Для сільськогосподарських підприємств, які займаються рослинництвом, настала гаряча пора. Правильно відобразити в бухгалтерському та податковому обліку польові роботи бухгалтеру допоможе наша консультація.
Комплекс робіт при посіві зернових
Передпосівний обробіток ґрунту. На перший погляд, нормативно-технічні особливості передпосівної підготовки стосуються лише агрономів. Проте це не так — розуміння суті та етапів її виконання є важливим для правильного відображення цієї діяльності в бухгалтерській та податковій звітності. Комплекс прийомів передпосівного обробітку дозволяє отримати дружні повноцінні сходи сільськогосподарських культур і відповідно гарний урожай. Саме тому сезонні роботи формують витрати, що входять до собівартості продукції, яку буде реалізовано лише після збору врожаю. Ці прийоми насамперед залежать від ґрунтово-кліматичних умов та біологічних особливостей вирощуваної культури. Залежно від призначення всі прийоми поділяються на дві групи: збереження вологи та забезпечення рівномірного посіву і стимуляція росту.
Перша група прийомів складається з переорювання (за потреби), боронування, розпушування землі культивацією та коткування.
Друга група прийомів включає внесення у ґрунт гербіцидів для знищення шкідників, а також добрив для створення оптимальних біохімічних умов для проростання рослин.
Посівні роботи. Наведемо примірний порядок робіт та необхідних для цього знарядь праці (кожне підприємство може мати свої механізми):
— навантаження насіння (заздалегідь протруєного та сертифікованого) і добрив, призначених для посіву;
Це цікаво знати
Зауважимо, що згідно зі ст. 22 Закону України від 26.12.2002 р. №411-IV «Про насіння і садивний матеріал», на насіння, яке за даними лабораторного аналізу відповідає вимогам нормативних документів, його власникові видається сертифікат. Використання на посів насіння, яке не перевірене в лабораторіях відповідно до їх компетенції або не відповідає вимогам нормативних документів, забороняється.
— транспортування їх зі складу до поля;
— саму сівбу проводять з одночасним внесенням добрив;
— на наступному, заключному, етапі посіви прикочуються.
Виробничі знаряддя, які використовуються у передпосівних та посівних роботах, можуть бути як власними, так і орендованими. Від цього залежать і особливості бухобліку та оподаткування, віднесення до витрат ПММ, нарахування амортизації тощо. Тут ми розглянемо ситуацію, коли виробничі знаряддя є власністю підприємства.
Первинні документи та порядок їх оформлення
Облік господарської діяльності відображається у бухобліку на підставі первинних документів — відповідно до вимог Закону про бухоблік та Положення №88.
Податковий облік також ґрунтується на первинних документах. Цього вимагає, зокрема, п. 44.1 ПКУ, який зобов'язує платників податку вести облік доходів, витрат та інших показників з метою оподаткування на підставі первинних документів. Також пунктом 138.2 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення яких передбачено правилами ведення бухобліку. А доходи відповідно до п. 135.2 ПКУ формуються також на підставі первинних документів.
Розглянемо докладніше види первинних документів, якими оформляються деякі господарські операції при проведенні посівної кампанії.
Під час обліку запасів керуємося Методрекомендаціями №2. Для оприбуткування запасів, що застосовуються для сівби зернових культур, використовуються такі первинні документи:
1) надходження запасів від постачальника або переробного підприємства, безоплатне отримання тощо оформлюються прибутковим ордером типової ф. №М-4 (затверджена Наказом №193), а також товарно-транспортною накладною типової ф. №1-ТН (затверджено Наказом №488/346);
2) отримання запасів без супровідних документів або приймання запасів щодо невідповідності якості чи кількості, визначених супровідним документом, — актом про приймання матеріалів (типова ф. №М-7, затверджена Наказом №193); прибутковий ордер у цьому випадку не виписується;
3) придбання за готівку, надходження від власного виробництва тощо — накладною внутрішньогосподарського призначення (сільгоспоблік, ф. №ВЗСГ-8, затверджена Наказом №929).
Матеріально відповідальна особа (комірник) на підставі зазначених вище первинних документів робить відповідні записи щодо оприбуткування запасів у:
1) карточці складського обліку матеріалів (типова ф. №М-12, затверджена Наказом №193), де ведеться кількісно-сортовий облік за кожною номенклатурною позицією. При цьому працівники бухгалтерії повинні перевіряти карточку не рідше одного разу на тиждень, підписуючись за кожну перевірку;
2) Книзі складського обліку (сільгоспоблік, ф. №ВЗСГ-10, затверджена Наказом №929). Книга застосовується для забезпечення зберігання сільськогосподарської продукції та інших ТМЦ на складах та в інших місцях зберігання. Однією з переваг Книги є можливість вести записи щодо кількох найменувань запасів з виділенням певної кількості сторінок під один із видів запасів.
