Працівник готується вийти на пенсію. Які документи повинен надати роботодавець для оформлення пенсії? Кому — працівникові чи якійсь установі? Оформлювати звільнення працівника при цьому чи ні? Які права має працівник, якому пенсію призначили, але він продовжує працювати — відпустки, оподаткування тощо?
Працівник — майже пенсіонер
Насамперед роботодавцю треба визначити, хто з його працівників найближчим часом може стати пенсіонером.
Згідно зі ст. 1 Закону №1058, пенсіонер — це особа, яка відповідно до Закону №1058 отримує пенсію. Найпоширеніший вид трудових пенсій — пенсія за віком. Тож далі розглянемо саме цей випадок.
Згідно з оновленою ст. 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 р. право на призначення такої пенсії після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу 25 — 35 років. Підвищення норми страхового стажу відбувається поетапно, кожного року на рік. Проте, 60 років — це не єдиний мінімальний вік, на який насамперед має звертати увагу роботодавець. Право на пенсію за віком можуть розраховувати й жінки, яким виповнилося 55 років, звичайно ж, за наявності відповідного страхового стажу.
Утім, із 2018 року роботодавця, який має штат від 8 до 20 осіб, мають також цікавити працівники, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, тобто мінімально 45 років у жінок і 50 років у чоловіків. Для чого? Для дотримання окремої квоти на працевлаштування осіб передпенсійного віку.
Зверніть увагу!
2018 рік є першим звітним роком, за яким роботодавці, для яких передбачено квоту для працевлаштування осіб передпенсійного віку, мають звітувати про її виконання. Така інформація подається роботодавцями щороку не пізніше 1 лютого після звітного року до будь-якого зручного для відвідування органу Державної служби зайнятості незалежно від місцезнаходження за формою, наведеною у додатку до Порядку №271.
Щойно працівник передпенсійного віку стане на законних підставах пенсіонером, підприємству слід переглянути можливість дотримання квоти.
Вплив зарплати на розмір пенсії
Розмір пенсії залежить не лише від страхового стажу особи, а й від заробітку (доходу), що його вона отримувала протягом всієї своєї трудової діяльності.
Але розпочнімо зі страхового стажу. Так, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється в місяцях. До страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В ,
де:
ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В — мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Тож якщо роботодавець взагалі не сплачує страхових внесків (ЄСВ) до бюджету, тобто працівник працює не офіційно, то такий працівник не матиме страхового стажу за весь період роботи.
Якщо бракує страхового стажу
Що може зробити працівник, якщо бракує страхового стажу? Його можна «докупити», доплативши ЄСВ так, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону №1058). Порядок такої доплати визначено у главі 15 Iнструкції №21-1.
Якщо ж працівник відпрацював неповний робочий місяць (був прийнятий на роботу чи звільнений посеред місяця), а роботодавець сплатив страховий внесок виходячи з фактичного заробітку працівника (наприклад, зовнішнього сумісника), тобто не з мінімального розміру зарплати, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, то такий працівник може розраховувати не на цілий страховий місяць, а лише на його частину, розраховану за вищенаведеною формулою. Про це також нагадав ПФУ у листі від 17.03.2017 р. №8134/04-11.
Тепер з'ясуймо, як розмір зарплати впливає на розмір пенсії. Якщо розглядати це спрощено, то нині, згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, в якій використовується, зокрема, такий показник, як коефіцієнт заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn). При його розрахунку якраз і береться сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески.
Тобто чим більшою буде сума заробітної плати працівника, тим вищим буде коефіцієнт заробітної плати (доходу) за відповідний місяць, а отже, і сума пенсії буде вища.
Але при цьому слід розуміти, що, згідно зі ст. 41 Закону №1058, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах установленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом про ЄСВ — максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Якщо ж працівникові нараховується мінімальна заробітна плата, тобто в таких місяцях коефіцієнти заробітку будуть невисокими, то й пенсія наближатиметься до мінімальної.
Готуємо документи для майбутнього пенсіонера
Питання, що стосуються подання й оформлення документів для призначення пенсій, регулюються р. III Порядку №22-1.
Згідно з п. 3.2 Порядку №22-1 обов'язок з підготовки документів для оформлення пенсій працюючим громадянам покладено на роботодавця. Причому уповноважена посадова особа підприємства зобов'язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах (п. 3.1 Порядку №22-1).
Встановленої форми повідомлення на законодавчому рівні немає, а тому робити це слід у довільній формі (у ній варто зазначити, що в особи з певної дати виникає право на пенсію; уточнити вид такої пенсії та попросити, аби особа подала роботодавцю заяву про призначення пенсії).
Заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. Хоча за бажанням працівника така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника (п. 1.2 Порядку №22-1).
Отже, найпершим документом для призначення пенсії є заява працівника про призначення пенсії за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку №22-1.
Роботодавець, отримавши заяву від працівника, у 10-денний строк з дня її отримання оформляє всі необхідні документи і:
— або надсилає їх до ПФУ, за своїм місцезнаходженням;
— або передає документи працівникові для їх подання до ПФУ, за місцем проживання (реєстрації).
Якщо деяких документів немає, роботодавець допомагає працівникові одержати їх. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до ПФУ подаються наявні документи, а документи, яких бракує, подаються додатково у відповідні строки, передбачені Порядком (п. 3.2 Порядку №22-1).
Звертатися за призначенням пенсії можна в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.6 Порядку №22-1).
Які ще документи слід додати до заяви для призначення пенсії за віком?
Вони всі перераховані у п. 2.1 Порядку №22-1, а саме:
— ідентифікаційний код працівника (реєстраційний номер облікової картки платника податків) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
— документи про стаж, визначені Порядком №637;
— індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року;
— документи про місце проживання (реєстрації) особи;
— документи, які засвідчують особливий статус особи (зокрема: посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про період (періоди) участі у бойових діях; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; документи про народження та виховання дитини до 14-річного віку; документи про народження дитини, виховання її до 6-річного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом тощо);
— документ уповноваженого органу РФ про те, що особі не призначалась пенсія за місцем проживання на території АРК та м. Севастополя (для призначення пенсії громадянам, які проживають на території АРК та м. Севастополя).
Перелік документів, які додаються до заяви про призначення інших видів пенсії, наведено у р. II Порядку №22-1.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи ПФУ.
Утім, тільки в оригіналах подаються документи про стаж, вік та заробітну плату. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства за місцем останньої роботи або ПФУ (п. 2.23 Порядку №22-1).
Особливості оподаткування ПДФО, ВЗ та сплати ЄСВ
Наведемо відповіді на найголовніші питання, які виникають у роботодавців.
1. Вихідна допомога у зв'язку зі звільненням працівника, в т. ч. при виході на пенсію, оподатковується ПДФО за ставкою 18% (пп. 165.1.1 ПКУ), а отже, і військовий збір за ставкою 1,5%.
2. Фізособа, яка одночасно з доходами у вигляді пенсії з ПФУ отримує доходи у вигляді зарплати, має право на ПСП, звичайно ж, за умови дотримання вимог п. 169.1 ПКУ та подання роботодавцю заяви про застосування ПСП (це зазначають і податківці в ЗIР, підкатегорія, 103.08.01: «Чи має право на ПСП ФО, яка одночасно з доходами у вигляді пенсії з Пенсійного фонду України отримує доходи у вигляді заробітної плати?»).
3. Разова матеріальна допомога колишньому працівнику-пенсіонеру, яка передбачена колдоговором, є нецільовою благодійною допомогою, що оподатковується 18% ПДФО з урахуванням пп. 170.7.3 та пп. 164.2.20 ПКУ та, відповідно, 1,5% ВЗ (ЗIР, підкатегорія 103.02: «Чи підлягає оподаткуванню ПДФО сума разової матеріальної допомоги до святкових дат, що надається ЮО-благодійником, згідно з умовами колективного договору, колишнім працівникам (ветеранам, пенсіонерам?»).
4. Звільнення від сплати ЄСВ для працюючих на підприємстві пенсіонерів законодавством не передбачено (ЗIР, підкатегорія 301.04.01: «Чи звільняється від сплати ЄВ працюючий на підприємстві пенсіонер за віком?»).
