До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 29.11.2017 р. №2764/6/99-99-15-02-02-15/IПК
Коментована IПК присвячена порядку оподаткування доходу у вигляді фрахту, виплаченого на користь нерезидента платником єдиного податку третьої групи.
Платники ЄП повинні пам'ятати про обов'язок виконання функцій податкових агентів у випадку виплати доходів нерезидентам (перелік доходів наводиться у пп. 141.4.1 ПКУ). Справді, платник ЄП звільнений від сплати податку на прибуток згідно з п. 297.1 ПКУ. Але у разі виплати доходу нерезиденту платником податку на прибуток є нерезидент, а платник ЄП виконує функції посередника (податкового агента) щодо сплати податку. Так встановлює пп. 141.4.4 ПКУ, а підтверджує коментована IПК, у якій сказано, що винятків щодо порядку звільнення від оподаткування зазначених вище доходів для платників ЄП немає.
Фрахт за пп. 14.1.260 ПКУ — це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами чи для перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. I може скластися враження, що обов'язок сплатити податок з доходу нерезидента, отриманого у вигляді суми фрахту, є лише тоді, коли між сторонами укладено договір фрахту, а за договором перевезення такого обов'язку немає. Але з метою оподаткування фрахтом вважається також оплата за договором перевезення (додатково див. IПК від 21.09.2017 р. №2011/6/99-99-15-02-02-15/IПК, «ДК» №43/2017).
Отже, сума фрахту, що сплачується платником ЄП нерезиденту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів (нерезидент отримує суму доходу за мінусом податку). Базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту, яка визначається згідно з пп. 14.1.12 ПКУ. Сума податку визначається за курсом НБУ на дату виплати доходу.
У разі здійснення виплат як винагороди за фрахтування можуть застосовуватися положення міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток. Перелік міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування наводиться у листі ДФСУ від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17 (див. «ДК» №8/2017). Але наявність міжнародного договору ще не дає права не сплачувати податок або застосовувати меншу ставку, потрібно дотримуватися вимог ст. 103 ПКУ (див., зокрема, IПК ДФСУ від 13.11.2017 р. №2605/6/99-99-01-02-02-15/IПК, «ДК» №48/2017).
Крім того, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана за місцем своєї реєстрації подавати звіт про виплачені доходи. Формою такого звіту є додаток ПН до декларації з податку на прибуток. I хоча дохід виплачується платником ЄП, така особа повинна подати декларацію з податку на прибуток1 із заповненим рядком 23 ПН (інші показники не заповнюються) та додаток ПН, де зазначається сума сплаченого податку при виплаті доходів нерезидентам. Звіт подається за наслідками року протягом 60 к. д., що настають за останнім календарним днем податкового року (останній день подання 01.03.2018 р. за виплаченими доходами у 2017 році).
Зверніть увагу: якщо покупцем — платником ЄП не укладено окремого договору на перевезення, а укладено договір постачання, до якого входить поставка товару постачальником, така доставка не є фрахтом у розумінні ПКУ і податок не утримується. Витрати включені окремим рядком до інвойса (за договором постачання доставляє товар продавець). У цьому разі платник ЄП не сплачує винагороду безпосередньо перевізнику: він відшкодовує витрати на перевезення постачальнику-нерезиденту.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»