До листа Міністерства фінансів України від 27.11.2020 р. №08030-16-0/36464
Відповідно до ст. 121 КЗпП, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
За відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).
Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку.
Та для госпрозрахункових підприємств навіть немає визначеного терміна «відрядження».
В Iнструкції №59 зазначається, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця — за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Та зрозуміло, що це стосується бюджетників.
У Постанові №98 ідеться про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Здавалось би, до чого тут госпрозрахункові підприємства?
Нагадаємо, що неоподатковувані добові для відряджень в Україні встановлені в розмірі не більш ніж 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, визначеної станом на 1 січня податкового року, за кожен день відрядження (пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ).
Зростання мінімальної зарплати з 1 січня 2021 року (до 6000 грн) призвело до збільшення суми неоподатковуваних добових по Україні — тепер вона не повинна перевищувати 600 грн. Але для відряджень за кордон така сума залишається незмінною — не більше 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, з розрахунку за кожен такий день. Усе, що понад ці суми, оподатковуватиметься ПДФО і ВЗ.
Уявімо таку ситуацію: госпрозрахункове підприємство виграло тендер. Тобто на підприємство зайшли бюджетні кошти. За умовами договору, який було укладено після тендера, за яким зайшли бюджетні кошти, працівники госпрозрахункового підприємства повинні їздити у відрядження. Звісно, працівники за час перебування у відрядженні мають отримати добові. Так от, постає запитання щодо добових.
Який розмір добових можна у цьому випадку сплачувати? Довільний, тобто у такому розмірі, як зазначається у положенні про відрядженні госпрозрахункового підприємства? Чи слід користуватися нормами, які зазначено у Постанові №98?
Фахівці Мінфіну надали ствердну відповідь, що відповідно до норм Бюджетного кодексу України організація, яка є одержувачем бюджетних коштів, під час направлення працівників у службові відрядження за рахунок коштів у рамках виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, повинна дотримуватися норм Постанови №98 та Iнструкції №59.
У разі якщо організація не є одержувачем бюджетних коштів, а також якщо організація, яка є одержувачем бюджетних коштів, направляє працівників у службові відрядження за рахунок коштів господарської діяльності, слід керуватися нормами ПКУ.
Тож навіть якщо ви не бюджетник, але виконуєте державні замовлення, треба уважно ставитись до розміру добових. Якщо йдеться про відрядження, витрати на які закладено у договір, фінансування за яким надходить з бюджету, розмір добових не повинен бути більшим, ніж у бюджетників, тобто як у Постанові №98 — 60 грн на день для відряджень територією України.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»