Суттєво. Платник податку на прибуток має право виплачувати дивіденди платнику податку на прибуток — емітенту корпоративних прав за відсутності оподатковуваного прибутку, у т. ч. за наявності непокритого збитку за минулі роки.
! Госптовариствам — платникам дивідендів
Головне управління ДПС у Харківській області розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляємо таке.
Як зазначено у зверненні, підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах. Основною метою діяльності товариства є отримання прибутку, у тому числі його розподіл на дивіденди серед учасників товариства.
Загальними зборами товариства у 2020 році було заплановано виплатити дивіденди його учасникам у 2021 році при наявності прибутку від діяльності товариства за 2020 рік. Але за результатами господарської діяльності товариства у 2014 — 2017 роках підприємство накопичило збитки, за якими сплинув строк позовної давності. У зв’язку з чим у підприємства виникли такі питання:
1) чи має право підприємство виплатити дивіденди учасникам товариства у 2021 році за результатами роботи у 2020 році при наявності прибутку від такої роботи, але розмір цього прибутку за 2020 рік буде меншим розміру накопичених збитків за попередні роки діяльності товариства (2014 — 2017 роки), за якими минув строк позовної давності, тобто розмір прибутку 2020 року не буде покривати/перевищувати розмір накопичених збитків у попередніх роках діяльності товариства;
2) чи будуть застосовані до підприємства фінансові та/або податкові санкції при здійсненні виплати дивідендів за вищенаведених умов.
З першого питання.
Право учасників господарського товариства брати участь у розподілі прибутку такого товариства і одержувати його частину (дивіденди) передбачене у п. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Порядок розподілу прибутку зазначається у статутних документах господарського товариства (ст. 57 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону України від 06 лютого 2018 року №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», із змінами та доповненнями (далі — Закон №2275), питання щодо розподілу чистого прибутку товариства та прийняття рішення про виплату дивідендів у товариства з обмеженою відповідальністю належать до компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до положень пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди — це платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Слід зазначити, що згідно із Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 01.01.2021 вступає в дію нова редакція пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з якою для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 30.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»
вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника — нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, із змінами і доповненнями, встановлено, що дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Таким чином, дивіденди розраховуються виходячи з прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік базується на чинних нормативних документах з бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Одним із основних завдань Міністерства фінансів України згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 №446/2011, є здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.
Отже, з питань, що стосуються ведення бухгалтерського обліку, необхідно звернутися за роз’ясненнями до Міністерства фінансів України.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено пп. 57.1-1 п. 57.1 ст. 57 Кодексу.
Відповідно до пп. 57.1-1 п. 57.1 ст. 57 Кодексу у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Кодексу.
Таким чином, платник податку на прибуток має право виплачувати дивіденди платнику податку на прибуток — емітенту корпоративних прав при відсутності оподатковуваного прибутку, зокрема, і при наявності непокритого збитку за минулі роки.
Згідно з пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу, крім випадків, передбачених пп. 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Підпунктом 57.1-1.3 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу встановлено випадки, коли авансовий внесок з податку на прибуток, передбачений підпунктом 57.1-1.2 цього пункту, не справляється.
Оподаткування доходів фізичних осіб, у том числі у вигляді дивідендів, врегульовано розділом IV Кодексу.
Дивіденди, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, є доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України (пп. «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Особливості оподаткування дивідендів, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, передбачені п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
З другого питання.
Кодексом не передбачено застосування штрафних/фінансових санкцій за виплату дивідендів за результатами звітного року у разі отримання прибутку, але за умови наявності неперекритих збитків минулих років, що рахуються на балансі понад три роки і перевищують прибуток поточного року.
Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.