З початку АТО мобілізованим працівникам надаються державні гарантії: збереження місця роботи, посади та середнього заробітку, виплата якого покладена на роботодавців. Держава брала на себе компенсацію витрат на виплату середнього заробітку, але тільки частково, за 2014 — 2015 роки.
Хто входить до кола мобілізованих працівників
Коли ми говоримо про гарантії для мобілізованих працівників, слід розуміти, що цей термін дуже умовний, а насправді як державні гарантії, так і коло працівників, яким надаються гарантії під час АТО, встановлює КЗпП, і їх склад постійно змінюється.
Статтею 119 КЗпП передбачено гарантії працівникам у вигляді збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на час виконання обов'язків, передбачених законами України від 25.03.92 р. №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», від 12.12.91 р. №1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» та від 21.10.93 р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Але протягом 2014 — 2017 рр. ця стаття зазнала численних змін.
Спочатку гарантії надавалися працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року. Особливий період розпочався з 18.03.2014 р., коли набрав чинності Указ Президента від 17.03.2014 р. №303/2014 р. «Про часткову мобілізацію». Про компенсацію середнього заробітку з бюджету тоді ще не йшлося, і тільки з 08.06.2014 р. до ст. 119 КЗпП внесено зміни, згідно з якими середній заробіток призваних працівників компенсується з бюджету. Наразі діє порядок такої компенсації, затверджений постановою Кабміну від 04.03.2015 р. №105 (далі — Порядок №105).
Особливий період
Особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Абз. 11 ст. 1 Закону України від 06.12.91 р. №1932-XII «Про оборону України»
З 08.02.2015 р. до осіб, яким надаються гарантії, додано працівників, прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або запровадження воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але строк гарантій не більше одного року — залишився, з компенсацією середнього заробітку з бюджету. Одночасно було зроблено виняток для тих, хто був призваний та згодом продовжив військову службу за контрактом — для них гарантії діють більше ніж один рік, та середній заробіток з бюджету не компенсувався.
З 15.04.2015 р. гарантії ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП поширено на працівників, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
З 11.06.2015 р. гарантії ст. 119 КЗпП поширено на призваних на строкову військову службу, а період надання гарантій — до дня фактичної демобілізації. Також за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, — зберігаються гарантії ст. 119 КЗпП та середній заробіток компенсувався з бюджету.
З 06.12.2015 р. такі роботодавці, як фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи незалежно від підпорядкування та форми власності і фізособи-підприємці також отримали право на компенсацію середнього заробітку мобілізованих працівників.
З 07.01.2017 р. викладено в новій редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП, а ч. 4 вилучено. Тепер гарантії надаються призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом особам офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, а з 16.04.2017 г. гарантії не надаються особам, які обіймали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Компенсація середнього заробітку з бюджету
З 01.01.2016 р. із ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП забрано норму про компенсацію середнього заробітку з бюджету. Отже, з цього моменту середній заробіток з бюджету не компенсується, але виплачувати його працівникам треба, як і раніше.
При цьому виникало запитання: що робити тим роботодавцям, хто не встиг отримати компенсацію за 2014 — 2015 рр.? Місцеві соцзабези, які приймали звіти за формою додатка 1 до Порядку №105 про понесені роботодавцями витрати з виплати середнього заробітку, з січня 2016 р. уже не отримували з бюджету фінансування і не могли відповісти на це запитання.
З 14.04.2017 р. до Порядку №105 внесено зміни, згідно з якими роботодавці, які не отримали у 2015 р. у повному обсязі компенсацію з бюджету, зможуть отримати її за рахунок коштів держбюджету на 2017 р. Докладніше про це ми напишемо у наступних матеріалах — як обліковується така компенсація та як оподатковується середній заробіток мобілізованих працівників, який вона компенсувала із таким запізненням.
Розрахунок середньої заробітної плати
При розрахунку середнього заробітку працівникам, які призвані або прийняті на військову службу, застосовується Порядок №100.
Мінсоцполітики в листі від 11.08.2014 р. №1146/13/84-14 (див. «ДК» №36/2014) роз'яснило порядок обчислення середнього заробітку мобілізованим працівникам.
Правила його розрахунку визначено у п. 8 Порядку №100, а саме:
— заробіток за два останні календарні місяці перед місяцем мобілізації ділиться на кількість відпрацьованих робочих днів протягом цих двох місяців;
— отриманий показник середньоденної зарплати множиться на кількість робочих днів згідно з графіком роботи мобілізованого працівника (робочі дні, які відпрацював би мобілізований працівник за графіком роботи підприємства чи його індивідуальним графіком роботи).
Таким чином визначається середня зарплата за всі місяці, протягом яких за мобілізованим працівником зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток. Оскільки виплату середнього заробітку прив'язано до певної події — мобілізації, то він розраховується лише один раз і застосовується протягом усього періоду мобілізації, але з урахуванням п. 10 Порядку №100. Якщо у періоді мобілізації оклад або тарифну ставку за посадою чи професією мобілізованого працівника буде підвищено, слід застосувати відповідний коефіцієнт (див. приклад 2).
У разі якщо працівника мобілізували в перші місяці після прийняття на роботу і він відпрацював менше двох повних календарних місяців, середній заробіток розраховується виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (дні або години) — абз. 3 п. 2 Порядку №100. А якщо це сталося прямо в перший день роботи, то треба розділити посадовий оклад (тарифну ставку) на місячну норму робочих днів у місяці прийняття на роботу (абз. 4 п. 2 та абз. 18 п. 4 Порядку №100).
Приклад 1 Працівника прийнято на роботу з 10 квітня, а 22 травня він був мобілізований. Він відпрацював з 10 квітня до 19 травня 26 робочих днів (14 днів у квітні та 12 днів у травні). Норма робочого часу становила 19 днів у квітні та по 20 днів у травні та у червні. Посадовий оклад працівника за штатним розписом — 6000,00 грн. Заробітна плата за квітень становила 6000,00 грн : 19 х 14 = 4421,05 грн, за травень — 6000,00 грн : 20 х 12 = 3600,00 грн. Усього за 26 днів: 4421,05 + 3600,00 = 8021,05 грн. Середньоденна зарплата становить: 8021,05 : 26 р. д. = 308,50 грн. Тоді мобілізованому працівнику нараховується середній заробіток: у травні — за 8 робочих днів: 308,50 грн х 8 = 2468,00 грн; у червні — за 20 робочих днів: 308,50 грн х 20 = 6170,00 грн і так далі.
Якщо протягом двох останніх календарних місяців мобілізованому працівникові підвищувався оклад або тарифна ставка чи це станеться у періоді мобілізації, слід відкоригувати і середній заробіток згідно з п. 10 Порядку №100. Причому в цьому пункті зазначено, що «на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей». На нашу думку, це означає, що зазначені підприємства можуть зменшити коефіцієнт, але наскільки — Порядок №100 не роз'яснює. I чи можна таким чином «зменшити» коефіцієнт до нуля, тобто зовсім його не застосовувати, посилаючись на фінансові можливості, — теж немає відповіді. Ми рекомендуємо видати наказ керівника підприємства, в якому закріпити правила зменшення такого коефіцієнта, наприклад, за яких саме умов і на яку величину зменшується коефіцієнт.
Приклад 2 Місячний оклад працівника у березні становив 5000,00 грн, а з квітня оклад підвищено до 6000,00 грн. 15 травня працівника мобілізували і роботодавець визначає середній заробіток за березень — квітень. У березні працівник відпрацював 22 робочі дні, у квітні — 19, у травні йому нараховується середній заробіток за 13 робочих днів, у червні — за 20 робочих днів (це кількість днів, які, виходячи з графіка роботи цього працівника, він не відпрацював у зв'язку з мобілізацією). Коефіцієнт підвищення зарплати становить: 6000,00 : 5000,00 = 1,2, відповідно, зарплату за березень слід помножити на 1,2: 5000,00 х 1,2 = 6000,00 грн. Розраховуємо середньоденну зарплату за березень — квітень: (6000,00 грн + 6000,00 грн) : (22 дні + 19 днів) = 12000,00 грн : 41 день = 292,68 грн/день. Середній заробіток за травень: 292,68 грн/день х 13 днів = 3804,84 грн; за червень — 292,68 грн/день х 20 днів = 5853,60 грн.
Час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, до розрахунку середньої зарплати мобілізованим працівникам не включаються.
Приклад 3 Місячний оклад працівника у березні — квітні становить 3200,00 грн. З 20 до 24 березня працівник перебував на оплачуваному лікарняному, а решту днів у березні — квітні відпрацьовано. 15 травня працівника мобілізували, і роботодавець визначає середній заробіток за березень — квітень. У березні працівник відпрацював 17 робочих днів, у квітні — 19. Заробітна плата за відпрацьовані дні у березні становила 2472,72 грн, зарплата за квітень — 3200,00 грн.
У травні йому нараховується середній заробіток за 13 робочих днів, у червні — за 20 робочих днів (це кількість днів, які, виходячи з графіка роботи цього працівника, він не відпрацював у зв'язку з мобілізацією).
Розраховуємо середню заробітну плату за березень — квітень: (2472,72 грн + 3200,00 грн) : (17 днів + 19 днів) = 5672,72 грн : 36 днів = 157,58 грн/день. Середній заробіток за травень: 157,58 грн/день х 13 днів = 2048,54 грн; за червень — 157,58 грн/день х 20 днів = 3151,60 грн.
Якщо середній заробіток мобілізованого працівника виявився меншим від мінімальної заробітної плати (з 01.01.2017 р. це 3200,00 грн), доплата до її рівня не здійснюється (роз'яснення Держпраці у Вінницькій області1). Згідно зі ст. 3-1 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Мобілізовані працівники на підприємстві фактично не працюють, отже, про виконання ними повної місячної (годинної) норми праці не йдеться.
Зверніть увагу!
Працівникам, які були звільнені в запас із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм Порядку №100. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Оподаткування середнього заробітку мобілізованих працівників
У 2014 — 2015 рр., коли середній заробіток компенсувався з бюджету, діяли такі правила. Відповідно до пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Середня заробітна плата, нарахована працівникові за час перебування на військовій службі під час мобілізації, відображається в податковому розрахунку за формою №1ДФ2 за ознакою «101». Сума нарахованого та виплаченого доходу показувалася в графах 3а та 3 відповідно, графи 4а та 4 не заповнювалися, бо ПДФО не нараховувався і не сплачувався.
1 http://vn.dsp.gov.ua/novini-upravlinnya/shcho-vhodit-do/.
2 Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затверджений наказом Міністерства фінансів від 13.01.2015 р. №4.
Так само не утримувався із середнього заробітку, що компенсується з бюджету, і військовий збір, передбачений пп. 16-1 розділу 10 підрозділу ХХ ПКУ. А отже, потреби відображати такий дохід у податковому розрахунку за формою №1ДФ не було.
Крім цього, відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, ЄСВ не нараховується на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, як роз'яснювала ДФСУ листом від 31.07.2015 р. №28068/7/99-99-17-03-01-17, при нарахуванні мобілізованим працівникам середнього заробітку, що компенсується з бюджету, таким особам присвоюється код категорії «48». Зазначений код категорії застрахованих осіб застосовується при відображенні у таблиці 6 додатка 4 до Порядку №435 (далі — Звіт щодо ЄСВ) виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку мобілізованих працівників. При цьому нарахування та утримання з таких виплат не здійснюються.
Оскільки мобілізований працівник перебував у трудових відносинах із підприємством (за ним зберігалися місце роботи і посада), то дані про мобілізацію працівника в таблиці 5 Звіту щодо ЄСВ не відображалися (це не було передбачено формою такої таблиці). У таблиці 6 щодо такого працівника заповнювалися всі графи, як і при нарахуванні звичайної заробітної плати, крім графи 18 «Сума нарахованої заробітної плати/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» та графи 19 «Сума єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати/доходу)» — ці графи не заповнювалися.
З 01.01.2016 р. вже не передбачено бюджетної компенсації середнього заробітку мобілізованих працівників. Відповідно, якщо середній заробіток з бюджету не компенсується, такий заробіток оподатковується та відображається у звітності в загальному порядку, так само як і зарплата. До речі, те саме правило працювало і в 2014 — 2015 рр., якщо роботодавець не подавав звітів на отримання компенсації середнього заробітку, а отже, сплачував його власним коштом. При цьому працівник має право на податкову соціальну пільгу з ПДФО на загальних підставах — звісно, за умови що в нього є підстави для отримання пільги.
Зверніть увагу!
У Звіті щодо ЄСВ сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця, у складі заробітної плати є базою нарахування та утримання єдиного внеску, і в таблиці 6 цього Звіту відображається з кодом категорії застрахованих осіб «47».
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
- Порядок №105 — Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. №105.
- Порядок №435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»