Від новин про криптовалюти зараз ніде не подінешся: то під час кібератаки вірус вимагає заплатити викуп за заблоковану інформацію в біткойнах, то поліція бадьоро рапортує про викриття незаконної ферми біткойнів у державній установі, то депутати зазначають у своїх деклараціях чималі суми в тих-таки біткойнах. Природно, постає запитання: а що це взагалі таке і навколо чого весь цей, вибачайте на слові, хайп?
Біткойн і блокчейн: трохи теорії та історії
Розвиток Iнтернету та систем електронних платежів відбувався паралельно і був взаємопов'язаним: цифрові комунікаційні мережі з'єднали процесингові центри банків між собою і з тисячами банкоматів, а можливість здійснювати платежі не встаючи з крісла сприяла зростанню електронної комерції (що в результаті призвело до набухання і лускання бульбашки доткомів у 1995 — 2000 роках, але ми зараз не про це).
Disclaimer
Читаючи нижченаписане, варто мати на увазі, що автор є противником і критиком біткойну та загалом криптовалют у їхньому нинішньому вигляді, однак у своїй критиці стоїть на цілком інших позиціях, ніж офіційна. Крім того, навіть будучи противником біткойна, автор не бачить сенсу в боротьбі з криптовалютами як такими — врешті-решт, це всього лише технологія, — а найкращим методом обмеження їх поширення вважає легалізацію того, що вже легалізовано або перебуває в процесі легалізації в цивілізованіших країнах, проте внаслідок тяжкої радянської спадщини залишається нелегальним в Україні.
Одночасно все більше виявлявся фатальний недолік традиційних електронних платіжних систем: брак анонімності, який впадав у вічі на тлі майже цілковитої анонімності тодішнього Iнтернету (справа відбувалася ще до розвитку соцмереж, а пошукові системи ще не навчилися так всеохопно шпигувати за користувачами, як зараз).
Легко побачити, що проблема виглядає нерозв'язною. Адже в ситуації «А заплатив В суму Х» треба знати, ким є А і ким — В1, яка ж тут може бути анонімність?
1 До речі, у криптографії А і В прийнято позначати іменами Аліса (Alice) і Боб (Bob).
Разом з тим, такому собі Сатоші Накамото в 2008 році вдалося знайти розв'язок цього нерозв'язного завдання. За основу було взято принцип обміну інформацією в мережі рівноправних вузлів (P2P), який не потребує для функціонування одного центрального сервера. Зауважимо, що більшість сучасних реалізацій P2P (наприклад, файлообмінні мережі bittorrent чи e2k) все ж не є повністю децентралізованими. Винайдений ним принцип Сатоші Накамото назвав блокчейном, з англійської «block chain» — ланцюжок блоків. Описати, в чому він полягає, найлегше якраз у бухгалтерських термінах і застосовуючи аналогії з бухгалтерським обліком.
Хто такий Сатоші Накамото?
Геніальний програміст і математик, автор концепції блокчейна та перший майнер біткойнів. Автор роботи «Біткойн: пірингова система електронної готівки» («Bitcoin: A Peer-to-Peer Electronic Cash System»), опублікованої 31 жовтня 2008 року.
Невідомо, чи це його справжнє ім'я, чи псевдонім, невідомо навіть, чи це одна людина, чи кілька. Періодично з'являються повідомлення про розкриття його ідентичності; востаннє про це повідомило американське АНБ, яке на підставі лінгвістичного аналізу текстів дійшло висновку, що це криптограф Ніл Кінг з Мюнхена, Німеччина. Перед тим австралійський програміст і підприємець Крейг Райт намагався довести, що він і є Сатоші Накамото, підписавши повідомлення ЕЦП, який міг би належати Накамото, проте не зміг провести транзакцію з першої в історії біткойнової адреси. Є теорія, що Сатоші — це знайомий Крейга Райта, Деніел Клейман, який помер приблизно тоді, коли зник Сатоші: у Крейга можуть бути файли Сатоші, але в зашифрованому вигляді.
Ще однією кандидатурою на роль Сатоші був американський криптограф угорського походження Нік Сабо, який у 1998 році розробив алгоритм децентралізованої цифрової валюти, яку назвав цифровим золотом. У кожному разі найменша частка другої за популярністю криптовалюти — ефіріуму — називається сабо, тимчасом як найменша частка біткойна називається сатоші.
А в розслідуванні журналу «Ньюсвік» стверджувалося, що Сатоші Накамото — це 68-річний Доріан Прентіс Сатоші Накамото, програміст, фахівець з кібербезпеки, який мешкає в Каліфорнії.
Сатоші Накамото був номінований на Нобелівську премію з економіки в 2015 році, але не став розкривати свою особу заради отримання премії. Зрештою, за ще однією версією, Сатоші — це американський математик Джон Неш, загиблий у 2015 році лауреат Нобелівської премії з економіки 1994 року, прототип головного героя фільму «Iгри розуму».