Розглянемо первинні документи, за допомогою яких на підприємстві відбувається відпуск та списання запасів, необхідних для сівби. Так, для відпуску посівного матеріалу, добрив, палива тощо складаються лімітно-забірні картки:
1) на отримання матеріальних цінностей (форма №ВЗСГ-1, затверджена Наказом №929). Картки є не лише підтвердним документом для списання матеріальних цінностей зі складів структурних підрозділів сільськогосподарських підприємств, але потрібні і для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби. Лімітно-забірні картки виписуються бухгалтерією на одне або кілька найменувань матеріалів у двох примірниках терміном на один місяць. Після реєстрації у Книзі обліку один примірник видається агроному (інженеру, бригадиру і т. д.), а другий — завідуючому складом чи іншими складськими приміщеннями. Лімітно-забірні картки на відпуск насіння, добрив виписуються у бухгалтерії відповідно до плану сівби насіння та внесення добрив. Обов'язковою умовою для них є запис про площу посіву (внесення добрив) та норму посіву насіння (внесення добрив) на одиницю площі. Відпуск ТМЦ у виробництво здійснює завідуючий складом лише після пред'явлення представником структурного підрозділу свого примірника лімітно-забірної картки. Після використання ліміту або закінчення строку дії картки видача цінностей не проводиться. Склад здає лімітно-забірні картки до бухгалтерії наприкінці місяця разом зі Звітом про рух матеріальних цінностей;
2) на отримання запасних частин (ф. №ВЗСГ-2, затверджена Наказом №929). Термін дії такої картки встановлюється за правилом «не більше 15 днів і обов'язково в межах звітного місяця». Підставою для виписки бухгалтерією лімітно-забірної картки є «Відомість дефектів на ремонт машини» (ф. №ВЗСГ-6). У період польових робіт ліміт можна розраховувати на підставі кошторису на ремонт і технічне обслуговування машин, затвердженого керівником підприємства.
Понад встановлений ліміт ТМЦ відпускають на підставі Акта-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (типова ф. №М-10, затверджена Наказом №193) з дозволу керівника підприємства або уповноваженої особи.
Списання ТМЦ, використаних під час сівби, підприємства здійснюють на підставі таких первинних документів:
1) акт витрати насіння і садивного матеріалу (ф. №ВЗСГ-4, затверджена Наказом №929), який рекомендовано використовувати сільгосппідприємствами для списання насіння і садивного матеріалу до витрат на вирощування відповідних сільгоспкультур;
2) акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (ф. №ВЗСГ-3, затверджена Наказом №929) складається керівником структурного підрозділу та агрономом після внесення мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин щодо кожного поля в розрізі культур. У цьому акті зазначаються площа, способи та строки внесення добрив (за видами), кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в натуральних показниках і в переведенні у діючу речовину;
3) акт на списання виробничого та господарського інвентарю (ф. №ВЗСГ-5, затверджена Наказом №929), який рекомендовано застосовувати для оформлення списання зношених і не придатних для подальшого використання виробничого та господарського інвентарю, МШП;
4) обліковий лист тракториста-машиніста (сільгоспоблік, ф. №67, затверджена Наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 13.12.77 р. №269-2), дорожній лист вантажного автомобіля (типова ф. №2-ТН, затверджена Наказом №488/346), на підставі яких відображається фактичне використання палива тракторами та автомобілями, задіяними на польових роботах.
Відображення в обліку заробітної плати та нарахувань на неї здійснюють на підставі:
1) відомості нарахування заробітної плати (типові форми №п-6, №п-7, затверджені Наказом №489), за якими проводиться нарахування заробітної плати за виконані роботи працівникам, задіяним у сівбі ярих культур;
2) облікового листа тракториста-машиніста (сільгоспоблік, ф. №67, затверджена наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 13.12.77 р. №269-2);
3) бухгалтерських довідок, табелів обліку робочого часу, нарядів тощо.
