Розділ 9. індексація зарплати і аліментів

ПРАВИЛА НАРАХУВАННЯ ІНДЕКСАЦІЇ

Зарплата працівників підлягає індексації — тобто збільшенню через вплив інфляції в країні. Проводити таку індексацію має роботодавець. Про те, як це зробити правильно, читайте в цьому розділі.

Основні правила

При проведенні індексації заробітної плати працівників слід керуватися Законом про індексацію та Порядком №1078.

Згідно зі ст. 1 Закону про індексацію:

— індексація грошових доходів населення — встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

— індекс споживчих цін — показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

— поріг індексації — величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Iндексації підлягають грошові доходи громадян, які одержані ними в гривнях на території України і не мають разового характеру:

— пенсії;

— стипендії;

— оплата праці (грошове забезпечення);

— суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

— суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника;

— розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Крім цього, Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, не передбачені Законом про індексацію.

Iндексації не підлягають:

• соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо);
• допомога у зв'язку з вагітністю і пологами.

Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення державою розміру зазначених виплат.

Поріг індексації

З січня 2016 р. право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін (далі — IСЦ) перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103%.

Зокрема, за даними Держстату України за 2016-2017 рр., розрахунок індексів для проведення індексації наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Місяць	2016 р.
Січень	100,9
Лютий	99,6
Березень	101,0
Квітень	103,5
Травень	100,1
Червень	99,8
Липень	99,9
Серпень	99,7
Вересень	101,8
Жовтень	102,8
Листопад	101,8
Грудень	100,9
	2017 р.
Січень	101,1
Лютий	101,0
Березень	101,8
Квітень	100,9
Травень	101,3
Червень	101,6
Липень	100,2

Iндексації підлягає заробітна плата працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

Iндексація зарплати сумісників

Iндексацію обов'язково проводити за основним місцем роботи.

Сумісникам видається на їх вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Базовий місяць

Раніше в Порядку №1078 був такий термін, як «базовий місяць». Він застосовувався у двох випадках:

• у разі підвищення окладів та інших постійних складових зарплати працівників;
• у разі прийняття на роботу нового працівника.

Основною ознакою місяця, який мав назву базового, було те, що грошові доходи, одержані за цей місяць, не індексувалися. I лише з наступного місяця наростаючим підсумком розраховувався індекс для проведення подальшої індексації.

У разі підвищення окладів працівників базовим вважався місяць такого підвищення. У разі прийняття на роботу нового працівника базовим вважався місяць перед прийняттям працівника на роботу.

Але вже з грудня 2015 року такого терміна в Порядку №1078 немає.

Фіксована величина індексації

Раніше в Порядку №1078 було також таке поняття, як «фіксована величина індексації». Воно виникало тоді, коли працівнику підвищували оклад або інші постійні складові зарплати, але сума цього підвищення не перевищувала суму індексації, яка повинна нараховуватись у місяці підвищення.

У такому випадку рахувалася різниця: сума індексації, яка повинна нараховуватись у місяці підвищення — сума підвищення. Така різниця фіксувалася і нараховувалася у такому розмірі до наступного збільшення розміру заробітної плати, при якому таке збільшення перевищило зазначену фіксовану величину. Якщо наступне підвищення заробітної плати не перевищувало фіксованої величини, то раніше зафіксована величина індексації продовжувала додаватися до зарплати працівника.

Але вже з грудня 2015 року такого терміна в Порядку №1078 немає.

Як зарплата індексується на сьогодні?

Хоча поняття «базовий місяць» і зникло з термінології Порядку №1078, саме поняття — місяць, у якому у зв'язку з певною подією не нараховується індексації і індекс інфляції якого не бере участі у визначенні індексу для проведення індексації, залишилося. I, як і раніше, виникає такий місяць у двох випадках:

• у разі підвищення окладів працівників;
• у разі прийняття на роботу нового працівника.

Але до них приєдналися випадки, зазначені в п. 10-2 Порядку №1078:

• переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації;
• переведення на роботу на інше підприємство, в установу або організацію;
• переведення на роботу в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи;
• використання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• використання відпустки без збереження заробітної плати.

Розгляньмо, як нараховується індексація після цих подій, докладно.

Iндексація зарплати в разі підвищення окладів

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Раніше такий місяць назвали би «базовим» (часто у роз'ясненнях від Мінсоцполітики він і досі так і називається — для зрозумілості, хоча це вже і застарілий термін).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів працівників.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Тобто «базовий» місяць у такому випадку не змінюється.

