Лист ДПСУ від 21.01.2013 р. №888/6/15-1415
Про розгляд листа
Суттєво. Три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом за прострочення виконання грошового зобов'язання.
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України розглянула лист <…> стосовно включення до вартості заборгованості, на яку покупець повинен зменшити витрати, трьох відсотків річних та інфляційних витрат і повідомляє.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України (далі — ЦК).
Боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 ЦК).
Статтею 624 ЦК встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поняття індексу інфляції передбачено Iнструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 р. №480, зі змінами та доповненнями.
Отже, інфляційні та три відсотки річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов'язання, які обчислюються у відсотках від суми невиконаного зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦК.
Згідно з п. 137.21 ст. 137 Кодексу, якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 159.1 статті 159 Кодексу.
Платник податку — покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Кодексу).
Згідно з пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.
Виходячи з вищевикладеного три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом і підпадають під дію пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.
Заступник голови А. IГНАТОВ