• Посилання скопійовано

Щодо виплати дивідендів учасникам товариства

Індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 27.11.2020 №4874/ІПК/99-00-05-05-02-06

Суттєво. ПКУ не передбачено санкцій за виплату дивідендів за результатами звітного року у разі отримання прибутку за наявності неперекритих збитків минулих років, що перевищують прибуток року, за який сплачуються дивіденди.

!  Госптовариствам — платникам дивідендів

Державна податкова служба України розглянула звернення

щодо виплати дивідендів учасникам товариства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах. Основною метою діяльності товариства є отримання прибутку, у тому числі його розподіл на дивіденди серед учасників товариства.

Товариство у 2020 році планує провести загальні збори з питання розподілу та виплати дивідендів його учасникам у 2021 році за результатами діяльності за 2019 рік (у 2019 році за результатами діяльності підприємство отримало прибуток). Але за результатами господарської діяльності товариства у 2014 — 2018 роках підприємство накопичило збитки, за якими сплинув строк позовної давності. У зв’язку з чим у підприємства виникли такі питання:

1) чи має право підприємство виплатити дивіденди учасникам товариства у 2021 році за результатами роботи у 2019 році при наявності прибутку від такої роботи, але розмір цього прибутку за 2019 рік буде меншим розміру накопичених збитків за попередні роки діяльності товариства (2014-2018 роки), за якими минув строк позовної давності, тобто розмір прибутку 2019 року не буде покривати/перевищувати розмір накопичених збитків у попередніх роках діяльності товариства;

2) чи будуть застосовані до підприємства фінансові та/або податкові санкції при здійсненні виплати дивідендів за вищенаведених умов.

Щодо першого питання.

Відповідно до положень пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Слід зазначити, що згідно із Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 01.01.2021 вступає в дію нова редакція пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з якою для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника — нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ст. 116 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435 (із змінами і доповненнями) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди)

Порядок розподілу прибутку зазначається у статутних документах господарського товариства (ст. 57 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (із змінами і доповненнями)).

Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (із змінами і доповненнями) питання щодо розподілу чистого прибутку товариства та прийняття рішення про виплату дивідендів у товариства з обмеженою відповідальністю належать до компетенції загальних зборів учасників.

Отже, нарахування дивідендів дозволяється лише в тому випадку, коли за даними бухгалтерського обліку звітного періоду отримано прибуток.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями)).

Отже, питання, що стосуються ведення бухгалтерського обліку, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1-1  ст. 57 Кодексу.

Відповідно до пп. 57.1-1.1 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Кодексу.

При цьому слід зазначити, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків (в тому числі, виплати дивідендів) можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій, термінів здійснення господарських операцій та з урахуванням всіх первинних документів (статутних документів), оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу, крім випадків, передбачених пп. 57.1-1.3 п. 57.1 ‑1 ст. 57 Кодексу, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Підпунктом 57.1-1.3 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу встановлено випадки, коли авансовий внесок з податку на прибуток, передбачений пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу, не справляється.

Оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі у вигляді дивідендів, врегульовано розділом IV Кодексу.

Дивіденди, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, є доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України (пп. «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Особливості оподаткування дивідендів, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, передбачені п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Щодо другого питання.

Кодексом не передбачено застосування штрафних/фінансових санкцій за виплату дивідендів за результатами звітного року (2019) у разі отримання прибутку за наявності неперекритих збитків минулих років (2014 — 2018 роки), що перевищують прибуток поточного року (2019 рік), за який сплачуються дивіденди.

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

До змісту номеру