5. З 27.02.2018 р. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуються. Адже положення абз.1 пп. 164.2.19 ПКУ визнане неконституційним і втратило чинність (ЗIР, підкатегорія 103.02: «Чи оподатковується ПДФО дохід ФО у вигляді пенсії або щомісячного грошового утримання?»).
Звільняти чи ні?
Згідно зі ст. 38 КЗпП вихід на пенсію є однією з підстав для звільнення з ініціативи працівника. Причому цю підставу віднесено ч. 1 ст. 38 КЗпП до поважних. А це означає, що роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір із таким працівником у строк, про який він просить, тобто без 2 тижнів відробітку (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
Важливо!
Відповідно до абз. 2 п. 2.4 Порядку №22-1, пенсія за віком або за інвалідністю призначається незалежно від того, припинена робота на момент звернення за пенсією чи ні. А ось щодо пенсії за вислугу років, то працівникові, в якого виникло право на таку пенсію, для можливості її отримання необхідно звільнитися з роботи.
У трудовій книжці пишеться така підстава: «Звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України».
Щодо остаточного розрахунку, то він звичайний: працівнику слід виплатити всі суми, що належаться йому, в день звільнення (ст. 116 КЗпП).
Якщо ж працівник-пенсіонер й надалі бажає працювати на підприємстві, то проводити звільнення не треба.
Гарантії
Гарантії соціального захисту осіб похилого віку — тобто осіб, які вже досягли мінімум 55 років (жінки) та 60 років (чоловіки), а також осіб, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш ніж півтора року, прописані у р. III Закону №3721. Розгляньмо деякі з них:
— забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою роботодавця з мотивів досягнення пенсійного віку;
— переведення працівника похилого віку і працівника передпенсійного віку з одного робочого місця на інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці;
— для працівників похилого віку застосовується загальновстановлена тривалість робочого часу. Але на прохання таких працівників роботодавець може встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Залучати працівників-пенсіонерів до роботи в нічний час, а також до надурочної роботи та до роботи у вихідні дні допускається тільки за їхньою згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я;
— за рішенням трудових колективів для поліпшення умов життя працівників-пенсіонерів в колективному договорі чи угоді за рахунок власних коштів підприємств можуть передбачатися пільги щодо пенсійного забезпечення, надання і оплати житла, торговельно-побутового, медичного і санаторно-курортного обслуговування, а також надання безоплатної допомоги в погашенні заборгованості за банківським кредитом.
Крім цього, відповідно до Закону №2005 переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці надається також працівникам, яким залишилося менше 3 років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 25 Закону про відпустки, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається працівникам-пенсіонерам за віком — тривалістю до 30 календарних днів щорічно.
Iндексація зарплати пенсіонера
Відповідно до змін, внесених до ст. 2 Закону про індексацію, індексація пенсій тепер здійснюватиметься шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До прийняття цих змін роботодавці, в яких працювали пенсіонери, мали індексувати їхню зарплату у такому порядку:
— працюючим пенсіонерам насамперед індексувалася сума оплати праці;
— індексувалася пенсія після індексації суми оплати праці на підставі виданої підприємством, установою або організацією, де працює пенсіонер, довідки, в якій було зазначено розмір його оплати праці, проіндексовану її суму і суму індексації;
— для цього підприємства, установи та організації були зобов'язані у 2-тижневий строк після індексації оплати праці подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, відповідну довідку (інформацію).
А тепер індексація пенсій (шляхом їх підвищення) проводитиметься незалежно від факту індексації зарплати працюючих пенсіонерів. Відповідні зміни було внесено і до Порядку №1078.
Отже, вимогу до роботодавців надавати такі довідки ПФУ наразі скасовано. А оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №1058 — Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- Закон №2005 — Закон України від 06.04.2017 р. №2005-VIII «Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників».
- Закон №3721 — Закон України від 16.12.93 р. №3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про індексацію — Закон України від 03.07.91 р. №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Iнструкція №21-1 — Iнструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. №21-1.
- Порядок №22-1 — Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. №22-1.
- Порядок №637 — Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою КМУ від 12.08.93 р. №637.
- Порядок №1078 — Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»