Але у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

I ще: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Тобто хоча термін «фіксована величина індексації» і зник з Порядку №1078, саме поняття залишилося.

Як це працює на практиці, покажемо на прикладі. Багато роботодавців збільшували оклади своїм працівникам у зв'язку з затвердженням мінімальної зарплати 3200 грн у січні 2017 року. Протягом лютого — квітня індексація таким працівникам не нараховувалася, адже поріг проведення індексації був меншим ніж 103%. Але вже у червні 2017 року ситуація змінилася.

10 травня 2017 року Держстат опублікував індекс споживчих цін (IСЦ) за квітень 2017 року. Він становив 100,9%.

Такий IСЦ менший ніж 103%. А індексація зарплати проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%. Проте індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін. При цьому місяць, у якому оклад збільшено, в такому множенні участі не бере.

Тож щоб порахувати квітневий поріг індексації, потрібно помножити між собою індекси споживчих цін за лютий, березень та квітень 2017 р. IСЦ за лютий — квітень 2017 р. становить 103,7% (1,010 х 1,018 х 1,009 х 100). А процент індексації, відповідно, становить 103,7% - 100% = 3,7%.

Отже, квітень — це перший місяць, коли поріг індексації було перевищено. Згідно з правилами нарахування індексації, якщо роботодавець не підвищував оклади працівників з січня 2017 року, у червні 2017 р. зарплату працівників, оклад яких востаннє збільшувався у січні 2017 року, довелося індексувати! Два місяці (квітень і травень) такий новий процент індексації не застосовується (це видно із прикладів, наведених у додатках до Порядку №1078).

Не забуваймо, що індексації підлягає дохід у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А він з травня 2017 року становив 1684 грн. Тому для тих, кому оклад підняли у січні 2017 р., максимальна сума індексації у червні 2017 р. становила 62,31 грн (1684 грн х 3,7%). Якщо нарахована у червні зарплата була меншою, ніж 1684 грн, то розмір індексації становив: фактично нарахована зарплата х 3,7%.

Чи можна уникнути нарахування індексації?

Насамперед зауважимо, що обов'язково нараховується індексація лише працівникам за основним місцем роботи. Зовнішні сумісники, щоб отримати індексацію за сумісництвом, мають надати довідку з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. Цього на практиці майже ніколи не відбувається. Тож подальші поради стосуються лише зарплати працівників за основним місцем роботи.

Щоб не нараховувати індексацію, роботодавцю достатньо періодично підвищувати оклади (тарифні ставки) працівників. При цьому робити це варто, не чекаючи досягнення порогу у 103%, в ідеалі — кожні три місяці.

Наприклад, якщо оклад було підвищено у січні 2017 року, щоб не нараховувати індексацію вже у червні 2017 року, роботодавець мав можливість збільшити посадовий оклад працівнику, наприклад, у травні 2017 р. хоча б на 1 грн.

Логіка тут проста:

по-перше, в місяці збільшення окладу та в двох наступних місяцях (червень та липень) працівнику нараховувати індексацію точно буде не потрібно;

по-друге, при цьому не виникне і того, що раніше мало назву «фіксована сума індексації», бо у травні сума індексації ще не нараховується, тож будь-яка сума підвищення окладу є більшою за суму індексації, яка могла б нараховуватися в такому місяці.

Далі доведеться стежити за порогом індексації і, за потреби, знову підвищувати оклади. Зрозуміло, що робити це краще у місяцях, коли індексацію нараховувати ще не потрібно. Тоді можна обійтись й підвищенням окладу на 1 гривню.

А, наприклад, тим, хто востаннє збільшував оклади в грудні 2016 р., щоб не нараховувати індексацію в травні — липні 2017 р., у травні потрібно було підняти оклад як мінімум на суму, що дорівнювала травневій індексації зарплати працівника (відповідно до п. 5 Порядку №1078).

Нараховуємо індексацію новоприйнятому працівнику

Порядок індексації доходів новоприйнятих працівників з 01.12.2015 р. безпосередньо залежить від того, чи він приймається на роботу за новоствореною посадою, чи така посада, на яку він приймається, була створена раніше. Оскільки за п. 10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (див. приклади 1 — 4).

Нагадаємо, що за старими правилами обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалося з місяця прийняття працівника на роботу. Тобто базовим місяцем для нарахування індексації був попередній місяць перед прийняттям на роботу. Тепер це правило не працює!

