Iндивідуальна податкова консультація Головного управління ДФС у м. Києві від 05.04.2019 р. №1451/IПК/26-15-12-03-11
Щодо подання до органів ДФС звіту про управління у складі фінансової звітності
Суттєво. Звіт про управління не є складовою фінзвітності, і хоча його треба оприлюднювати, але можна не подавати до контролюючих органів разом із декларацією про прибуток: штрафу за його неподання немає.
! Бухгалтерам
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо подання до органів ДФС звіту про управління у складі фінансової звітності та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі — ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє таке.
Відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996).
У ст. 1 Закону №996 визначені терміни, зокрема, Звіт — це документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності.
Статтею 11 Закону №996 встановлено загальні вимоги до фінансової звітності, зокрема, порядок та строки подання фінансової звітності, Звіту про управління (далі — Звіт) визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків — Національним банком України.
Звіт подається разом з фінансовою звітністю та консолідованою фінансовою звітністю в порядку та строки, встановлені законом. У разі подання підприємством консолідованої фінансової звітності подається консолідований Звіт. Від подання звіту звільняються мікропідприємства та малі підприємства. Середні підприємства мають право не відображати у Звіті нефінансову інформацію (п. 7 ст. 11 Закону №996).
Таким чином, Звіт складається всіма суб'єктами господарювання, крім мікропідприємств та малих підприємств, середні підприємства мають право не відображати у Звіті нефінансову інформацію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №547, яка набрала чинності 14.07.2018 р., внесено зміни до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року №419, згідно із яким разом із річною фінансовою звітністю платники податків подають Звіт.
Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
При цьому річна фінансова звітність, річна консолідована фінансова звітність, Звіт, консолідований Звіт, звіт про платежі на користь держави та консолідований звіт про платежі на користь держави, складення яких передбачено законодавством, повинні бути оприлюднені разом з аудиторським звітом на веб-сторінці або веб-сайті підприємства (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством, у форматі, який виключає можливість внесення змін до фінансової звітності іншими користувачами, та в єдиному електронному форматі, визначеному Мінфіном, на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності.
Отже, підприємство, що складає Звіт, разом з фінансовою звітністю повинно оприлюднити зазначений Звіт.
Методичні рекомендації зі складання Звіту затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.12.2018 р. №982 (далі — Наказ №982). Розділом III Наказу №982 зазначено рекомендації щодо розкриття інформації у звіті про управління.
Загальні вимоги до фінансової звітності визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73 (далі — П(С)БО).
Пунктом 1 розд. II П(С)БО встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
У формі Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №897, зі змінами (далі — Декларація), передбачено відображення таких форм фінансової звітності, як додатка «ФЗ» до Декларації, у яких проставляються позначки щодо наявності поданих до Декларації форм фінансової звітності:
Баланс (звіт про фінансовий стан);
Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід);
Звіт про рух грошових коштів;
Звіт про власний капітал;
Примітки до річної фінансової звітності;
Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (Баланс, Звіт про фінансові результати);
Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (Баланс, Звіт про фінансові результати).
Підтвердженням подання фінансової звітності разом з Декларацією є позначка «+» у клітинці «ФЗ» таблиці «Наявність додатків» та у таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків — форм фінансової звітності».
Платником проставляється позначка у тих графах таблиці, що відповідають назвам форм фінансової звітності, поданої разом з Декларацією.
Враховуючи вищезазначене, Звіт не є складовою фінансової звітності і, відповідно, обов'язку подання Звіту до контролюючих органів разом з Декларацією законодавством не визначено.
Оскільки до контролюючих органів разом з Декларацією Звіт не подається, то штрафні санкції за неподання Звіту нормами ПКУ не передбачено.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.