Що таке «електронні гроші»

Базовим нормативно-правовим актом, що регулює емісію, обіг та погашення електронних грошей в Україні, є Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 04.11.2010 р. №481. Положення розроблено відповідно до законів України від 20.05.99 р. №679-XIV «Про Національний банк України» та від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі — Закон №2346). Також це Положення було розроблено з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи №2009/110/ЄС від 16.09.2009 р. «Про започаткування та здійснення діяльності емітентів електронних грошей, а також пруденційний нагляд за такою діяльністю».

Основні норми та визначення понять у Положенні про електронні гроші

Електронні гроші — це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовими зобов'язаннями емітента. Тобто з економічного погляду електронні гроші — це платіжний інструмент, якому притаманні (залежно від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів поза банківською системою; з традиційними платіжними інструментами — можливість розрахунків у безготівковій формі через рахунки, відкриті у кредитних установах.

Випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки, при цьому виражатися емітовані електронні гроші можуть лише у гривнях. Банк-емітент зобов'язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним від користувачів та агентів (крім агента з поповнення) готівкових або безготівкових коштів та суми отриманих агентом з поповнення готівкових коштів, які мають бути перераховані емітенту.

Емітент зобов'язаний забезпечити запровадження у системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів та використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству. При цьому емітент має право самостійно забезпечувати функціонування системи електронних грошей або укладати договори з операторами-резидентами про виконання ними операційних або інших технологічних функцій у системах електронних грошей.

Задіяні в обігу електронних грошей агенти

Агент — особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, здійснює: розповсюдження електронних грошей (агент з розповсюдження); надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (агент з поповнення); обмінні операції з електронними грошима (агент з обмінних операцій); приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти (агент з розрахунків).

Агентом з розповсюдження може бути виключно юридична особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, розповсюджує електронні гроші, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України.

Агентом з поповнення може бути суб'єкт господарювання, який на підставі договору, укладеного з емітентом, надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв.

Агентом з обмінних операцій може бути юридична особа, яка на підставі договорів, укладених з емітентами, провадить обмінні операції з електронними грошима, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з НБУ.

Агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання фінансових послуг України на переказ коштів.

Оператор рухомого (мобільного) зв'язку, який є агентом емітента, відповідно до умов договору з емітентом має право укладати договори з суб'єктами господарювання про продаж цими суб'єктами господарювання користувачам скретч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв.

Користувачі — фізичні особи мають право використовувати електронні гроші емітентів для розрахунків з торговцями за товари, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам — фізичним особам. Користувачі — суб'єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші, отримані виключно в обмін на безготівкові кошти та лише для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, придбані на виробничі (господарські) потреби. Торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені у гривнях.

Порядок обкладення податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з електронними грошима

Статтею 196 Податкового кодексу України визначено перелік операцій, що не є об'єктом обкладення податком на додану вартість. Зокрема, підпунктом 196.1.5 визначено, що не є об'єктом оподаткування надання послуг з розрахунково-касового обслуговування (РКО). У цій самій статті встановлено, що перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком за погодженням з Державною податковою службою України.

Згідно з п. 8 Переліку типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які не є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 196.1.5 статті 196 Податкового кодексу України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.11.2011 р. №400 (далі — Перелік №400), до операцій, які не є об'єктом оподаткування, належать операції з електронними грошима, а саме:

«8.1. Випуск, погашення електронних грошей.

8.2. Розповсюдження електронних грошей.

8.3. Надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв.

8.4. Продаж скретч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв.

8.5. Приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти.

8.6. Здійснення обмінних операцій з електронними грошима».

В українському законодавстві є такі визначення поняття «розрахунково-касове обслуговування»:

«Розрахунково-касове обслуговування — послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами» (п. 1.37 Закону №2346).

«Розрахунково-касове обслуговування — надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунка/ок цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно» (п. 1.4 Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22).

Таким чином, законодавство встановлює можливість виступати як виконавці за договором розрахунково-касового обслуговування виключно банкам. Тобто операції з електронними грошима як різновид операцій з розрахунково-касового обслуговування не є об'єктом обкладення податком на додану вартість лише у разі надання таких послуг банком безпосередньо клієнту (відповідно до вимог пп. 196.1.5 ПКУ, п. 8 Переліку №400).

У разі залучення до надання згаданих послуг посередників слід залучати таких посередників на підставі коректно укладених договорів комерційного посередництва (агентських договорів).

Коротко про агентські відносини

Правовідносини у сфері комерційного посередництва врегульовані главою 31 Господарського кодексу України (статті 295 — 305).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 295 ГКУ, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає у наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГКУ, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угоди чи сприянні в її укладенні від імені цього суб'єкта та за його рахунок. Відповідно до ч. 3 ст. 295 ГКУ не є комерційними агентами підприємці, які діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Звертаємо увагу на те, що комерційним агентом може бути лише суб'єкт господарювання (тобто юридична особа або суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа). Крім того, при укладанні комерційним агентом письмових угод із безпосереднім клієнтом, стороною таких угод має виступати банк-емітент (незалежно від того, хто фактично підписує договір — агент, субагент). У цьому разі агент (субагент) укладає договір із безпосереднім клієнтом від імені банка-емітента; тобто банк доручає агенту представляти його інтереси. Таким чином, операція підпадає під законодавче визначення «розрахунково-касове обслуговування», і кошти, отримані від неї, не є об'єктом обкладення ПДВ.