Бухгалтерський облік
Розглянемо особливості сільськогосподарського виробництва, які впливають на організацію обліку:
— багатогалузевий характер діяльності, виробництво різноманітної продукції обумовлює таку побудову обліку, яка повинна виходити з особливостей кожного виду діяльності та одержаної продукції (робіт, послуг);
— у складі активів сільськогосподарських підприємств земля як основний виробничий ресурс не має справедливої грошової оцінки, і амортизаційні відрахування з вартості земельних ділянок для віднесення їх на витрати виробництва не визначаються;
— сільське господарство тісно пов'язане з природними факторами (зміна пори року, коливання температури, випадання атмосферних опадів тощо), тож не завжди рівень витрат у процесі виробництва відповідає виходу продукції. Це обумовлює значні коливання собівартості продукції з року в рік;
— частина готової продукції сільськогосподарського виробництва не набуває товарної форми, а залишається у господарстві і є вихідним матеріалом (сировиною) для відновлення процесу виробництва (насіння для посіву, корми для тварин тощо) або ж для внутрішньогосподарської переробки (на борошно, крупи, олію тощо).
Усе це обумовлює необхідність вести відокремлений облік товарної та нетоварної частини готової продукції.
Рослинництво — це галузь сільського господарства, до ведення обліку в якій має безпосереднє відношення П(С)БО 30 «Біологічні активи». Відповідно до його пункту 4 сільськогосподарська продукція — актив, одержаний у результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. При цьому у рослинництві виділяють дві групи біологічних активів — поточні біологічні активи та довгострокові біологічні активи, а також похідні від них додаткові біологічні активи. Цей стандарт дає таке визначення об'єкта обліку витрат у рослинництві: біологічний актив — це рослина, яка у процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Важливою особливістю рослинництва є також те, що виробничий процес не обмежується календарним роком. Тому виникає потреба всі витрати на виробництво біологічних активів та сільськогосподарської продукції поділити на три групи:
1) витрати минулих років під урожай поточного року;
2) витрати поточного року під урожай поточного року;
3) витрати поточного року під урожай майбутніх років.
Поточні біологічні активи — це біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців. Оприбуткування таких біологічних активів здійснюється за дебетом субрахунка 211 «Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю». За кредитом відображається вибуття поточних біологічних активів рослинництва на різні господарські потреби. Поточні біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, визначають та відображають за первісною вартістю. Оцінка таких поточних біологічних активів здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» до настання періоду, в якому стає можливим визначити справедливу вартість поточних біологічних активів. Після цього вони переоцінюються до справедливої вартості, зменшеної на очікувані витрати на місці продажу. Однак, як ми вже зазначали, галузь рослинництва залежить від природно-кліматичних факторів, що ускладнює можливість прогнозування справедливої вартості, тож здебільшого вона не визначається. Облік цих активів ведеться на рахунку 23 «Виробництво» і відображається у звітності як незавершене виробництво за сумою витрат, тобто за фактичною собівартістю. При первісному визнанні сільгосппродукції дебетується рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» і кредитується рахунок 23 «Виробництво».
Довгострокові біологічні активи відповідно до п. 4 П(С)БО 30 — це всі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами. До їх складу належать рослини, які здатні приносити економічні вигоди за строк, який перевищує 12 місяців або один операційний цикл. Таким чином, до довгострокових біологічних активів у рослинництві належать багаторічні насадження, а саме: сади, виноградники, плантації хмелю тощо. Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових біологічних активів використовується рахунок 16 «Довгострокові біологічні активи». За дебетом рахунка 16 відображається надходження довгострокових біологічних активів, а за кредитом — їх вибуття. Довгострокові біологічні активи рослинництва оцінюються як за справедливою, так і за первісною вартістю. У першому випадку використовується субрахунок 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю», а в другому — 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю».
Отже, ми встановили, що відповідно до П(С)БО 30 вирощування зернових культур, зокрема ярих, належить до об'єктів обліку поточних біологічних активів. Бухоблік ведеться на підставі вищезгаданого П(С)БО 30 та Методрекомендацій №1315.
До сільськогосподарської продукції належать зерно, зернові відходи та солома. На продукти переробки у вигляді борошна, круп, комбікормів П(С)БО 30 не поширюється.
Витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група). Облік видатків сільгосппідприємства ведуть відповідно до П(С)БО 16 у розрізі окремих об'єктів виробництв на рахунку 23 «Виробництво». Зазвичай аналітичний облік витрат у рослинництві ведеться на субрахунку 231 «Виробництво продукції рослинництва» за кожним окремим видом продукції (пшениця, жито, ячмінь тощо). На великих підприємствах аналітичний облік витрат може бути згрупований за підрозділами (бригада №1, бригада №2 і т. д.).
Згідно з Методичними рекомендаціями №132, залежно від характеру участі у процесі виробництва витрати поділяються на основні та накладні:
1) основні витрати — пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг);
2) накладні витрати — це витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів та галузей.
Бригадні та загальновиробничі витрати рослинництва розподіляються між об'єктами планування й обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів, яка включається до собівартості лише тієї продукції, яка виробляється у цій бригаді.
Видатки на посів ярих зернових культур відображаються так:
1) прямі матеріальні, трудові та інші прямі видатки, виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції, робіт послуг — за дебетом субрахунка 231;
2) непрямі витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати — за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» з подальшим розподілом між об'єктами обліку пропорційно до загальної суми видатків. Згідно з пунктом 3.21 Методичних рекомендацій №132 вартість посівного матеріалу при цьому слід вилучити. Зазначені суми наприкінці звітного періоду відносяться до дебету субрахунка 231.
Щодо визначення звітного періоду саме з цією метою Iнструкція №291 передбачає щомісячне закриття рахунка 91, але, з огляду на специфіку сільськогосподарського виробництва, підприємство у наказі про облікову політику може самостійно встановити терміни розподілу таких видатків.
На умовному прикладі розглянемо розподіл загальновиробничих витрат у рослинництві.
Приклад 1 На підприємстві у рослинницькій галузі загальна сума видатків за звітний період становила 239,7 тис. грн, у т. ч. прямі витрати — 210 тис. грн (з них вартість посівного матеріалу — 45 тис. грн) та загальновиробничі витрати — 29,7 тис. грн. Для розподілу витрат за об'єктами аналітичного обліку розраховуємо коефіцієнт, який становить 0,18, таким чином:
29,7 тис. грн : (210 тис. грн - 45 тис. грн).
Порядок розподілу наведемо у таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл загальновиробничих витрат у рослинництві (до прикладу 1)
|
№ з/п
|
Найменування культури
|
Загальна сума прямих видатків
|
Вартість посівного матеріалу
|
Сума, на яку розподіляються загальновиробничі видатки
(гр. 3 — гр. 4) |
Сума розподілу загальновиробничих витрат
(гр. 5 х 0,18) |
|
1.
|
Ячмінь |
81000
|
16300
|
64700
|
11646
|
|
2.
|
Жито |
26000
|
5100
|
20900
|
3762
|
|
3.
|
Пшениця |
55000
|
11100
|
43900
|
7902
|
|
4.
|
Горох |
48000
|
12500
|
35500
|
6390
|
| Всього |
210000
|
45000
|
165000
|
29700
|
|
Податковий облік
Для сільськогосподарських товаровиробників чинним законодавством передбачено кілька варіантів оподаткування. Так, для сплати або несплати податку на прибуток підприємство може обрати:
1) загальний режим оподаткування, за яким сплачують податок на прибуток, зменшений на суму плати податку за землю, плату за землю, збір за спеціальне використання води, збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності;
2) спеціальний податковий режим у вигляді:
а) сплати фіксованого сільськогосподарського податку (передбачено гл. 2 р. ХIV ПКУ), базою оподаткування якого є нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена станом на 1 липня 1995 року з урахуванням індексації. Визначальним чинником при цьому є частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, яка повинна становити не менше 75%;
б) сплати єдиного податку (передбачено гл. 1 р. ХIV ПКУ), для фізичних осіб з віднесенням їх до третьої групи (пп. 291.4 ПКУ) платників податку за умови відповідності до таких критеріїв (ч. 3 п. 291.4 ПКУ): невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб та обсяг доходу не перевищує 3 млн грн; для юридичних осіб з віднесенням до четвертої групи за умови неперевищення кількості працівників 50 осіб, при цьому обсяг доходу має бути не більшим за 5 млн грн (ч. 4 п. 291.4 ПКУ). Для 3-ої та 4-ої груп передбачені ставки ЄП:
— 3% від доходу — у разі сплати ПДВ;
— 5% — у разі включення ПДВ до складу ЄП.
Податок на додану вартість. Головною вимогою ст. 181 ПКУ щодо обов'язкової реєстрації осіб як платників податку є перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) такою особою протягом останніх 12-ти календарних місяців у розмірі 300000 грн (без ПДВ). За дотримання цих умов платник податку може також обрати, за якою схемою він надалі працюватиме: на загальному чи відповідно до ст. 209 ПКУ спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства (за умови дотримання критеріїв п. 209.6 ПКУ). Головною перевагою останнього є те, що сума ПДВ, нарахована підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, не підлягає сплаті до бюджету і повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченого постачальникам на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Зазначені суми для полегшення обліку, а також для контролю під час перевірок податковими органами акумулюються підприємствами на спеціальних рахунках.
Податок на прибуток. Одним із головних завдань для бухгалтерів при визнанні податкових витрат є визначення дати їх відображення. Пункти 138.4 та 138.5 Податкового кодексу дають відповідь на це запитання. Отже, податкові витрати визнаються в такому порядку:
— витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами звітного періоду, в якому визнані доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПКУ). При цьому реалізованим вважається товар, переданий покупцеві, незалежно від дати оплати. Тобто у податкових розрахунках застосовується принцип нарахування та відповідності доходів і витрат аналогічно до того, як і в бухобліку;
— інші витрати, які не включено до собівартості реалізованих товарів, визнаються витратами того періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухобліку (п. 138.5 ПКУ). При цьому витрати на сплату податків і зборів визнаються за нарахуванням, останнім днем того звітного періоду, за який вони сплачуються (пп. 138.5.1 ПКУ). Не включаються до витрат непрямі податки — акцизи, податок на додану вартість. Суми процентів за отриманими кредитами або залученими депозитами визнають за правилами бухобліку — у тому звітному періоді, у якому виникає така заборгованість (пп. 138.5.2 ПКУ).
З набранням чинності змінами до п. 138.8 ПКУ, внесеними Законом від 07.07.2011 р. №3609, до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг входять як прямі видатки, так і загальновиробничі. Тобто вони не належать до видатків в момент здійснення, а збільшують собівартість продукції.
Собівартість продукції, до складу якої входять і витрати на посів зернових, включається до витрат, як ми вже зазначали раніше, під час реалізації продукції та відображається у рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства згідно з Наказом №1213, яким скасовано заповнення додатка СВ.
Розглянемо на прикладі послідовність відображення витрат у податковому обліку.
Приклад 2 Для посіву гороху на площі 100 га сільгосппідприємство придбало:
— 20 т насіння гороху на суму 100 тис. грн;
— 4 т аміачної селітри на суму 10,5 тис. грн;
— 400 л гербіциду на суму 29 тис. грн;
— 1,5 т дизельного пального на суму 12,3 тис. грн.
Iнші прямі видатки на посів (амортизація сільгосптехніки, зарплата з нарахуваннями, витрати матеріалів тощо) становили 5 тис. грн. Сума загальновиробничих витрат — 3 тис. грн. Усі видатки наведено без урахування ПДВ та всі зазначені вище матеріальні цінності списано на видатки у повному обсязі (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Відображення операцій з посіву гороху у бухгалтерському та податковому обліку (до прикладу 2)
|
Зміст операцій
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
||
| Придбано у постачальників: — горох; — аміачна селітра; — гербіцид; — дизельне пальне |
208 208 208 203 |
631
|
100000 10500 29000 12300 |
— — — — |
— — — — |
| Відображено податковий кредит з ПДВ (20000 + 2100 + 5800 + 2460) |
641
|
631
|
30360
|
—
|
—
|
| Сплачено постачальникам |
631
|
311
|
182160
|
—
|
—
|
| Використано придбані запаси для посіву |
231
|
208
203 |
139500
12300 |
—
— |
—
— |
| Відображено інші прямі видатки |
231
|
65, 66,
131, 209 тощо |
5000
|
—
|
—
|
| Понесено загальновиробничі видатки |
91
|
3000
|
—
|
—
|
|
| Списано загальновиробничі видатки на собівартість гороху |
231
|
91
|
3000
|
—
|
—
|
Нормативна база
- Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88.
- Наказ №193 — Наказ Мінстату від 21.06.96 р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».
- Наказ №929 — Наказ Мінагрополітики від 21.12.2007 р. №929 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах».
- Наказ №488/346 — Наказ Мінтрансу, Мінстату України від 28.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».
- Наказ №489 — Наказ Держкомстату від 05.12.2008 р. №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».
- Наказ №1213 — Наказ Мінфіну від 28.09.2011 р. №1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства».
- П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.
- П(С)БО 30 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.11.2005 р. №790.
- Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. №291.
- Методрекомендації №1315 — Методичні рекомендації по бухгалтерському обліку біологічних активів, затверджені наказом Мінфіну від 29.12.2006 р. №1315.
- Методрекомендації №132 — Методичні рекомендації з планування, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. №132.
- Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2.
Олександр НЕЧАЙ, консультант з питань бухгалтерського та податкового обліку