Чим було спричинено зміни, внесені до порядку індексації зарплати новоприйнятих працівників? Адже за новими правилами індексувати таку зарплату роботодавцю складніше. Ця новація була спричинена незадоволенням працівників, які, виконуючи за новим місцем роботи ту саму працю, що і решта за аналогічною посадою, отримували меншу зарплату, адже їхня зарплата перші кілька місяців взагалі не індексувалася, а далі — індексувалася, але в значно меншому розмірі (і чим довше не переглядався розмір окладу за такими посадами, тим більшою була різниця). Новий порядок нарахування індексації вигідніший для працівників, тож роботодавцю доведеться до нього звикати.

А що думає Мінсоцполітики?

Мінсоцполітики у листі від 28.04.2016 р. №201/10/137-16 висловилося щодо нарахування індексації зарплати новоприйнятим працівникам.

Спочатку Мінсоцполітики говорить те, що ми зазначили вище: обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Але далі в цьому ж листі наведено приклади. I, виходячи з них, починаючи з грудня 2015 року індексацію зарплати працівників, прийнятих на роботу ще до грудня 2015 року, потрібно проводити з врахуванням останнього підвищення окладів за посадою, яку вони займають (навіть якщо на момент такого підвищення ці працівники за цією посадою ще не працювали!) (див. приклади 5 та 6).

Що ж тепер робити тим роботодавцям, які про такий варіант застосування змін навіть не здогадувалися і застосовували їх тільки до працівників, які були прийняті на роботу після 01.12.2016 р.?

Відповідь очевидна: хоча лист Мінсоцполітики має рекомендаційний характер та позбавлений юридичної сили, це оприлюднена офіційна думка органу, який контролює виконання законодавства з оплати праці і має право тлумачити норми такого законодавства. I є ймов ірність, що на її підставі Держпраці проводитиме перевірку.

Отже, сміливі роботодавці готуються до цих перевірок і до захисту своїх прав у суді. А обережні підприємства, які виходили з дати набрання чинності п. 10-2 Порядку №1078 та нараховували індексацію прийнятим після 1 грудня 2015 року працівникам за новими правилами, а прийнятим до грудня 2015 року — за старими правилами, можуть перерахувати індексацію прийнятим до грудня 2015 року працівникам та жити далі спокійно.

Ґрунтуючись на роз'ясненні Мінсоцполітики, з грудня 2015 р. базовим місяцем для індексації такого працівника є грудень 2014 року. Тому в такому разі донараховувати індексацію не потрібно.

А ось якби підвищення окладу відбулося, наприклад, у вересні 2014 року, то базовий місяць змінився б (з грудня 2014 р. на вересень 2014 р.), і підприємству потрібно було б зробити перерахунок. А як?

Маємо: при базовому місяці грудні 2014 року підприємство нарахувало з грудня до вересня 2016 року індексацію у таких розмірах (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Нарахування індексації з грудня до вересня 2016 року при базовому місяці грудень 2014 року

Місяць	Коефіцієнт індексації	Сума індексації
12.2015	40,10	552,58
01.2016	42,20	581,52
02.2016	42,20	581,52
03.2016	42,20	581,52
04.2016	42,20	581,52
05.2016	42,20	611,90
06.2016	50,50	732,25
07.2016	50,50	732,25
08.2016	50,50	732,25
09.2016	50,50	732,25

Потрібно було нарахувати: при базовому місяці вересень 2014 року підприємство нарахувало б з грудня 2015 до вересня 2016 року індексацію у таких розмірах (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Нарахування індексації з грудня до вересня 2016 року при базовому місяці вересень 2014 року

Місяць	Коефіцієнт індексації	Сума індексації
12.2015	50,60	697,27
01.2016	52,90	728,96
02.2016	52,90	728,96
03.2016	52,90	728,96
04.2016	52,90	728,96
05.2016	52,90	767,05
06.2016	61,80	896,10
07.2016	61,80	896,10
08.2016	61,80	896,10
09.2016	61,80	896,10

Порівняння цих сум говорить, що підприємству потрібно донарахувати суму індексації. Відображається таке донарахування в бухобліку в місяці його проведення, належить до фонду оплати праці, отже, оподатковується і відображається у звітності як звичайна зарплата за попередні періоди.

Що робити, якщо працівник вже встиг звільнитися? Як донарахувати індексацію в цьому випадку, читайте нижче.

Iндексація зарплати у разі неповного робочого дня

Відповідно до п. 4 Порядку №1078, якщо особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно до відпрацьованого часу.

Мінсоцполітики у листі від 25.02.2016 р. №75/10/136-16 зазначає, що ці норми стосуються працівників, які перебували у відпустці, на лікарняному, у відрядженні або працюють на умовах неповного робочого часу тощо.