Чому особистість Сатоші Накамото приваблює таку увагу? По-перше, це цікаво. По-друге, на електронних гаманцях Сатоші зберігається понад мільйон біткойнів, намайнених ним протягом року після запуску системи (відтоді з них було витрачено лише 50 монет), що за нинішнім курсом є еквівалентом 5 мільярдів доларів США.
Основою блокчейна є розподілена база даних — це така собі бухгалтерська книга, в якій зберігаються дані про всі операції з біткойнами від самого початку, від емісії першого біткойна в 2009 році. Те, що вона є розподіленою, означає, що копії цієї бази даних — бухгалтерської книги зберігаються у всіх користувачів, а записи до неї так само вносяться одночасно у всіх користувачів, тому вона є завжди актуальною. Крім того, кожен користувач, природно, має в системі свій гаманець — у комп'ютері це файл wallet.dat. Увага: файл з таким іменем може бути гаманцем не біткойна, а якоїсь системи електронних грошей. У файлі гаманця зберігається біткойн-адреса користувача — саме вона є ідентифікатором рахунку в системі, тобто є аналогом банківського рахунку. У системі Біткойн адреса завжди починається на 1 або 3 і містить 27 — 34 символи — тільки цифри і літери латинської абетки, без 0, O, I. Один користувач може мати багато адрес, властиво, необмежену кількість: оскільки це єдиний ідентифікатор, то більша кількість адрес покращує анонімність. Адреса генерується автоматично, і вона стає публічним криптографічним ключем (електронним цифровим підписом), пов'язаним з цією адресою, а разом з нею генерується і закритий ключ. Транзакція з біткойн-адреси підписується цим ключем (це теж відбувається автоматично) — тільки підписується, але не шифрується. Для підвищення безпеки одна пара ключів використовується лише для однієї транзакції. Як бачимо, криптографія є основою цієї системи, звідси й назва — криптовалюта.
Та йдемо далі. У бухгалтерії ми робимо проведення з рахунку на рахунок і записуємо це проведення до бухгалтерської книги, при цьому має зберігатися баланс. У блокчейні так само — кожна транзакція записується. Але вище ми говорили, що мережа Біткойн є мережею рівноправних вузлів — говорячи бухгалтерською мовою, це означає, що нема головного бухгалтера чи головного офісу. То як визначити, хто має «право підпису», хто може провести транзакцію?
Тут ми справді бачимо ще одну проблему, не менш важливу, ніж проблема забезпечення анонімності водночас із вимогою адресності платежів. Це проблема довіри.
Проблема довіри була, поряд з проблемою анонімності, другою причиною виникнення криптовалюти. Не всі довіряють платіжним системам, де механізми емісії зосереджені в руках одного центрального банку: люди пам'ятають і Павловську грошову реформу 1991 року, коли багато хто втратив готівкові заощадження, і нічим не стримувану гіперінфляцію початку 1990-х, коли всі стали мільйонерами, залишаючись бідними, і різкі стрибки валютних курсів. Одним словом, система, в якій ніхто не має впливу на емісію платіжного засобу, виглядала привабливою.
Отже, як усе ж таки проводяться транзакції? Насамперед слід з'ясувати, що таке транзакція в системі Біткойн. Транзакцією є секція даних, яка приписує деяку кількість біткойнів (як правило, з посиланням на одну або кілька попередніх транзакцій, внаслідок яких ці біткойни з'явилися на цій адресі, — так званий вхід транзакції) до певної біткойн-адреси — «вихід» транзакції. Якщо кількість біткойнів на вході є більшою, ніж на виході, різниця стає комісією того, хто сформує блок. Щоб цього не сталося, надлишок біткойнів цією ж транзакцією повертають на свою ж адресу. Та до питання комісій ми ще повернемося.
Чи біткойни є ідентифікованими?
Звернемо увагу на ще одну особливість біткойнів. Підозрюємо, що в читача могло скластися враження, ніби всі біткойни є ідентифікованими за «серійним номером», як банкноти. Насправді ні: система зберігає дані про кількість біткойнів у кожному гаманці (на біткойн-адресі) і про всі транзакції — але не про походження кожного біткойна.
Причин на це є щонайменш дві. По-перше, метою Сатоші Накамото було створити систему анонімних переказів, а якби біткойни були ідентифікованими, анонімності б не було.
По-друге, біткойн не є неподільним. Національні валюти привчили нас, що грошова одиниця ділиться на соті частки: копійки, центи і т. д. Біткойн же ділиться на стомільйонні частки — сатоші. Iдентифікувати кожну з них було б технічно не виконуваним завданням.
Кожна транзакція хешується, і її хеш записується в наступній транзакції, і так підряд. Хеш, нагадаємо, — це число, яке ще називають контрольною сумою, що обраховується за спеціальним алгоритмом: конкретно в системі Біткойн застосовується популярний алгоритм SHA256. Послідовне хешування транзакцій і блоків є захистом від «підробки біткойнів», тобто від втручання в систему і переписування вже проведених операцій (практично — від повторної трати вже витрачених коштів). Підтвердженням права на списання коштів з певної адреси є включений у транзакцію підпис попередньої транзакції і публічний ключ користувача, верифікація відбувається автоматично.
Зауважимо, що користувачеві не обов'язково знати ці премудрості. На практиці користувач має справу з інтерфейсом програми, за допомогою якого може ініціювати або отримати переказ. Але якщо ви, наприклад, ініціювали переказ із нульовою комісією, а він ніяк не проходить, варто все-таки знати, чому так відбувається.
Отже, сформована користувачем транзакція розсилається по мережі Біткойн. У клієнтах1 транзакція потрапляє в так званий мемпул — memory pool, пул непідтверджених транзакцій. Звідси клієнт вибирає транзакції, які формуватимуть блок. У клієнті можна задати умови включення транзакції в блок. За замовчуванням не передаються на обробку транзакції без комісії на суму менш ніж 0,01 BTC2, однак цю умову можна змінити як в один, так і в інший бік. Розмір комісії залежить від розміру транзакції в байтах і встановлюється в сатоші за байт. На момент написання статті рекомендований розмір комісії становить 270 сатоші/байт, що для середньої транзакції в 226 байтів становить 61020 сатоші, або близько 2,6 долара за актуальним курсом3. Ще на початку липня рекомендованою комісією було 300 сатоші/байт, але за тодішнього курсу це становило 1,73 долара за середню транзакцію. Якщо транзакція не зацікавить жоден клієнт у мережі, вона залишатиметься необробленою, тобто не включеною до блоку. Транзакції без комісії чи надто дрібні транзакції можуть висіти в мемпулі тижнями. У травні цього року пул непідтверджених транзакцій мережі Біткойн іноді перевищував 200 тисяч.
1 Клієнт — прикладна програма для роботи з біткойном.
2 BTC — умовне позначення біткойна, яке використовується на біржах, що торгують криптовалютами; крім того, що є трилітерним позначенням, не має нічого спільного з міжнародними кодами валют за ISO 4217.
3 Станом на 4 вересня курс коливався в межах 4169 — 4632 USD/BTC. При цьому варто мати на увазі, що за час написання цієї статті курс, перш ніж впасти до цієї позначки, встиг піднятися до понад 5 тис. USD/BTC, а ще 3 вересня становив 4607,9 USD/BTC.
Піца за 25 мільйонів доларів
Неможливо говорити про біткойн і не згадати історію Ласло Ханеша — ентузіаста біткойна, який першим придбав реальний товар за біткойни. Ласло був одним з перших майнерів, що перейшов з майнінгу на CPU (центральному процесорі) на майнінг на GPU (відеокарті). Це дало йому величезні переваги, і на травень 2010 року в нього накочипилася велика кількість біткойнів (премія за блок тоді становила 50 BTC), витратити які було ніде. Тоді він провів таку оборудку — перерахував 10 тисяч біткойнів на гаманець колеги-майнера, а той зі своєї звичайної платіжної картки замовив для нього дві піци з доставкою.
Дуже депресивний досвід. Адже 2 вересня 2017 року така сума була еквівалентом 50 мільйонів доларів.
Щоправда, Ласло стверджує, що не шкодує. Щороку 22 травня у спільноті біткойнерів відзначається річниця цієї події.
Але припустімо, що створена нами транзакція включала пристойну комісію, яка зацікавила всіх клієнтів, у яких вона з'явилася. Що відбувається далі?
З прийнятих до обробки транзакцій клієнт формує блок. У першій транзакції блоку (так звана generation transaction, генеруюча транзакція) завжди записуються біткойни, добуті як винагорода за створення цього блоку (звичайно, так буде лише доти, поки не будуть видобуті всі біткойни), а також комісії з усіх транзакцій, включених до блоку. Далі йдуть інші транзакції, які вибираються з мемпулу за певним алгоритмом (таким, який забезпечує найбільшу суму комісій від транзакцій в блоці), і так доти, поки не буде заповнено весь блок. Максимальний розмір блоку донедавна становив 1 мегабайт. Оскільки розмір блоку є обмеженим і так само константою є час створення одного блоку (10 хвилин), обмеженою є кількість транзакцій за одиницю часу — сім за секунду. Секунда як одиниця часу тут тільки для наочності і зручності порівняння з іншими системами (наприклад, перепускна спроможність системи VISA — 40 тисяч операцій за секунду). А насправді від надходження транзакції на обробку до появи блоку минає не менш ніж 10 хвилин. А потім ще треба чекати підтвердження — поки транзакція не буде закріплена появою наступних блоків, які враховуватимуть блок із цією транзакцією; за замовчуванням транзакція підтверджується після появи наступних шести блоків, тобто протягом години.
