До роз'яснення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.09.2017 р.
Коментована інформація від ДФС наштовхує на думку, що фіскальні органи намагаються встановити для себе особливі умови проведення перевірок. Ну чому б і ні! Чинне законодавство щодо персональних даних захищає останні та надає право їх не розголошувати. Причому прохання про нерозголошення, на думку ДФС, може бути висловлене як в усній, так і в письмовій формі. До речі, як і згода суб'єкта персональних даних на розголошення, яка може бути надана у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди (абз. 4 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»).
Такий підхід може мати вкрай негативні наслідки для бізнесу, включно з ризиком його втратити. Адже ми не виключаємо, що цією підставою для проведення фактичної перевірки можуть скористатись особи, які зацікавлені, скажімо, у приміщенні, де відбуваються розрахункові операції та яке розташоване у доволі привабливому для торгівлі місці.
Для цього цілком достатньо послати будь-яку особу за певним товаром та зробити все для того, щоби продавець (касир та ін.) припустився помилки. Далі справа техніки — скласти письмове звернення та долучити документ, який свідчитиме про порушення.
А як свідчить коментована нами інформація, Закон про персональні дані та усне прохання покупця ретельно захищаються посадовими особами органу ДФС від зазіхань власника цієї торгової точки та його спроб дізнатись як про особу заявника, так і про зміст звернення.
Норми Податкового кодексу для цієї ситуації лише сприяють діям посадовців. Адже особливості фактичних перевірок полягають у відсутності попередження про таку перевірку, дають право здійснити контрольну закупку товару перед перевіркою та надати наказ на фактичну перевірку буквально перед її початком (п. 80.2 ПКУ).
Розгубившись, пересічні громадяни (а оскільки йдеться про касові та розрахункові операції, то копія наказу може бути вручена особі, яка безпосередньо проводить такі операції) можуть допустити до перевірки без вагань. Перевіряльники з притаманним їм умінням переконувати швидко пояснять підстави для перевірки, не викликаючи жодних сумнівів щодо їх законності.
А далі — всі до суду, який неодноразово нагадував: у разі якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення фіскальним органом перевірки щодо нього, він має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки (йдеться про отримання копії наказу та направлення, а також вчинення запису про початок перевірки в журналі реєстрації перевірок. — Авт.) нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки1.
I оскільки саме на етапі допуску до перевірки платник податків може порушити питання про необґрунтованість/незаконність її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого/незаконного здійснення податкового контролю щодо себе, то ми все ж таки радимо не допускати до таких перевірок.
При цьому, оскаржуючи наказ на призначення перевірки, платник податків може затребувати через суд2 таке письмове звернення або взагалі дізнатися про його відсутність.
1 Правовий висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 р. у справі 21-425а14, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43075087.
Цей шлях є непростим, адже фіскали при недопуску до перевірки вживають доволі жорстких заходів. Зокрема, звертаються до суду за зупиненням банківських операцій.
I все ж таки судові спори в цій ситуації можуть бути значно меншими проблемами порівняно зі штрафами за порушення касової дисципліни. Але принаймні платник податків матиме час на проведення самоперевірки та виправлення можливих помилок, якщо їх можна виправити.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»