За час відпустки, відрядження або перебування на лікарняному працівник отримує середню заробітну плату, при розрахунку якої враховуються суми індексації.

Наприклад, якщо працівнику в липні 2017 року встановлено неповний робочий час (4 години на тиждень) та в цьому місяці він перебував на лікарняному і відпрацював 56 годин (при нормі робочого часу 151 година), то сума індексації визначається за повний робочий час, а виплачується пропорційно до відпрацьованого часу.

Спочатку визначається сума індексації за повний робочий час у липні 2017 року, яка умовно становить 252,17 грн. За фактично відпрацьовані години у січні 2016 року сума індексації становить: 93,52 грн (252,17 : 151 х 56).

Iндексація включається до розрахунку мінімальної зарплати

Частиною другою ст. 3-1 Закону про оплату праці визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру:

— доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я;

— доплати за роботу в нічний та надурочний час;

— доплати за роз'їзний характер робіт;

— премії до святкових і ювілейних дат.

Решта складових заробітної плати мають враховуватися до мінімальної заробітної плати.

Тобто, як вважає Мінсоцполітики, сума індексації, визначена відповідно до п. 5 Порядку №1078, включається до виплат, які мають враховуватись до зарплати при забезпеченні її мінімального розміру.

ДОНАРАХУВАННЯ ІНДЕКСАЦІЇ: ПРАВИЛА ОПОДАТКУВАННЯ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ У ЗВІТНОСТІ

При нарахуванні індексації роботодавці часто припускаються помилок. Дехто з роботодавців взагалі протягом тривалого часу не здійснює індексацію зарплати працівників, а потім їм доводиться виправляти це порушення. Як це зробити, розповімо далі.

Виправлення помилок у бухгалтерському обліку

На початку 2017 року Мінфін оприлюднив роз'яснення, яке шокувало багатьох бухгалтерів. Це роз'яснення стосується виправлення помилок при нарахуванні зарплати в бухгалтерському обліку. Оскільки індексація зарплати належить до фонду оплати праці, то порядок виправлення помилок, запропонований Мінфіном, стосується і виправлення помилок у нарахуванні індексації.

Міністерство у листі від 21.12.2016 р. №31-11410-07-25/36420 нагадало, що відповідно до П(С)БО 16 витрати визнаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого їх здійснено. I лише витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено. Це, звичайно, стосується і витрат на оплату праці.

Окремого П(С)БО, присвяченого виправленню помилок саме в бухгалтерському обліку, немає. Тому, на думку Мінфіну, підприємствам доводиться керуватися П(С)БО 6, яке встановлює порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності (яка складається на підставі даних бухгалтерського обліку).

За п. 4 П(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Тому виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відображається кореспонденцією рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 — 6.

Отже, донарахування зарплати за минулі роки потрібно відображати в обліку проведенням: Д-т 441 К-т 661.

Так само має відображатися нарахування ЄСВ за минулі періоду у зв'язку з виправленням помилок: Д-т 441 К-т 651.

А ось виправлення помилок, які стосуються попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (п. 5 П(С)БО 6). Зверніть увагу, що в цій нормі йдеться про фінансову звітність, яка складалася підприємством у поточному році.

Тому помилки поточного року виправляються шляхом складання тих самих проведень, які треба було зробити правильно.

Отже, за поточний рік донарахування зарплати відображатиметься таким проведенням: Д-т 91, 92, 93, 94, 97 К-т 661, а ЄСВ — Д-т 91, 92, 93, 94, 97 К-т 651 (залежно від напряму діяльності, в якому використовується праця працівника).

Якщо треба виправити надміру нараховані суми зарплати, то виправлення цієї помилки також залежатиме від періоду зробленої помилки.

Виправити надміру нараховані суми зарплати протягом поточного календарного року доведеться методом сторно (тобто повторити ті самі проведення з відповідним від'ємним значенням сум зайвих витрат).

А от помилки за минулий рік треба буде виправити через проведення із застосуванням рахунку 44: Д-т 661 К-т 441 та Д-т 651 К-т 441.

Звертаємо увагу! У цьому листі фахівці Мінфіну не згадують, що за пп. 1.6.2 Iнструкції №5, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони мають відображатися у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

На нашу думку, це не випадково. Адже Iнструк-ція була затверджена не Мінфіном, а Держкомстатом, і встановлює не порядок ведення бухгалтерського обліку, а визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень.

