Лист Міністерства соціальної політики України від 18.10.2017 р. №446/0/22-17/134
Щодо оформлення зміни статусу «сумісництво => основне місце» (витяг)
Суттєво. Мінсоцполітики вважає, що найзручніше переоформити працівника з сумісництва на основне місце роботи — звільнити, а тоді знову прийняти.
! Роботодавцям
<...> Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Це дозволяє працівникам, крім укладання трудового договору за основним місцем роботи, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Згідно із частиною першою статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.92 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
У зв'язку з цим, якщо працівник залишиться працювати на тій самій посаді в межах підприємства, переведення у розумінні статті 32 КЗпП, на нашу думку, не може бути застосовано.
Враховуючи зазначене, вважаємо, що у такому випадку працівника доцільно звільнити з посади за сумісництвом, а потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором, ураховуючи вимоги статті 24 КЗпП.
Перелік підстав для звільнення працівника зазначено у статтях 36 — 41 КЗпП.
Крім цього, працівник може бути звільнений на підставі пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. №43.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.
Директор Юридичного департаменту О. ТУЛІНА