Iз цим явно щось треба було робити, й очевидним виходом виглядало збільшення розміру блоку. Проте питання, наскільки його збільшувати, викликало дискусії в середовищі і 1 серпня цього року призвело до розгалуження біткойна на дві паралельні гілки. Класичний біткойн збільшує розмір блоку до 2 мегабайтів, але водночас передбачається перехід на новий протокол Segregated Witness, скорочено SegWit (було обрано версію SegWit2x), за яким частина інформації виноситься з блоку і передається та зберігається окремо. Це потребує оновлення програмного забезпечення, а також не дає використовувати переваги деякого спеціалізованого обладнання. Тому частина майнерів, головним чином великі майнерські пули з Китаю, залишилися на старому протоколі, але збільшили розмір блоку відразу до 8 мегабайтів (зауважимо, головний розробник програмного забезпечення для Біткойн Гевін Адресен пропонував не бути дріб'язковими і збільшити блок відразу до 20 МБ, але його не підтримали) з наступним подвоєнням розміру блоку кожні два роки — таким чином, у 2036 році розмір блоку має дійти до 8 гігабайтів. Цей так званий форк (від англ. fork — виделка) біткойна дістав назву Bitcoin Cash і позначення BCH або BCC. Попри спершу похмурі прогнози, обидві криптовалюти почуваються чудово, хоча по-різному: BCH більш ніж удесятеро дешевший за BTC. Унаслідок форку власники класичних біткойнів різко, хоча віртуально, збагатилися, адже всі біткойни, що були в системі станом на 1 серпня (а точніше, до створення блоку 478559), продублювалися в новій криптовалюті.
Але ми віддалилися від теми, а саме створення блоку. Чому для цього потрібно аж 10 хвилин?
Справа в довірі. Мережа Bitcoin є піринговою, тобто мережею рівних вузлів, децентралізованою. Тому рішення, у тому числі про формування блоку, тут приймаються на підставі консенсусу, іншими словами — на підставі голосування. А голоси, як ми знаємо з голосувань у реальному світі, можна купити. Наприклад, користувач на потужному комп'ютері міг би створити безліч віртуальних машин, кожна з яких мала б один голос у системі. Набравши 51% голосів, такий користувач дістав би одноосібний контроль над здійсненням транзакцій. Щоб цього уникнути, Сатоші Накамото застосував концепцію так званого proof of work — доказу виконаної роботи. Для створення блоку необхідно розв'язати складну математичну задачу, а складність її добирається таким чином, щоб займати якраз десять хвилин (складність перераховується кожні 2016 блоків, тобто приблизно раз на два тижні).
У системі Біткойн як «proof of work» застосовується винайдена в 1997 році система Hashcash. Це підрахування хешу із застосуванням параметра nonce, який підбирається таким чином, щоб результуюча хеш-сума відповідала певним вимогам — була меншою від деякого числа. У системі Біткойн для ускладнення завдання застосовується подвійне хешування SHA256, тобто обчислюється хеш хешу. Параметр nonce, за допомогою якого було знайдено блок, також записується в заголовку блоку і передається в мережі, як і ступінь складності під час знаходження блоку. Також у заголовку блоку записується час його створення — timestamp, під час надходження нового блоку з мережі він порівнюється з поточним часом, і якщо відхилення становить понад 2 години, блок відкидається — це зовсім уже груба перевірка на справжність.
Створити блок намагаються одночасно всі майнери, і може статися, що два або кілька майнерів створять блок майже одночасно. Але дані про створені блоки розсилаються по мережі, і в ланцюжок блоків (той самий блокчейн) записується один з них — той, що був створений першим. Хеш цього блоку стає підставою для наступних. Якщо навіть один чи кілька клієнтів запишуть у себе альтернативні блоки, вони не отримають підтвердження, бо наступні блоки, що надходитимуть з мережі, міститимуть інший хеш. Тому цим клієнтам доведеться підкоритися «голосу більшості» і записати в свій ланцюжок ті блоки, які були визнані більшістю голосів. Правильним завжди вважатиметься ланцюжок з найбільшою кількістю блоків — звичайно, підтверджених послідовністю хешів, але перевірити правильність хешів — математично просте завдання. Щоб зламати цю систему, потрібно володіти обчислювальною потужністю, яка перевищує 50% обчислювальної потужності всіх машин у мережі, — це не те щоб зовсім нереально, але в сучасних умовах досить складно, якщо взяти до уваги, що обчислювальна потужність усіх майнерських машин нині у 500 разів перевищує потужність усіх серверів компанії «Google». Водночас 70% потужностей нині належить дев'ятьом китайцям (часи, коли основні потужності біткойна були зосереджені в Північній Америці, давно минули), тому питання «чи 51% потужностей буде зосереджено в одних руках» слід формулювати «чи ці кілька китайців зуміють домовитися між собою».