Оскільки саме Мінфін має повноваження не тільки затверджувати нормативні документи щодо ведення бухобліку, а й давати роз'яснення щодо цього (а Держкомстат — ні), радимо при виправленні помилок щодо зарплати користуватися роз'ясненнями, наведеними у коментованому листі.

Таким чином, при складанні бухгалтерської довідки для такого виправлення в ній зазначається дата її фактичного складання. А ось проведення слід датувати «заднім числом»: помилки минулого року виправляються станом на початок року, а помилки поточного — періодом, у якому правильні проведення мали бути зроблені.

Але такий порядок виправлення помилок спричинить проблеми в оподаткуванні донарахованих (сторнованих) сум.

Якщо дотримуватися роз'яснень Мінфіну, має відбуватися ось що.

Виправлення помилки у звіті з ЄСВ

Виправлення мають бути відображені в звіті з ЄСВ за той місяць (звітний період), у якому помилку було виявлено (а не «заднім числом»).

У таблиці 6 звіту з ЄСВ виправлення помилки буде відображатися за одним алгоритмом незалежно від того, донараховано цей дохід та ЄСВ чи лише не відображено їх у звіті з ЄСВ.

У таблиці 1 звіту з ЄСВ виправлення помилок залежатиме від того, яка це була помилка.

Якщо нарахування ЄСВ не було здійснено через те, що дохід не був своєчасно нарахований, то такий дохід, нарахований у звітному місяці, не буде відображатися окремо у розділі 4, а включається до загальних даних щодо доходів за серпень 2016 року у рядку 1.1 розділу 1.

Виправлення помилки у ф. №1ДФ

У податковому розрахунку за формою №1ДФ помилка виправляється в два способи:

— або у звіті за період, у якому виявлено помилку;

— або у уточнюючому розрахунку до звіту за період, у якому припустилися помилки.

Виходячи із роз'яснень Мінфіну, наведених у коментованому листі, роботодавцю, який виправляє помилки щодо нарахування зарплати за минулі звітні періоди (щодо форми №1ДФ — квартали), доведеться подавати саме уточнюючий розрахунок за той період, у якому він такої помилки припустився.

Не слід забувати, що уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань у формі №1ДФ після закінчення строку її подання (якщо помилку виявлено до цього і вона міститься у вже поданому звіті, складається нова звітна форма №1ДФ).

Якщо подавати уточнюючий розрахунок, то в ньому треба заповнити рядок для введення нового рядка з правильними сумами доходу, повністю заповнити всі його графи і в графі 9 зазначити «0» — на введення рядка (аналогічно заповнюється і нова звітна форма №1ДФ).

Утім, виходячи з п. 50.1 ПКУ, уточнюючий розрахунок подається, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації. Тобто, якщо помилка виникла у звітному кварталі і виправлена до подання форми №1ДФ, у такому звіті треба відобразити вже виправлені (правильні) відомості.

Але ДФСУ надає інакше роз'яснення.

Податковий агент зобов'язаний утримати ПДФО та військовий збір із сум доходів у вигляді індексації зарплати в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Тому на підставі п. 176.2 ПКУ податківці зазначили: суми індексації зарплати за попередні періоди відображаються в ф. №1ДФ у тому кварталі, в якому проводиться таке нарахування, за ознакою доходу «101».

Трохи дивно, що два державні органи (Мінфін і ДФСУ), які охоче співпрацюють щодо стягнення податків, цього разу не враховують роз'яснення один одного. Але оскільки саме податківці будуть перевіряти роботодавців щодо правильності оподаткування та відображення цієї інформації в №1ДФ, варто діяти за їх роз'ясненням.

Нюанси донарахування індексації звільненим працівникам

Донарахування індексації звільненим працівникам — операція не така вже й рідкісна у вітчизняній практиці. Iноді вона буває спричинена помилками у нарахуванні індексації такому працівнику до його звільнення. А іноді й тим, що індексація працівникові взагалі не нараховувалася, а виправити цю помилку роботодавець вирішив вже після звільнення працівника.

У будь-якому випадку, якщо внаслідок виправлення помилки виникла необхідність донарахувати працівникові індексацію, документально оформлюється таке донарахування у місяці, в якому помилку виявлено (а не в місяці, за який нараховується така індексація).

При цьому виправлення не вносяться в документ про нарахування зарплати за той місяць, за який донараховується індексація. Це виправлення можна відобразити у відомості про нарахування зарплати за місяць, у якому помилку було виявлено. Проте правильніше, на нашу думку, буде скласти бухгалтерську довідку, до якої додати розрахунок донарахованої суми індексації (у довільній формі). У цій довідці слід відобразити відповідну кореспонденцію рахунків (згідно із зазначеним вище за рекомендаціями Мінфіну).

