Чи є право продавати нижче від ціни придбання?
Ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦКУ). У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Тож сторони погоджують ціну продажу товару (обладнання) договором між ними на їхній розсуд.
Тому ФОП має право продати обладнання нижче від ціни придбання. Він навіть має право передати обладнання безкоштовно, за договором дарування чи пожертви (глава 55 ЦКУ).
Чи донараховувати ПДВ?
Базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначають виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (за певним винятком) (абз. 1 п. 188.1 ПКУ).
Але згідно з абз. 2 п. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою від ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою від звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (за відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни).
ФОПи на ЄП не ведуть обліку необоротних активів, тому вони мають порівнювати договірну ціну продажу зі звичайною ціною.
Звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ (пп. 14.1.71 ПКУ). Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Тобто звичайна ціна — це договірна ціна. Вважається, що вона відповідає рівню ринкових цін.
У численних консультаціях податкової служби ця норма розуміється таким чином: якщо договірна ціна є меншою від ринкової ціни, то звичайна ціна визначається на рівні ринкової ціни.
Наприклад, відповідаючи на запитання в ЗІР (підкатегорія 101.07): «Як визначається звичайна ціна при нарахуванні податкових зобов’язань по товарам/послугам, необоротним активам, які обліковуються у платника податку на дату анулювання реєстрації як платника ПДВ?», — ДПС зазначила, що звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
На наш погляд, у пп. 14.1.71 ПКУ не сказано про те, що звичайна ціна має відповідати ринковим цінам. Там сказано буквально таке: «Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін». Тобто вважається, що звичайна ціна і є ринковою, якщо не доведене зворотне. Але в цій нормі ПКУ не сказано, що робити, якщо буде доведено невідповідність звичайних цін ринковим цінам. У ПКУ не уточнено, що якщо доведене зворотне, то звичайну ціну слід визначати на рівні ринкової.
Тому думка податкової служби, на наш погляд, не відповідає нормам ПКУ.
На наш погляд, базою оподаткування ПДВ при продажу необоротних активів є договірна ціна. І донараховувати ПДВ не потрібно, навіть якщо договірна ціна є меншою за ринкову.
Але якщо ФОП не бажає зайвих спорів із податковою службою, він може пристати на думку податкової служби та порівнювати договірну ціну продажу з ринковою ціною. І донараховувати ПДВ, тільки якщо ринкова ціна є більшою.
Але як визначити ринкову ціну?
Ринкова ціна — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).
Тобто ринкова ціна — та, що склалася на ринку. Ринок — це місце, де продаються та купуються різні товари. Прикладом ринку є різноманітні біржі, торговельні майданчики (зокрема, в Інтернеті).
Ринкова ціна — це ціна, за якою продавець готовий продати, а покупець готовий купити.
Подеколи складно визначити, сторони продали за ринковою чи неринковою вартістю. Наприклад, це стосується й обладнання, яке вже було у використанні. Адже ринку такого обладнання, на якому багато продавців і покупців, може не бути. Для такого обладнання можуть бути один покупець і один продавець. Тоді та ціна, за якою вони домовилися, і є ринковою ціною, якщо не буде доведено інше.
Але, можливо, в наведеній у запитанні ситуації ФОП має якусь інформацію щодо ціни, за якою обладнання можна продати іншим імовірним покупцям. Тоді така ціна і може вважатися ринковою. І саме з такою ціною слід порівнювати ціну продажу. Якщо ринкова буде більшою за фактичну договірну ціну продажу, ФОП повинен буде донарахувати ПДВ.
Щодо ціни придбання обладнання
Вище ми проаналізували звичайну ціну обладнання, з якою слід порівнювати ціну продажу обладнання. Тому що обладнання використовувалося ФОПом як необоротний актив.
А порівнювати ціну продажу (договірну ціну) обладнання з ціною його придбання, на наш погляд, не потрібно. Тому що таке порівняння здійснюють згідно з абз. 2 п. 188.1 ПКУ для товарів, які не є необоротними активами. Тобто це товари, які придбані для продажу без їх використання за призначенням.
У наведеній ситуації це правило не застосовне. Тому що товари (обладнання) були придбані для використання у власній діяльності як необоротні активи, з метою надання в оренду, і продані вже після певного періоду використання, що також впливає на зниження продажної ціни, адже обладнання вже не можна вважати новим і воно не може коштувати стільки само, скільки коштувало б нове.