Крім «proof of work», є й альтернативні способи підтвердити право на створення блоку. Так, у другій за популярністю валюті, ефіріумі (Ethereum, ефір), очікується перехід від «proof of work» до «proof of stake» — доказу наявних коштів. За цим принципом перевагу у формуванні блоку отримує той, хто має найбільше коштів, — цілком як у звичайних господарських товариствах. Недоліки цієї системи, особливо в умовах однорівневої мережі, не менш очевидні, ніж переваги. Адже це, по суті, реалізація принципу «хто має багато, тому дано буде ще більше», тому може статися, що в одних руках буде зосереджено більше половини наявних коштів, що уможливить так звану атаку п'ятдесят одного відсотка. Тому не виключено, що насправді використовуватиметься поєднання обох принципів: PoW і PoS.
Отже, майнінгом є пошук блоків. Слово «майнінг» (з англ. mining — видобуток) взято з уявлення про біткойн як «цифрове золото», яке таким чином видобувається. Цікаво при цьому, що скупчення обладнання для видобування біткойна називають не копальнями, а фермами (а групи майнерів, які об'єднують свої ферми і ділять отриманий прибуток, називають пулами). Оскільки на пошук блоку тратиться обчислювальна потужність і, в остаточному підсумку, електроенергія, яка коштує грошей, за генерацію блоку майнерові нараховується премія. До 9 липня 2016 року премія за блок становила 25 BTC, а до 28 листопада 2012 року — 50 BTC. На сьогодні премія становить 12,5 BTC, 18 червня 2020 року має знову вполовинитися до 6,25 BTC.
Підтвердження видобутих біткойнів (нарахованих як премія за блок) доводиться чекати довше, ніж підтвердження транзакції. За вимогами протоколу Bitcoin вони стають доступними для використання аж через 100 блоків (у налаштуваннях клієнта це обмеження зазвичай ще збільшується — до 120 блоків).
Не можна не згадати ще про деякі обмеження біткойна. Створюючи свою криптовалюту, Сатоші Накамото прагнув убезпечити її від одного з лих, притаманних фідуціарним валютам, — інфляції. Тому він зразу вирішив, що максимальна кількість монет у системі буде обмеженою і становитиме 21 мільйон біткойнів (2,1 х 1015 або 2,1 квадрильйона сатоші). Скорочення премії за блок мало на меті розтягнути в часі процес майнінгу — найбільша премія припадала на процес «розкрутки» біткойна, а з набуттям криптовалютою популярності дедалі зменшується. Останній біткойн має бути видобуто десь в 2140 році, але водночас до 2032 року буде видобуто 99,2% біткойнів, а тоді ще понад 100 років видобуватиметься дріб'язок. До речі, задовго до 2140 року біткойн має наштовхнутися на ще одне обмеження, вбудоване в сам протокол: у форматі дати в полі «timestamp» не може бути записана дата після 2106 року.
Фіатні гроші
Фіатні або фідуціарні гроші (криптовалютники скорочено називають їх просто фіатом) — засіб платежу, цінність якого визначається не на підставі внутрішньо притаманної йому цінності (наприклад, вартості матеріалу), а на підставі закону.
Обмін криптовалют на фіат — головна мета і проблема в криптовалютному середовищі.
Кілька цифр
На сьогодні видобуто понад 16,5 мільйона біткойнів — 78,78% загальної кількості. З них більше половини ніколи не витрачалося, 1,1 мільйона лежить на гаманцях Сатоші Накамото, деяка (досить немала) кількість вже ніколи не буде витрачена, бо ключі від гаманців загубилися.
За два дні з 2 вересня до 4 вересня капіталізація всіх разом узятих криптовалют впала зі 180 мільярдів доларів до 152 мільярдів доларів — величезне падіння як в абсолютних цифрах (28 мільярдів), так і в процентному відношенні (15,5%). Капіталізація самого біткойна на 4 вересня становила майже 70 мільярдів доларів.
За день видобувається біткойнів на 7,2 мільйона доларів.
Біржі
Гаразд, а як отримати біткойни?
Ще кілька років тому відповідь на це запитання була простою — поставити в себе на комп'ютері клієнт і почати майнити. Зараз це вже неможливо. Концепція Сатоші Накамото, ідеальна в задумі, в практичній реалізації виявилася не позбавленою вад. Те, що задумувалося як мережа рівних вузлів, на практиці перетворилося на кілька величезних вузлів, конкурувати з якими індивід не може. Залишається два виходи — або придбати частку в майнерському пулі і чекати, коли вкладені в обладнання гроші повернуться (при цьому ще сплачуючи за спожиту цим обладнанням електроенергію), або звернутися на біржу. Парадоксально, але задумана як повністю децентралізована система в остаточному підсумку скотилася до централізації — у вигляді майнерських пулів і криптовалютних бірж.
Знову-таки, найбільші біржі є китайськими. Однак є й кілька українських бірж.
Принцип роботи з біржею простий: реєструєшся, вносиш кошти на депозит біржі, через якийсь час (зазвичай три доби) отримуєш можливість ними скористатися, заповнивши заявку на купівлю-продаж.
Оскільки йдеться про реальні гроші, для реєстрації потрібно ідентифікувати себе. Різні біржі ставлять різні вимоги до ідентифікації: для одних достатньо буде адреси електронної пошти, інші вимагатимуть кількох документів (паспорт і права водія), а на додачу ще й скани квитанцій за комунальні послуги.
Якщо в самій мережі Біткойн способів позбутися грошей не так багато — біткойни губляться головним чином разом із гаманцем, тобто з флешкою, жорстким диском, смартфоном, в екзотичних випадках забуваються у віртуальній машині, — то на біржах шанси залишитися без грошей значно зростають. Обмінні майданчики криптовалют приваблюють увагу як різноманітних шахраїв і чорних хакерів, так і спецслужб, і небезпека може чигати звідки завгодно. Зрештою, шахраями можуть виявитися й власники біржі.
Показовою є історія першої криптовалютної біржі Mt.Gox (читається «Маунт Гокс»), заснованої в Японії в 2010 році. Свого часу на неї припадало більше половини світової торгівлі криптовалютою. Однак вже в 2011 році там сталася афера зі зникненням 500 тис. біткойнів на суму 8,75 млн дол. — стверджувалося, що було вкрадено базу даних біржі (ось вона, централізація, проти якої боровся Накамото!). 100 тисяч вкрадених біткойнів були продані через годину після крадіжки на самій же Mt.Gox за 1000 доларів — по 0,01 USD/BTC, хоча попередній курс становив 17,5 USD/BTC. Після цього інциденту біржа поправила систему автентифікації, але на початку 2014 року знов зупинила діяльність: з рахунків було начебто вкрадено хакерами коштів на 460 млн дол., причому з банківських рахунків компанії зникло ще 27,4 млн. Щоправда, з украдених 850 тис. біткойнів 200 тис. начебто знайшлися, але решта все-таки зникли, і біржа ліквідувалася. У вересні 2015 року керівника біржі було заарештовано і висунуто офіційні звинувачення в крадіжці 2,67 млн дол.
Украдені на Mt.Gox недавно випливли в контексті іншої біржі — на рік молодшої BTC-е. Наприкінці липня в Греції було заарештовано одного з її засновників, громадянина Росії, якого підозрюють у крадіжці 630 тис. BTC з Mt.Gox, з яких більше 300 тис. опинилися на BTC-е. Після цього арешту BTC-е зупинила роботу, але обіцяє ось-ось відновити.
У серпні 2016 року з гонконгівської біржі Bitfinex було вкрадено, як припускається, хакерами, 119756 BTC — 65 млн дол. за тодішнім курсом. Це призвело до зупинення торгів на біржі і моментального падіння курсу на 5,5%, а протягом трьох днів курс зменшився на 20%.
У контексті всього написаного вище в розділі: біржі — найпростіший спосіб отримати біткойни, а й водночас найпростіший спосіб їх втратити. Волатильність курсу така, яка фінансовим біржам і не снилася, народ ляканий, на все реагує вкрай нервово. Ну, і публіка навколо обертається своєрідна.
Критика біткойна
Разом з тим, біткойн і технологія блокчейну нині мають репутацію чогось нового, прогресивного, асоціюються з новими технологіями, інформатизацією тощо. Блокчейн починає сприйматися як панацея від підробок, втручань, хакерських атак, тож іноді можна почути голоси, що от, треба перевести всі державні реєстри на блокчейн, тоді продажні нотаріуси не зможуть переписувати права власності на рейдерів тощо. Дехто договорюється до того, що бачить у криптовалютах реальну альтернативу банківським платіжним системам.
Сім транзакцій за секунду — це вам нічого не говорить? Порівняно з десятками тисяч у традиційній платіжній системі. Середня (не пікова) кількість транзакцій системи VISA становила в 2016 році 2600 транзакцій за секунду. А очікування підтвердження протягом години? А комісія? Користуючись звичайною карткою, ви, як правило, не думаєте про комісію. Але в системі біткойн в міру скорочення премії за блок значення комісії дедалі зростатиме. Вище наводився мінімальний розмір комісії — 2,6 долара за транзакцію. Ви б хотіли мати картку з такими умовами користування?
Біткойн ідеально годиться для того, для чого був створений. Його дуже зручно використовувати в розрахунках за товари і послуги, виведені з цивільного обороту. Біткойном зручно розплатитися за валізу кокаїну чи контейнер з «калашниковими», але вкрай незручно платити за ту ж таки піцу, каву в кав'ярні чи поїздку в метро.
