До листа Державної фіскальної служби України від 06.10.2016 р. №21833/6/99-99-15-02-02-15
Нещодавно ВГСУ у п. 5.3 Постанови №41 визнав, що статут господарського товариства є локальним нормативним актом, а не правочином.
Чому ми на цьому наголошуємо? Річ у тім, що в коментованому листі ДФСУ зазначає: статут суб'єкта господарювання не може визначати бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу для застосування зниженої ставки оподаткування дивідендів.
А як визначити, чи є така особа бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу?
Відповідно до п. 103.3 ПКУ, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу з метою застосування пониженої ставки податку, згідно з правилами міжнародного договору України, до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.
Судова практика (наприклад, рішення ВАСУ від 24.03.2014 р. №К/800/52155/132, ухвала ВАСУ від 16.05.2016 р. №К/800/33564/15) витлумачила цю норму так, що «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення — така особа повинна не тільки володіти правом на отримання доходу, а й, згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
1 Постанова Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин».
Колись у листі ДПАУ від 30.03.2011 р. №3917/5/12-0216 податківці роз'яснили, що документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід. Вважаємо, що у разі виплати дивідендів нерезидентам документами, що підтверджують фактичне право особи на такий дохід, є в сукупності установчі договори, статут підприємства та дані з ЄДР, адже саме в них зазначаються учасники суб'єкта господарювання та їхні частки.
Найімовірніше, ДФС у коментованому листі звертає увагу на те, що якщо підприємство зазначить безпосередньо у статуті, що відповідна юрособа-нерезидент є бенефіціарним (фактичним) власником, то це ще не означає, що така особа справді є таким фактичним власником. Утім, і чинне податкове законодавство України не вказує на інші ознаки чи вимоги для визначення статусу бенефіціара для застосування пониженої ставки при виплаті доходів (дивідендів) нерезиденту-засновнику, крім тих, що наведені у ст. 103 ПКУ.
Крім того, треба враховувати правила міжнародного договору та керуватися положеннями відповідної двосторонньої конвенції. Зауважимо, що кожна конвенція про уникнення подвійного оподаткування визначає свої умови для застосування пониженої ставки при виплаті дивідендів.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»