У податковому розрахунку за формою №1ДФ таке донарахування відображається за звітний період, у якому воно відбувається, з ознакою доходу «101».

Зверніть увагу: ПКУ не містить норм щодо звільнення такого доходу від оподаткування, а отже, суми донарахованої індексації оподатковуватимуться ПДФО та військовим збором на загальних підставах. Однак оскільки йдеться про донарахування у поточному звітному періоді індексації за минулі місяці, то оподатковувати такий дохід треба за таким алгоритмом:

• додати суму донарахованої за певний місяць індексації до суми доходу, раніше нарахованого за такий місяць. Така наново визначена сума і буде загальномісячним оподатковуваним доходом працівника, з якого наново слід буде обчислити суми ПДФО та військового збору, і за необхідності доплатити до бюджету несплачену різницю;
• під час оподаткування застосовуються ставки ПДФО, які діяли у місяці, за який нараховується індексація.

Щодо ЄСВ, то оскільки під час нарахування доходу працівника вже звільнився, то є позиція ДФС, що ЄСВ на суму такої індексації нараховувати не потрібно, а отже, не треба буде відображати суму такого доходу в щомісячному Звіті про ЄСВ (додаток 4).

Проте користуватися таким роз'ясненням (а воно стосувалося суми компенсації за невикористану відпустку) щодо суми донарахованої індексації ми не радимо, і ось чому.

Така позиція податківців не є новацією. Наприклад, у листі від 14.11.2013 р. №1486/10/16-31-17-01-21 ГУ Міндоходів у Полтавській області роз'яснювало, що базується вона на нормах ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ. Але застосовувати ці норми слід так.

Згідно з частиною другою ст. 7 Закону про ЄСВ для осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Суми грошових компенсацій у разі невикористаних щорічних (основної та додаткових) відпусток є платою за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 Iнструкції №5). Отже, на зазначені суми компенсацій, які виплачуються звільненим особам, ЄСВ не нараховується.

Але ж сума індексації зазначена в пп. 2.2.7 Iнструкції і до виплат за невідпрацьований час, виходячи з цієї Iнструкції, не належить! А отже, на її суму, виходячи з ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ, слід нарахувати ЄСВ. I застосовувати при цьому ставку ЄСВ, яка діє у місяці, в якому така індексація донараховується. Наприклад, попри те що донараховується дохід минулих років, на суму індексації слід нарахувати ЄСВ за ставкою 22%, а утримання ЄСВ з суми такої індексації робити не треба. I, звісно, оскільки все ж таки йдеться про дохід минулих звітних періодів, з метою визначення бази для нарахування ЄСВ суму такої індексації треба додати до суми іншого доходу, нарахованого в місяці, за який вона донараховується. Адже нараховується ЄСВ тільки в межах максимальної величини доходу, яка діяла в місяці, за який нараховано дохід.

У звіті з ЄСВ таку індексацію також треба відобразити. При цьому дані про такого працівника, звісно, слід відображати лише в таблицях 1 та 6 (таблицю 5 не заповнюємо). У таблиці 6 дані про перебування працівника у трудових відносинах (реквізит 15) не відображаємо. Натомість обов'язково зазначаємо місяць і рік, за який донараховано індексацію (реквізит 11). I не забуваємо про код типу нарахувань (реквізит 10) — в цьому випадку це буде код 2.

СПЛАТА ТА ІНДЕКСАЦІЯ АЛІМЕНТІВ

Iз зарплати працівників подекуди здійснюється утримання за виконавчими листами на підставі рішення суду. Але якщо йдеться про аліменти і вони були визначені судом у твердій грошовій формі, не слід забувати, що така виплата є доходом фізособи, на користь якої вона стягується, і така виплата теж індексується у встановленому законодавством порядку.

Загальні правила сплати аліментів на дітей

За загальним правилом батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років. Однак якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а батьки можуть таку допомогу надавати, вони зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею 23 років.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій та/або натуральній формі.

За рішенням суду аліменти присуджуються в частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Раніше аліменти в твердій грошовій сумі могли бути присуджені за рішенням суду в тому випадку, якщо платник аліментів мав непостійний, мінливий дохід. А тепер вибір способу стягнення коштів на утримання дитини (у відсотках від доходу або у твердій грошовій сумі) здійснює їх одержувач.