А розмір бази! Основоположний принцип, закладений Сатоші: всі транзакції з моменту створення можна перевірити. Підробити їх не можна, бо всі користувачі мережі мають у себе копію бази, а кожен новий блок перевіряється. Але на практиці це означає: для того щоби почати роботу з біткойном, майнер має стягнути з мережі актуальну копію бази — станом на зараз це 140 гігабайтів, 483,5 тисячі блоків. Оскільки жодна машина не дасть собі ради ні зі 140-гігабайтним файлом, ні з 480 тисячами файлів в одній директорії, база даних зберігається поділеною на 128-мегабайтні файли виду blknnnnnn.dat, де nnnnnn — порядковий номер. Природно, на смартфон ці 140 гігабайтів не заллєш, тому для смартфонів було розроблено клієнти, які зберігають лише заголовки блоків, але не самі блоки. Майнити зі смартфонів, звичайно, не можна — тільки прийняти або відіслати платіж.
Для смартфонного клієнта було розроблено «кілер-фічу» — можливість протягом деякого часу скасувати непідтверджену транзакцію. Тобто технічно стало можливим прийти в ресторан, поїсти, розплатитися, вийти надвір і скасувати платіж. Особливо зручно для туристів. Не дивно, що так мало місць, де можна розплатитися біткойнами.
Ще один камінь у город біткойна — це марнування електроенергії і шкода для екології. Майнери спалюють величезні кількості енергії невідомо на що. Наскільки величезні? Мережа Біткойн на сьогодні споживає 16,36 терават-години електроенергії на рік, це більше, ніж споживають такі країни, як Хорватія чи Ліван. А сукупне споживання двох найпопулярніших криптовалют, біткойна й ефіру, перевищує споживання такої енергетично благополучної країни, як Азербайджан. На одну транзакцію припадає 181 кВт год., вважатимемо, що це 163 гривні, хоча після межі в 100 кВт год. застосовується вищий тариф. (Це, до речі, до питання, якою буде комісія за транзакцію, коли майнери перестануть отримувати премію за майнінг.)
При тому всьому не можемо погодитися зі ще одним частим закидом на адресу біткойна — що це фінансова піраміда. Від фінансової піраміди там рівно одна ознака — ті, хто приєднався на самому початку, отримали непорівнянно велику вигоду. Iнших ознак піраміди дошукатися там тяжко.
Часто теж кажуть, що біткойн — це пухир. З цим ніби й важко не погодитися, але досить дивно виглядає пухир, який за свою історію п'ять разів надувався і здувався, проте так і не луснув. Ну, можливо, все ще попереду.
Статус біткойна в Україні
ДФСУ 28 серпня нагадала про вже досить давнє роз'яснення НБУ, в якому біткойн класифікується як грошовий сурогат, заборонений для використання як засіб платежу в Україні.
Щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin
У зв'язку зі зверненнями громадян щодо правомірності використання в Україні «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin повідомляємо таке.
Згідно з Конституцією України (стаття 99), Цивільним кодексом України (стаття 192), Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (стаття 3) та Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (стаття 3) гривня як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків.
Однією з функцій Національного банку України є монопольне здійснення емісії національної валюти України та організація готівкового грошового обігу (стаття 7 Закону України «Про Національний банк України»).
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються (частина друга статті 32 Закону України «Про Національний банк України»).
Ураховуючи зазначене вище, Національний банк України розглядає «віртуальну валюту/криптовалюту» Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це суперечить нормам українського законодавства.
Крім того, під час використання «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin є фактор підвищеного ризику, пов'язаного із цією послугою, операцією або каналом постачання, зокрема анонімність операції (які можуть включати готівку), децентралізованість операції.
Водночас міжнародне поширення таких платежів робить цю категорію послуг привабливою для протиправних дій, у тому числі відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
Наголошуємо, що всі ризики за використання в розрахунках «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin несе учасник розрахунків за ними. Національний банк України як регулятор не відповідає за можливі ризики і втрати, пов'язані з використанням «віртуальної валюти/криптовалюти» Bitcoin.
З метою захисту прав споживачів, безпечності здійснення переказу коштів Національний банк України рекомендує громадянам використовувати послуги лише тих платіжних систем, систем розрахунків, які внесені Національним банком України до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури.
Реакція НБУ на цю заяву була неоднозначною. Вже 31 серпня після засідання Ради з фінансової стабільності, до якої входять керівники НБУ, Мінфіну, НКЦПФР, Нацкомфінпослуг і ФГВФО, в. о. голови НБУ Яків Смолій зробив заяву, в якій фактично відхрестився від роз'яснення 2014 року — але водночас це роз'яснення так і залишається невідкликаним.
«Ми, як Національний банк, маючи такі визначення, як валюта, валютні цінності, грошовий сурогат, електронні гроші, не знаходимо в цьому переліку категорії, до якої можна прирівняти Bitcoin. I вважаємо, що це не валюта», — сказав Смолій.