Щодо обкладення ПДВ агентської винагороди

Сторонами агентського договору (договору комерційного посередництва) є агент і принципал (у нашому випадку — банк-емітент). Тобто банк доручає агенту представляти його інтереси, і кінцевою стороною угоди є банк-емітент.

Законодавством встановлено, що операції з електронними грошима віднесені до розрахунково-касового обслуговування і не підпадають під обкладення ПДВ, але, як зазначалося вище, це стосується банків (згідно з п. 1.37 Закону №2346).

Агент займається операціями, віднесеними до РКО, — це можуть бути операції на підставі угоди між ним та банком, такі як поповнення, розповсюдження електронних грошей тощо (див. Перелік №400). Якщо відносини між банком-емітентом та клієнтом оформлені за посередництва агента, відбувається таке: агент отримує від клієнта кошти, з яких відповідно до договору з банком утримується комісія. Водночас агент отримує агентську винагороду за послуги, які надаються не банком клієнту, а агентом банку (агент представляє інтереси банку). Відповідно, агентська винагорода не може бути віднесена до операцій з розрахунково-касового обслуговування, бо послуга надається саме агентом банку, а не навпаки. Таким чином, агентська винагорода не підпадає під пільги, встановлені Податковим кодексом України, і вона є об'єктом обкладення ПДВ.

Щодо обкладення податком на прибуток підприємств операцій з електронними грошима та, зокрема, агентської винагороди

У межах здійснення посередницької (агентської) діяльності агент отримує:

— кошти, які надходять у межах агентських договорів і призначені для подальшого розповсюдження користувачам; такі доходи не враховуються для визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств згідно з пп. 136.1.19 ПКУ; відповідно ці кошти на податковий облік не впливають та у декларації з податку на прибуток підприємства не відображаються;

— агентську винагороду за надані послуги; такі доходи враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з пп. 135.4.1 ПКУ.

Коментар для «Дебету-Кредиту»

Юрій КОРЖ, директор з корпоративних відносин та контролю платіжної системи «ГлобалМані»:

Ми запрошуємо до співпраці представників бізнесу всіх форм власності, різних сфер діяльності.

Пропонуємо освоювати нові платіжні технології, використовувати електронні гроші як дешевий, зручний, безпечний спосіб отримання грошей за свої товари та послуги.

Чим принципово відрізняється партнерство з «ГлобалМані» від роботи з іншими системами, що здійснюють електронні платежі? Насамперед питання у ціні: наша комісія становить усього 0,5% від суми платежу. То чи варто переплачувати на послугах платіжних систем у десять разів? Питання риторичне.

З нами власникам інтернет-магазинів, інтернет-ресурсів, представникам сфери торгівлі не доведеться тиждень чекати оплати — гроші на рахунок надходять миттєво.

На українському ринку ми перші пропонуємо цивілізовані правила гри. З «ГлобалМані» партнери отримують можливість працювати абсолютно законно, у рамках правового поля зі справжніми електронними грошима, гарантованими державою. Причому важливо, що ці електронні гроші на 100% є ліквідними, забезпеченими реальними грошима. Правила платіжної системи узгоджені з НБУ, відповідають українському та європейському законодавству в цій сфері.

Компанії, укладаючи договори з «ГлобалМані», можуть розширити перелік своїх послуг та способів їх реалізації, значно наростити власну клієнтську базу та грошові потоки. Це дає шанс на лідерство тим, хто першим запропонує своїм клієнтам зручні та безпечні електрон-ні платіжні сервіси: як свідчить практика розвинених країн, електронні платежі сприяють збільшенню оборотів у рази. Наші партнери отримують гарантії надійності, законності фінансових операцій, вигідні та зручні схеми роботи. За цими технологіями майбутнє.

Бухгалтерський облік операцій з розповсюдження ЕГ

На сьогодні Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій не передбачено рахунка для обліку електронних грошей. До внесення Міністерством фінансів відповідних змін ми рекомендуємо створити додатковий субрахунок до рахунка 33 «Iнші кошти» (наприклад, субрахунок 335 «Електронні гроші»). У балансі підприємства вартість електронних грошей буде відображатися за статтею «Грошові кошти та їхні еквіваленти». У разі коли електронні гроші надходять до агента на підставі агентського договору, що не передбачає переходу прав власності на гроші, для обліку електронних грошей рекомендуємо використовувати забалансовий рахунок (наприклад, рахунок 033), на якому вести облік електронних грошей за номінальною вартістю. До речі, електронні гроші є борговими зобов'язаннями емітента, вони не надходять на поточний рахунок отримувача, крім випадків зворотного обміну електронних грошей на безготівкові.

Приклад бухгалтерських проведень агента з розповсюдження, який діє на підставі агентського договору з емітентом, що не передбачає переходу прав власності на ЕГ, наведено у таблиці.

Таблиця

Бухгалтерський облік в агента з розповсюдження ЕГ, який діє на підставі агентського договору з емітентом, що не передбачає переходу прав власності на ЕГ

За матеріалами, підготовленими Тетяною ГОРЯЧУН, аудитором, директором ТОВ «Аудит-Альянс»