Суттєво. Укладення договору кур’єрської доставки, якщо кошти за реалізовані алкогольні напої отримує кур’єр без ліцензії, а не власник товару, суперечить чинному законодавству.
! Продавцям алкогольних напоїв
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства стосовно ліцензування діяльності з надання інформаційно-агентських послуг та кур’єрської доставки алкогольних напоїв та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство зазначає, що має намір укласти договір про інформаційно-агентські послуги та кур’єрську доставку товару із суб’єктом господарювання (далі — Агент), згідно з яким Агент буде надавати послуги з кур’єрської доставки та отримання платежів від покупців через відповідну платформу/додаток.
Одним зі способів оплати товару, який замовляється покупцем через відповідну платформу/додаток є переказ коштів на користь Агента через платіжний віджет Google Pay.
Потім Агент утримує попередньо узгоджену комісію за використання платформи/додатка та за послуги кур’єрської доставки, а залишок коштів перераховує Товариству.
Товариство має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи має право Агент у процесі виконання договору про інформаційно-агентські послуги та кур’єрську доставку товару приймати кошти та здійснювати доставку алкогольних напоїв, не маючи ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а Товариство продавати алкогольні напої через Агента згідно з договором про інформаційно-агентські послуги та кур’єрську доставку товару на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями? Чи не буде такий спосіб продажу алкоголю порушенням Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95‑ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №481) та Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265)?
Щодо зазначеного питання
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначено Законом №481.
Статтею 1 Закону №481 визначено, що:
роздрібна торгівля — діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;
місце торгівлі — місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;
ліцензія (спеціальний дозвіл) — документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі №481 видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини двадцять третьої ст. 15 Закону №481 роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових) може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно з частиною тридцять дев’ятою ст. 15 Закону №481 у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.
Частиною сорок першою ст. 15 Закону №481 визначено, що у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Статтею 15-3 Закону №481 установлено, зокрема, заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, особам та особами, які не досягли 18-річного віку, у невизначених для цього місцях торгівлі та обов’язок продавця зазначених напоїв, у разі виникнення сумнівів щодо досягнення 18-річного віку покупцем, звернутися до такого покупця з вимогою пред’явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України від 3 вересня 2015 року №675‑VIII «Про електронну комерцію» (далі — Закон №675).
Згідно зі ст. 3 Закону №675:
електронна торгівля — господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (пункт 2 частини першої ст. 3 Закону №675);
інтернет-магазин — засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (пункт 8 частини першої ст. 3 Закону №675).
Покупець повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар (частина одинадцята ст. 11 Закону №675).
Законом №265 визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі ст. 2 Закону №265 місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до ст. 3 Закону №265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані, зокрема:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій (далі — ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій, QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;
проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Отже, роздрібний продаж алкогольних напоїв здійснює та особа, яка передає продані напої безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання та здійснює розрахунки з покупцем на свою користь (проводить розрахункові операції на повну суму покупки), тобто Агент.
При цьому така діяльність може здійснюватися суб’єктом господарювання за наявності місця здійснення роздрібної торгівлі (для алкогольних напоїв приміщення з торговельною площею не менше 20 кв. метрів), яке обладнане РРО та/або ПРРО, за наявності діючої ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та з обов’язковим дотриманням вимог ст. 15-3 Закону №481.
Діяльність з передачі Товариством Агенту алкогольних напоїв, які такий Агент передає безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, та отримання оплати за алкогольні напої не від кінцевого споживача, а від Агента не є роздрібною торгівлею алкогольними напоями. Товариство на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями може здійснювати продаж таких алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання та отримувати від них оплату за алкогольні напої, незалежно від форми розрахунків, а не передавати алкогольні напої Агенту для подальшої передачі кінцевим споживачам та отримувати від Агента оплату за такі напої.
Діяльність з продажу алкогольних напоїв Агентом може здійснюватися за наявності у нього ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Укладення між Товариством та Агентом договору про надання інформаційно-агентських послуг та кур’єрської доставки на умовах, якщо кошти за реалізовані алкогольні напої отримує Агент без наявності відповідної діючої ліцензії, а не Товариство як власник товару, суперечить чинному законодавству.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).