Несподівана для чиновника розважливість. Залишається лише дивуватися, де його попередники та нинішні фіскали побачили в біткойні ознаки грошового сурогату. Адже сурогатом є «документ у вигляді грошових знаків» — справді, ну викапаний біткойн.
Грошова одиниця та грошовий сурогат
Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.
Частини 1 і 2 статті 32 Закону України від 20.05.99 р. №679-XIV
«Про Національний банк України»Грошовий сурогат — будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей.
Абзац 10 статті 1 Закону України від 20.05.99 р. №679-XIV
«Про Національний банк України»
Керівник НБУ зазначив, що, на відміну від валюти, у Bitcoin немає централізованого емітента, при цьому він є предметом торгівлі як товар. «Ми не можемо на сьогодні визначити, що це таке», — визнав Смолій. Також він заперечив, що майнінг сам по собі є порушенням законодавства.
Вирішити, що таке біткойн, має Рада з фінансової стабільності. На прийняття рішення вони взяли три тижні. Тобто правовий статус біткойна в Україні має бути визначено до кінця вересня.
Останнє висловлювання керівника НБУ — чи не єдине, що в цій ситуації тішить. Є надія, що влада не почне намагатися втиснути це абсолютно нове явище в межі існуючих понять фінансової сфери і визнає за криптовалютами самостійний статус. Між тим, вже є ознаки того, що криптовалюти вирішено вважати фінансовими інструментами.
Думка глави НКЦПФР Тимура Хромаєва
Сьогодні на Раді фінансової стабільності ми дуже активно обговорювали з приводу того, що таке біткойн, токен та інші криптоінструменти — товар, електронні гроші, чи щось інше. Але, беззаперечно, вони вже стали фінансовими інструментами, важливими для економіки нашої країни, фінансового ринку.
I тому необхідно визнати ці фінансові інструменти законодавчо, нормативно, визнати права, які випливають із них, і дати певні правила тим, хто хоче з ним працювати. Нам не потрібно створювати «міністерство» для регулювання криптовалют. Але ми повинні забезпечити для бізнесу можливість залучати гроші через ці інструменти і повинні дати гарантії безпеки для інвесторів, які хочуть вкладати в ці фінансові інструменти. Такі правила та захист не дозволять перетворити біткойни, токени тощо на «сміття», в яке перетворилися українські акції.
А для цього нам потрібно швидше адаптувати в українське законодавство прийняті в світі правила регулювання фінансових інструментів, щоб краще реагувати на існуючі зміни, новації та ризики і мати можливість забезпечити прозорість операцій з криптовалютами. Якщо не буде правил, то завжди буде залишатись ризик невизначеності та використання цих інструментів у шахрайських схемах. I ми не просто втратимо можливість зробити прорив в інноваційному розвитку, а й ще більше зафіксуємось у статусі «сірої зони».
https://www.facebook.com/timur.khromaev/posts/10209665168373893?pnref=story
А тепер до поганих новин. Хоча — як для кого.
Набуття криптовалютами офіційного статусу не конче означатиме, що з ними стане легше працювати. Намагання підвести під державне регулювання те, що первісно задумувалося як інструмент для уникнення державного регулювання, навряд чи приведе до чогось хорошого. Втручаючись у цю сферу, держава бере на себе надто багато зобов'язань, виконання яких може стати непорівнянно обтяжливим. Наприклад, визнання офіційного статусу криптовалют майже напевно означатиме необхідність оподатковувати дохід від майнінгу і від біржових операцій. А який має бути механізм оподаткування, якщо біткойн «заточений» на те, щоб цього уникнути?
Ще раз звернімося до висловлювань офіційної особи.
Костянтин Ярмоленко, радник голови Державного агентства з питань електронного урядування України, з ентузіазмом висловлюючись про криптовалютні перспективи України, сказав: «Блокчейн, як технологія децентралізації й усунення різного роду посередників, звичайно ж, переможе корупцію и внесе свій внесок у розвиток прямої електронної демократії. ...Я впевнений, що ми переможемо, й Україна ввійде в історію як провідна блокчейн-нація».
Блокчейн як інструмент перемоги над корупцією? Хіба що як спосіб зробити її невидимою. Бо в реальному світі анонімність біткойна робить його чудовим способом давання хабарів.
На завершення: в межах навіть такої великої статті не можна розповісти всього. Докладніше про біткойн можна дізнатися в серії статей «Bitcoin in a nutshell» на сайті habrahabr.ru (попри англомовний заголовок, самі статті написані російською), на сайті bitcoinwiki.org, а також у книзі Натаніеля Поппера «Цифрове золото».
Про криптоанархізм загалом і про основні принципи криптографії зокрема можна дізнатися з книги канадського письменника Корі Доктороу «Молодший брат» («Little Brother»).
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора