 Кодексу, складене за довільною формою, з поясненнями складових для розрахунку відповідних показників Декларації та із зазначенням суми донарахованого за результатами документальної перевірки податку на прибуток (основної суми податку) за звітний (податковий) період поточного року, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці в Декларації.
Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.
Водночас зазначаємо, що підпунктом 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Кодексу передбачено збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
Така різниця відображається у рядку 3.1.11 Додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації у звітному (податковому) періоді, на який припадає дата узгодження та сплати донарахованих за результатами перевірки штрафних (фінансових) санкцій та пені.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996).
Закон №996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі — підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Частиною другою статті 6 Закону №996 визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової політики.
Згідно з підпунктом 18 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 Мінфін, зокрема, здійснює державне регулювання бухгалтерського обліку, фінансової звітності в Україні, визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов’язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).
Тому з питання відображення в бухгалтерському обліку результатів перевірки доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).