Чи можемо ми звільнити працівника, якщо щодо нього порушено кримінальну справу й обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, він затриманий і перебуває у СIЗО?
Спеціальної норми, що давала би право на звільнення працівника, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, законодавство не містить. Проте у такому випадку підприємство може звільнити працівника на загальних засадах — у разі якщо він подасть заяву про звільнення за власною ініціативою чи з інших обставин (з додержанням трудового законодавства).
Звісно, звільнити працівника за прогул у разі відсутності його на роботі внаслідок затримання підприємство законно не може. Адже звільнення з цієї підстави допускається лише за прогул без поважних причин, що навряд чи може мати місце, оскільки працівник не з'явився на роботу внаслідок обмеження його пересування через тримання під вартою.
В описаній ситуації можливо кілька варіантів розвитку подій.
1. Працівник перебуватиме під вартою до набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі чи іншого покарання, яке виключає можливість продовження цієї роботи. Трудовий договір припиняється за п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП (але лише після набрання вироком суду законної сили).
2. Працівник буде засуджений до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільнений від відбування покарання з випробуванням, або засуджений до такого покарання, що не перешкоджає продовженню роботи, — він повинен стати до роботи. До покарань, що перешкоджають виконанню роботи, належать випадки позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність (тобто працівник може бути засуджений до позбавлення волі з умовним звільненням від відбування покарання, але позбавлений права обіймати посаду або провадити діяльність, якою він займався на роботі). В останньому випадку трудовий договір також припиняється за п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
Якщо ж працівника засуджено за вчинення за місцем роботи розкрадання, то незалежно від призначеного покарання адміністрація має право звільнити його за п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Таке звільнення не потребує згоди профкому, але воно не може бути проведено щодо жінок пільгових категорій (вагітних, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда), передбачених у ст. 184 КЗпП, яких законодавство забороняє звільняти з ініціативи адміністрації взагалі, крім випадків ліквідації підприємства.
3. Щодо працівника протягом досудового слідства чи судового розгляду справи буде скасовано або змінено запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою чи іншим обмеженням волі (новий КПК, що набирає чинності з 20.11.2012 р., передбачає такий новий вид запобіжного заходу, як домашній арешт), або його буде судом виправдано, — працівник має стати до роботи (крім випадків, коли він відсторонений від роботи відповідно до КПК, перебуває на лікарняному або у відпустці).
Зауважимо ще раз, що законодавство не забороняє звільнити працівника, який перебуває під вартою або навіть засуджений за вчинення злочину (якщо вирок не набрав законної сили), за його заявою про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) чи з інших підстав (з дотриманням трудового законодавства).
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор