Суттєво. Закон установлює обов’язок фіскалізувати лише ті операції, які пов’язані із продажем товарів (послуг) та/або прийманням коштів у рахунок їх оплати, а отримання коштів, не пов’язаних із веденням господарської діяльності, фіскалізувати не потрібно.
! ФОПам
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи — підприємця (далі — Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до звернення Підприємець повідомив, що здійснює діяльність з продажу непродовольчих товарів безпосередньо в магазині та через мережу Інтернет.
У зв’язку зі складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари Підприємець звернувся до податкового органу із такими запитаннями:
1. Чи зобов’язаний Підприємець застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО/ПРРО) у разі дистанційного продажу товарів та зарахування післяплати на платіжний рахунок Підприємця, відкритий небанківським надавачем платіжних послуг?
2. Чи має право Підприємець використовувати платіжний рахунок, відкритий небанківським надавачем платіжних послуг, якщо отримує кошти від покупців за реквізитами IBAN? Якщо так, то чи потрібно їх фіскалізувати?
3. Чи потрібно здійснювати розрахунки із використанням РРО/ПРРО у випадку надходження коштів від іншого суб’єкта господарювання з його поточного рахунку, відкритого у банківській установі, на платіжний рахунок Підприємця,відкритий небанківським надавачем платіжних послуг?
4. Чи потрібно здійснювати розрахунки із використанням РРО/ПРРО у випадку надходження коштів від іншого суб’єкта господарювання з його платіжного рахунку, відкритого небанківським надавачем платіжних послуг, на платіжний рахунок Підприємця?
5. Чи можеПідприємець після зарахування післяплати на платіжний рахунок використовувати такі кошти у своїй підприємницькій діяльності для розрахунку за товари/послуги з контрагентами?
Перед наданням індивідуальної податкової консультації звертаємо увагу Підприємця на необхідності використання та вказання у зверненнях правильної термінології, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» розрахункові рахунки відкриваються банками небанківським надавачам платіжних послуг для виконання ними платіжних операцій, а тому вказання Підприємцем у питанні 3, що йому надходять кошти від інших суб’єктів господарювання з їх розрахункових рахунків, відкритих у банківській установі, є не коректним.
Щодо питань 1 — 4 (застосування РРО/ПРРО)
З метою надання відповіді на поставлені питання повідомляємо, що правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг установлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265).
Законом №265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО в інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій, QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Поряд з цим пунктом 2 статті 9 Закону №265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.
З урахуванням вимог пункту 2 статті 9 Закону №265, як відповідь на питання 1 — 4, повідомляємо, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку(тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.
Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.
Своєю чергою, після набрання чинності Законом України «Про платіжні послуги» небанківські надавачі платіжних послуг отримали право відкривати своїм клієнтам платіжні рахунки.
Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України структура номера банківського та платіжного рахунку користувача формується відповідно до положень Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010» затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №454.
Водночас, незважаючи на той факт, що структура номера банківського та платіжного рахунку користувача формується за стандартом IBAN, на відміну від поточних рахунків, які відкриваються та ведуться виключно банками, платіжні рахунки відкриваються небанківськими надавачами платіжних послуг, а тому у випадку використання Підприємцем послуг небанківських надавачів платіжних послуг для здійснення розрахунків за товари такий спосіб розрахунків не підпадає під регулювання пункту 2 статті 9 Закону №265 і здійснення таких операцій має супроводжуватись обов’язковим застосуванням Підприємцем РРО/ПРРО.
Такожу зв’язку з тим, що із суті питань 3 та 4 неможливо встановити, чи є кошти, які надходять Підприємцю від інших суб’єктів господарювання, такими, що надійшли в рахунок оплати за товари, додатково повідомляємо, що Закон №265 встановлює обов’язок для суб’єктів господарювання фіскалізувати лише ті операції, які пов’язані із продажем товарів (послуг) та/або прийманням коштів у рахунок їх оплати, а тому саме по собі отримання коштів платіжний рахунок Підприємця, не пов’язаних із веденням господарської діяльності, фіскалізувати не потрібно.
Щодо питань 2 та 5 (використання платіжних рахунків та коштів на них у господарській діяльності)
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом (стаття 44 ГКУ).
Згідно з інформацією, яка міститься в Інформаційно-комунікаційній системі «Податковий блок», Підприємець зареєстрований як фізична особа— підприємець — платник єдиного податку другої групи.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до пп. 2 п. 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, установленим для такої групи.
Порядок визначення доходів та їх склад для фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку другої групи передбачено ст. 292 глави 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 статті 292 Кодексу для фізичної особи— підприємця — платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Крім того, перелік доходів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначено п. 292.11 статті 292 Кодексу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 статті 292 Кодексу).
Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №162 (далі — Інструкція №162), визначено порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків та особливості здійснення платіжних операцій за окремими рахунками користувачів, що відкриваються відповідно до законів України.
Відповідно до п. 10 розділу І Інструкції №162 фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
При цьому відповідно до абзацу третього п. 24 розділу І Інструкції №162 забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб —резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Отже, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку має право вільно користуватися коштами, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством, від підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації, і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію1.
1 Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності нормами законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.