Якщо місце проживання або перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального становища сім'ї, в якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При визначенні розміру аліментів суд враховує цілу низку обставин:

• стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• наявність рухомого і нерухомого майна, коштів;
• доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведене джерело походження коштів;

Останні дві обставини як підстави для визначення розміру аліментів є нововведенням. Відповідні зміни набрали чинності 08.07.2017 р.

Крім того, розмір аліментів повинен бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Також тепер СКУ встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (раніше це було 30% прожиткового мінімуму). Таким чином, з 1 травня 2017 року мінімальний розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років становив 713 грн (при прожитковому мінімумі 1426 грн), для дитини від 6 до 18 років — 888 грн 50 коп. (при прожитковому мінімумі 1777 грн).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Зверніть увагу: тепер аліменти є власністю дитини, а не одного з батьків — одержувача аліментів.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до ЦКУ.

За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування має право перевіряти цільове витрачання аліментів.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Ощадбанку України.

Відрахування аліментів з ініціативи платника або одержувача аліментів

Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені в заяві. Така заява може бути ним відкликана.

На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії чи іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платнику аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії чи іншого доходу.

На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії чи іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, і перераховуються особі, на користь якої присуджено аліменти, на її адресу або на рахунок, зазначений в заяві.

Час, з якого присуджуються аліменти на дитину

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — з дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше ніж за три роки.

Зміна розміру аліментів

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них і в інших випадках, передбачених законодавством.

Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше ніж за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття (23 років, якщо дитина продовжує вчитися).

Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого провадилося їх стягнення, незалежно від того, отриманий такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою — підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування або є громадянином України, який отримує заробіток (дохід) в державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, що його він отримав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору — судом.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину

Ще одна новела 2017 року — встановлення в СКУ відповідальності не тільки за прострочення сплати аліментів, а й за прострочення оплати додаткових витрат на дитину.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня прийняття судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного становища платника аліментів. Неустойка також не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника він зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок з оплати додаткових витрат у термін, установлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого терміну — після закінчення семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

З урахуванням матеріального та сімейного становища платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З яких доходів стягуються аліменти?

Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, визначено в Переліку №146.

Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі з:

1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;

2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;

3) грошових і натуральних премій;

4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;

5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;

6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;

7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;

8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню;

9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років;

10) допомоги за державним соціальним страхуванням, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах;

11) доплат до допомоги за державним соціальним страхуванням, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій;

12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих;

13) допомоги по безробіттю;

14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними;

14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;

15) стипендій, виплачуваних студентам у період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства;

17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;

18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю);

19) інших видів заробітку.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються зі 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду, або з п'ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

Аліменти з осіб, що одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, утримуються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як із гривень, так і з валюти.

Утримання аліментів не провадиться з:

1) вихідної допомоги при звільненні і сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3) допомоги на лікування;

4) допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами;

5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;

6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних;

7) компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу;

8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;

9) вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг;

10) одноразової допомоги при народженні дитини;

11) державної допомоги на поховання;

12) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

13) допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

14) допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми;

15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

16) державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів, а також надбавки на догляд за інвалідом з дитинства та дитиною-інвалідом, що передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;

17) допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину;

19) субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

20) щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;

21) вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації;

22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій.

Зверніть увагу на два важливі правила:

1) утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (тобто ПДФО та військового збору);

2) доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв'язку провадиться за рахунок платника аліментів. Тобто, якщо аліменти надсилаються поштовим переказом, вартість послуг пошти стягується з працівника, що платить аліменти. А ось якщо аліменти перераховуються через банк, вартість розрахунково-касового обслуговування оплачує роботодавець.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками в твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видання судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Наприклад, у 2017 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 травня — 1426 гривень, з 1 грудня — 1492 гривні; з 6 до 18 років — з 1 травня 2017 року — 1777 гривень, а з 1 грудня — 1860 гривень.

Як індексувати аліменти, встановлені у твердій грошовій сумі?

Iндексація грошових доходів провадиться відповідно до Порядку №1078.

Пунктом 10-4 Порядку, зокрема, визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів! Адже проводиться така індексація за рахунок доходів особи, яка сплачує аліменти.

Зверніть увагу: «базовим» місяцем для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, є місяць, у якому суд прийняв рішення про їх призначення. Але для аліментів, що були призначені до червня 2016 р., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України №1368, тобто з 12.06.2016 р.

Iндексація аліментів: оподатковується чи ні?

