До листа Міністерства фінансів України від 18.03.2019 р. №35210-06-5/7548
Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Мінфіну за роз'ясненням щодо бухобліку в ситуації, коли контракт на постачання послуг укладено в період дії пільги з ПДВ (операції, звільнені від оподаткування). При цьому у такому контракті було передбачено, що оплачувана нерезидентом ставка плати за послугу включає всі податки та збори, у тому числі ПДВ. Тобто пільга є, але постачальник нею не скористався.
Чи можна відмовитися від пільги з ПДВ? Чіткої процедури ПКУ не встановлює. Втім, податківці час від часу надають щодо цього роз'яснення, де наголошують: відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або кілька податкових періодів платник податків має право лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг.
Наприклад, саме за таким принципом податківці стверджують (IПК від 14.09.2017 р. №1958/6/99-99-15-03-02-15/IПК), що від звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 197.1.8 ПКУ, яке застосовується до операцій із надання послуг із перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, відмовитися не можна. Бо це пільга до операції, а не для певного кола платників ПДВ.
Тому якщо це пільга до операції, але ціна визначена з ПДВ, то ціна в договорі зазначена неправильно. Бажано внести зміни до договору, але в будь-якому разі в первинних документах за такою операцією ПЗ з ПДВ не зазначатиметься. У податковій накладній за такою операцією у графі 8 стоятиме код ставки «903» — у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
А ось у разі відмови від пільги з ПДВ, яка встановлена певним платникам цього податку, ПЗ з ПДВ може виникнути цілком правомірно.
Відповідно до пп. 1.1 і 1.2 Iнструкції №141, суми ПЗ з ПДВ відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість» у кореспонденції з дебетом:
рахунків 70 «Доходи від реалізації», 71 «Iнший операційний дохід», 74 «Iнші доходи» у випадках: поставки готової продукції, товарів, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, необоротних активів, в оплату за які кошти (інші активи) від покупця на дату поставки (передачі, виконання) підприємство не одержало;
субрахунку 643 «Податкові зобов'язання» у випадках: отримання підприємством коштів від покупців (замовників) в оплату продукції, товарів, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, необоротних активів і комісійних товарів, що підлягають поставці (передачі, виконанню).
Включення до собівартості реалізованих послуг суми ПЗ з ПДВ не відповідає вимогам пп. 1.3 Iнструкції №141.
Мінфін на запит податківців у коментованому листі зазначає, зокрема, що згідно зі ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1 Закону про бухоблік, зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Підтвердженням виконання договірних зобов'язань може бути, зокрема, складений сторонами акт, якщо це передбачено договором або законодавством. Міру деталізації змісту й обсягу господарської операції в первинному документі, в тому числі в акті виконаних робіт і послуг, визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції та правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття її змісту та ідентифікацію виконаних робіт і послуг, що надаються замовником, з метою правильного подальшого їх відображення в аналітичному обліку та регістрах бухобліку для узагальнення інформації, зокрема ПЗ з ПДВ.
Згідно з Iнструкцією №291, для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами».
За кредитом рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом — належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.
Відповідно до наведеного вище, Мінфін у коментованому листі зазначає, що сума нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ відображається у складі кредиторської заборгованості підприємства. Тобто саме так, як зазначається в Iнструкції №141, норми якої ми навели вище.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»