Суттєво. Власник вкраденого обладнання за придбаними з ПДВ обладнання та послугами монтажу повинен визначити ПЗ за п. 198.5 ПКУ.
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо особливостей застосування норм пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України (далі — ПКУ), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ, повідомляє.
Як зазначено у зверненнях, Товариством було отримано від підрядника послуги (роботи по монтажу обладнання). Згідно з умовами договору, таке обладнання було придбане підрядником (було власністю підрядника) та його вартість була включена до вартості послуг (робіт), які були надані Товариству таким підрядником, зазначеної у акті приймання-передачі виконаних робіт (далі — акт).
За операцією з надання послуг (виконання робіт) постачальником (підрядником) було складено податкову накладну, у якій було вказано номенклатуру послуги (без виокремлення номенклатури обладнання). Товариством на підставі такої податкової накладної було сформовано податковий кредит за операцією з придбання послуг.
У зв’язку з веденням бойових дій та неможливістю забезпечити належну охорону місця виконання робіт відбувся факт крадіжки (розкомплектування) обладнання, яке було змонтоване підрядником та вартість якого була включена до вартості виконаних робіт, зазначеної у акті.
Зважаючи на те що викрадене обладнання, яке у зв’язку з крадіжкою (розкомплектуванням) надалі не може бути використане у господарській діяльності, Товариством не придбавалося як окремий товар, а вартість його була включена до вартості отриманих від постачальника послуг, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань нарахування податкових зобов’язань, визначених пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, а саме щодо:
1) обов’язку нарахування податкових зобов’язань згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ на вартість матеріалів, які були придбані підрядником та вартість яких була включена до вартості виконаних ним робіт, якщо після прийняття цих робіт Товариством такі матеріали були викрадені;
2) порядку визначення бази оподаткування за такими матеріалами;
3) необхідності в описаному у зверненні випадку нарахування податкових зобов’язань на інших підставах.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).
Пунктом 189.1 статті 189 розділу V ПКУ передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами — виходячи з вартості їх придбання.
При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку — превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питань 1, 2
Податкові зобов’язання, визначені пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, нараховуються за придбаними з ПДВ товарами/послугами, які, зокрема, починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Якщо у ситуації, описаній у зверненні, придбані у підрядника роботи (послуги) не можуть бути використані у господарській діяльності платника податку — отримувача робіт (послуг) в частині, яка дорівнює вартості матеріалів, включеній до вартості таких робіт (послуг), у зв’язку із викраденням таких матеріалів, то отримувач за такими придбаними з ПДВ роботами (послугами) повинен визначити податкові зобов’язання, передбачені пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, виходячи з частини вартості таких робіт (послуг), еквівалентної вартості таких матеріалів.
Щодо питання 3
У разі нарахування податкових зобов’язань у порядку, описаному у відповіді на питання 1, 2, податкові зобов’язання з ПДВ на інших підставах за операцією, що є предметом розгляду, не нараховуються.
Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).