ДФСУ розглянула питання щодо оподаткування індексації, нарахованої на аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі. Однак замість чіткої відповіді податківці у листі від 15.02.2017 р. №3126/6/99-99-13-02-03-15 наводять загальні норми законодавства і наполягають на тому, що кожен випадок слід розглядати окремо.

У чому полягає питання і чому навіть центральний податковий орган вагається з узагальненою відповіддю на нього?

З 12.06.2016 р. набрали чинності зміни, внесені до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, запроваджені спеціальним Законом №1368.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. При цьому передбачено, що індексація розміру таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Iндексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами — підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

При цьому, якщо спочатку Закон №1368 вимагав, щоб роботодавці проводили індексацію розміру аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі на підставі розрахунку, зробленого (обчисленого) державним виконавцем, то пізніше таку норму із цього Закону забрали. Таким чином, на сьогодні роботодавці розраховують суму такої індексації самостійно, керуючись Порядком №1078.

Згідно із ним:

• індексації підлягає сума аліментів у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб;
• обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Але для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 р., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом №1368 (тобто з червня 2016 р.);
• розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів.

Після того як сума індексації аліментів нарахована, треба визначитися із її оподаткуванням.

Оскільки такий вид доходу не зазначений у ст. 7 Закону про ЄСВ, зрозуміло, що на нього не нараховується ЄСВ.

А ось щодо ПДФО та військового збору ситуація не настільки очевидна.

Податківці у цьому листі згадують, що згідно з пп. 165.1.14 ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СКУ, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ.

Крім того, відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 ПКУ.

Таким чином, якщо сума аліментів не оподатковується ПДФО, то з неї не утримується і військовий збір. Але, на жаль, у пп. 165.1.14 ПКУ не згадується сума індексації таких аліментів (як це робиться в ПКУ у нормах щодо оподаткування, зокрема, пенсій або стипендій).

На нашу думку, спиратися при цьому треба на згадку у пп. 165.1.14 ПКУ про суми аліментів, визначених згідно із СКУ. Адже СКУ регулюються обидва випадки сплати аліментів: як у розмірі, визначеному судом, так і у добровільно встановленому батьками розмірі (ст. 181 СКУ). I вимога індексувати аліменти, розмір яких судом установлено у твердій грошовій сумі, в СКУ є (ч. 2 ст. 184 СКУ). Тому сума такої індексації не повинна оподатковуватися так само, як і сума аліментів.

Утім, остаточну крапку в цьому питанні повинні поставити податківці, а вони цього не зробили. У коментованому листі зазначається, що кожен конкретний випадок податкових відносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує детального вивчення документів (матеріалів), зокрема рішення суду. Отже, зацікавлені роботодавці, відповідно до ст. 52 ПКУ, мають право звернутися до органу ДФС із запитом на індивідуальну податкову консультацію (бажано, із копіями таких документів). Загальних рекомендацій від ДФСУ щодо цієї проблеми наразі, на жаль, немає.

Аліменти у формі №1ДФ

Про виплату аліментів податковий агент повинен повідомити фіскальний орган у формі №1ДФ.

Довідником ознак доходів визначено, що аліменти, які виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін, відображаються у формі №1ДФ за ознакою доходу «140».

Таблиця

Розрахунок аліментів

Доходи	Сума доходу (грн)	ПДФО	Військовий збір	Аліменти
		18%	1,5%	25%
Зарплата за січень 2017 р.	3560,00	640,80	53,40	729,80 (3560 - 640,80) х 25%
Зарплата за лютий 2017 р.	3560,00	640,80	53,40	729,80 (3560 - 640,80) х 25%
Зарплата за березень 2017 р.	3560,00	640,80	53,40	729,80 (3560 - 640,80) х 25%
Усього	10680,00	1922,40	160,20	2189,40

Аліменти, нараховані у січні — березні 2017 р., підлягають відображенню у формі №1ДФ за I квартал 2017 р.

Отже, в розділі I у графі 2 відображаємо реєстраційний номер облікової картки платника податку №3131313131 Пархоменко О. О. (отримувача аліментів), у графі 3а — суму нарахованого доходу (аліменти) в розмірі 2189,40 грн, у графі 3 — суму виплаченого доходу в розмірі 2189,40 грн, у графі 4а — суму нарахованого податку в розмірі 0 грн і у графі 4 — суму перерахованого податку в розмірі 0 грн з ознакою доходу «140».

У розділі II форми №1ДФ суму військового збору відображаємо загальною сумою. У графі 3а сума нарахованого доходу — 2189,40 грн, у графі 3 сума виплаченого доходу — 2189,40 грн.

Офіційна думка