Під час перевірки контролюючий орган знімає понесені платником витрати на внутрішні перевезення ТМЦ (зерно, борошно перевозили з одного складу підприємства на інший внутрішній склад). Витрати знімаються на підставі відсутності товарно-транспортної накладної (далі — ТТН) та подорожніх листів вантажного автомобіля. Внутрішні перевезення ТМЦ здійснював ФОП, з яким укладено договір, оплата відбувалася через банк, є всі акти наданих послуг. Чи правомірно знімаються витрати у підприємства?
Попри вагомі зміни у ПКУ, зокрема у розділі ІІІ «Податок на прибуток підприємств», сьогодні, як і раніше, потрібне підтвердження здійсненої операції первинними документами. Загальне правило для врахування витрат з метою визначення об'єкта оподаткування — це обов'язкова наявність первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій. Отже, під час перевірок контролюючі органи особливу увагу приділяють належному документальному підтвердженню витрат, віднесених до складу податкових. Тож проаналізуймо, чи мають право податківці вилучати витрати за внутрішніми перевезеннями ТМЦ на підставі відсутності ТТН та подорожніх листів.
Подорожній лист вантажного автомобіля — це документ, який використовується для внутрішнього обліку та контролю безпосередньо у перевізника, а саме: контролю роботи транспортних засобів та водіїв, обліку використання палива. Тож цей документ стосується лише перевізника і має складатися ним на його власний розсуд. Вимоги обов'язково використовувати цей документ з 14.01.2014 р. немає, як і з 10.12.2013 р. немає затвердженої типової форми. Таким чином, податківці не мають підстав вимагати наявності подорожніх листів у підприємства — замовника транспортних послуг.
А от щодо товарно-транспортної накладної, то у п. 1 Переліку №2071 серед документів, що їх повинен мати водій юридичної особи або фізичної особи — підприємця, яка здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, названо і товарно-транспортну накладну. Також у Правилах №3632 сказано, що ТТН — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Виходить, підставу віднести ТТН до регістрів первинного обліку дають вищезазначені нормативні документи. У п. 11.1 Правил №363 сказано, що товарно-транспортна накладна (нова форма діє з 14.01.2014 р., додаток 7 до Правил №363) є основним документом на перевезення вантажів. У Постанові ВАСУ від 06.08.2014 р. №К/9991/22932/123 судовий орган доходить висновку, що витрати на оплату транспортних послуг (у т. ч. на сплату ПДВ), не оформлені ТТН, є такими, що не відповідають критерію документальної підтвердженості, у зв'язку з чим не підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу платника та при формуванні податкового кредиту.
ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Примірники цього документа видаються всім учасникам процесу перевезення, зокрема автомобільному перевізнику та вантажоотримувачу. І, як сказано у п. 14.4 Правил №363, на підставі ТТН перевізник виписує рахунок за виконані перевезення.
Отже, чи обов'язково підприємству, що ініціює перевезення, мати ТТН? Наша відповідь: так, відсутність цього документа під час перевірок ставитиме під сумнів факт здійснення операції з перевезення.
На практиці податківці дотримуються думки, що складений акт наданих послуг від перевізника не містить відомостей про вантаж, який був залучений при наданні перевезення. Саме відомості про вантаж, що містяться у ТТН, дають можливість підтвердити потребу у послугах перевезення в межах господарської діяльності. Підтверджується такий висновок і позицією контролюючого органу. У листі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 р. №4151/10/26-15-11-01-06 сказано, що у разі відсутності первинної транспортної документації, зокрема ТТН, особа не має права на витрати. За відсутності ТТН контролюючий орган вважає таку операцію фіктивною, що підтверджується відсутністю факту перевезення.
Не будемо заперечувати, що ТТН є лише одним із документів, який засвідчує факт здійснення послуги перевезення. Не слід забувати про повний пакет необхідних документів: договір або заявка, складений акт наданих послуг від перевізника, ПН, рахунок на оплату. Додатковим підтвердженням реальності операції є банківські виписки про оплату отриманих послуг з перевезення та укладений договір із перевізником.
Отже, ТТН мають бути у замовника вантажних перевезень як доказ, що витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Тож у ситуації, наведеній у запитанні, позиції підприємства доволі слабкі. Утім, ТТН — це документ, який підтверджує зв'язок витрат із метою господарської діяльності, але важливішим для замовника є акт наданих послуг. Саме цей документ є підставою для записів у бухгалтерському обліку.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»