Лист Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 р. №27010/9/99-99-19-02-02-15
Щодо застосування положень Податкового кодексу України до операцій факторингу (відступлення права вимоги) після 01.01.2015 р.
Суттєво. Враховуючи особливості обліку факторингових операцій в умовах дії ПКУ до 01.01.2015 р., платник податку на прибуток до факторингових операцій застосовує п. 18 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ в частині обліку доходів.
! Учасникам операції факторингу
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула лист щодо застосування положень Кодексу до операцій факторингу (відступлення права вимоги) після 01.01.2015 р. і в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу (далі — ЦКУ) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Такий договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі у її розпорядження певної суми коштів. Зазначена послуга за договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Порядок формування доходів та витрат при здійсненні операцій з продажу або придбання права вимоги зобов'язань було врегульовано п. 153.5 ст. 153 Кодексу в редакції, яка діяла до 01.01.2015 р., згідно з яким платник податку з метою оподаткування має вести облік фінансових результатів від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
Податковий облік у першого кредитора:
при відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку — першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами — у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами — у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку — першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умови що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.
Податковий облік у вторинного кредитора:
якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.
Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу викладено у новій редакції.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III Кодексу.
Пунктом 18 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що за операціями, за якими дохід для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначався за датою надходження коштів на банківський рахунок або до каси платника податку, і станом на 1 січня 2015 року платник податку мав дебіторську заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що надійшла на банківський рахунок або до каси платника податку після 1 січня 2015 року, збільшує фінансовий результат до оподаткування.
За операціями, за якими витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або до каси контрагента платника податку, і станом на 1 січня платник податку мав кредиторську заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або до каси контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.
Враховуючи особливості обліку факторингових операцій в умовах дії Кодексу до 01.01.2015 р. (визнання доходів за датою надходження коштів з одночасним врахуванням сум витрат у розмірі заборгованості, до яких касовий метод не застосовувався), платник податку до факторингових операцій застосовує пункт 18 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу в частині обліку доходів.