Ухвала ВАСУ від 17.12.2012 р. К/9991/57801/12
Про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень (витяг)
Суттєво. ПКУ не зобов'язує зменшувати або коригувати витрати на суми ТМЦ, послуг, віднесених ним до витрат за першою подією, у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності.
! Платникам податку на прибуток
<...> Державне підприємство «О» звернулося до суду з позовом про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень <...> в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток. <...>
Спірним питанням в цій ситуації є те, що до рядка 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередній податковий період» декларації за I квартал 2011 року позивач неправомірно відніс суму в розмірі 32 108 226 грн.
Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ЗАТ «Д» (виконавець) укладено договір на переробку рядового вугілля №01-5/65ГП від 15.02.2006 року терміном дії до 31.12.2007 року.
Станом на 01.10.2011 року заборгованість перед ЗАТ «Д» позивачем не погашена та становить 197 119 грн.
На думку податкового органу, у зв'язку з тим, що заборгованість залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, то вона є доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога — це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Згідно з п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно з актом звірки між позивачем та ЗАТ «Д» сторонами погоджено суму кредиторської заборгованості на користь ЗАТ «Д» у розмірі 197 119,71 грн.
Таким чином, дією щодо визнання боргу може бути дія з підписання акта звірки розрахунків, у якому визначена його заборгованість, і боржник її визнає.
На основі викладеного судами слушно зазначено, що збільшення валового доходу на суму заборгованості за IV квартал 2010 року в сумі 197 119 грн, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давнини, і, як наслідок, нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 49 279,75 грн [ДПI] здійснено необґрунтовано, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000022300 від 19.01.2012 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 49 279,75 грн і штрафної санкції у сумі 12 319,94 грн є недійсним.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно з п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, зазначеним Законом не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми ТМЦ, послуг, віднесених ним до валових витрат за першою з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності.
Підприємством не здійснена компенсація вартості послуг, які воно отримало фактично безоплатно, а тому і не мало права відносити їхню вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як встановлено судами попередніх інстанцій, по закінченню строку давності щодо стягнення заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем сформовані та відображені у податковому обліку доходи на суму заборгованості із урахуванням установленого факту використання послуг у господарській діяльності позивача.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що податкова інспекція незаконно зменшила валові витрати за IV квартал 2010 року на суму 373 241 грн і за I квартал 2011 року на суму 132 318 грн і, як наслідок, необґрунтовано нарахувала позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 93 310,25 грн та зменшила від'ємне значення об'єкта оподаткування у I кварталі 2011 року на суму 132 318 грн у зв'язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат.
Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визначення.
Пунктом 138.1 ст. 138 цього Кодексу визначені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Цим Кодексом не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми ТМЦ, послуг, віднесених ним до валових витрат за першою з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності.
Таким чином, податковий орган незаконно зменшив позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування за II — III квартали 2011 року на суму 413 190 грн у зв'язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат, а тому податкові повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000022300 у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93 310,25 грн і штрафної санкції у сумі 23 327,56 грн та №0000032300 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 545 508 грн прийняті незаконно. <...>
За цих обставин, за відсутності порушень норм матеріального права висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним, а касаційна скарга відповідача — необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу <...> залишити без задоволення. <...>
Головуючий В. КОШІЛЬ
Судді I. БОРИСЕНКО, О. МОТОРНИЙ