• Посилання скопійовано

Списання продукції власного виробництва: як визначити базу оподаткування ПДВ?

Підприємство (виробник пива) у зв'язку із закінченням терміну придатності списує продукцію власного виробництва. Як у такому випадку визначається база оподаткування ПДВ?

Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ПКУ, платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду та зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені п. 201.10 ПКУ, зведену податкову накладну за товарами у разі, якщо такі товари призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є госпдіяльністю платника ПДВ. Списання зіпсованих товарів підпадає під таке негосподарське використання.

Пунктом 189.1 ПКУ встановлено, що у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до п. 198.5 ПКУ база оподаткування за товарами визначається виходячи з вартості їх придбання.

А от щодо самостійно виготовлених товарів жодного роз'яснення п. 189.1 ПКУ не містить.

Таке роз'яснення надали податківці в IПК ДФСУ від 14.09.2018 р. №4040/6/99-99-15-03-02-15/IПК. Вони зазначили, що у разі списання самостійно виготовленої готової продукції у зв'язку з неможливістю її використання у господарській діяльності платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання згідно з п. 198.5 ПКУ виходячи з вартості товарів/послуг, придбаних з ПДВ і частково або повністю використаних для виробництва такої продукції. Фактично платнику слід провести аналіз складової собівартості продукції та виокремити частину сум, за якими був ПК. Хоча зробити це доволі складно.

Тому податківці надають і альтернативний варіант — у випадках коли особливості обліку та/або специфіка діяльності платника податку не дають можливості визначити таку вартість, донарахування податкових зобов'язань згідно з п. 198.5 ПКУ має здійснюватися виходячи зі звичайної ціни самостійно виготовленої продукції, у зв'язку зі списанням якої проводиться таке донарахування.

Звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ (пп. 14.1.71 ПКУ).

Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Однак податківці трактують цю норму по-своєму. Вони вважають, що це платник податків має довести, що звичайна ціна, яку він застосував з метою оподаткування, відповідає рівню ринкових цін. Докладніше про порядок визначення звичайної ціни податківцями див. лист ДФСУ від 15.08.2016 р. №27600/7/99-99-14-02-01-17, «ДК» №38/2016, коментар «ДК»).

Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру