У цій статті ми розглянемо податковий облік запасів, а також відображення операцій із запасами у податковій звітності. Порівняємо правила обліку запасів відповідно до норм ПКУ з правилами бухгалтерського обліку, що можуть встановлюватися обліковою політикою платника податків та законодавством.
Загальні поняття
Податковий облік запасів повинні вести всі платники податку на прибуток. Такий облік ведеться за загальними правилами бухгалтерського обліку та згідно з обліковою політикою платника податку, але з деякими обмеженнями, що накладені нормами ПКУ. При переході на загальну систему оподаткування з інших систем оподаткування (сплата єдиного податку або фіксованого сільськогосподарського податку) бухгалтер здійснює певні процедури, щоб розпочати ведення обліку запасів з метою обкладення податком на прибуток. Про це розповімо у наступних матеріалах. З метою обкладення ПДВ спеціального обліку запасів вести не потрібно, хоча є кілька нюансів, про які ми також розповімо.
Незважаючи на те, що автори ПКУ декларували зближення податкового обліку з бухгалтерським, повністю їм цього зробити не вдалося. Досі є чимало розбіжностей між вимогами ПКУ та альтернативами, які надають українські і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності. Тож хибною є думка, ніби з метою оподаткування достатньо просто взяти інформацію з бухгалтерських рахунків.
Отже, почнімо з визначення поняття запасів. З метою бухобліку використовується визначення, що міститься у п. 4 П(С)БО 9: запаси — це активи, які призначені для продажу, для виробництва продукції та управління підприємством або перебувають у виробництві (тобто незавершене виробництво — це теж запаси). Такий самий зміст має і визначення запасів у п. 6 МСБО 2 «Запаси». З метою податкового обліку всі запаси вважаються товарами (пп. 14.1.244 ПКУ). «Податкове» визначення товарів досить широке і включає всі види запасів, наведені у п. 6 П(С)БО 9, проте у контексті цієї статті ми будемо використовувати лише бухгалтерську термінологію. Зокрема, товарами будемо називати лише ті матеріальні цінності, що придбані й утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
«Життєвий» цикл запасів на підприємстві складається зі стадій надходження, перетворення та вибуття.
Надходити запаси можуть різними способами, але всі вони зводяться до таких: купівля за кошти, купівля внаслідок обміну, надходження у рахунок статутного та іншого капіталу, безоплатне надходження. Залежно від способу надходження запасів змінюється й податковий облік запасів. Обсяг однієї статті не дозволяє розкрити абсолютно всі способи, тож розглянемо найпоширеніший — купівлю запасів за кошти.
У процесі господарської діяльності запаси перетворюються на інші активи або споживаються для поточних потреб підприємства (тобто витрачаються у процесі виробництва чи для інших потреб):
1) виробничі запаси — сировина, основні та допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати, паливо й інші — у процесі виробництва перероблюються на готову продукцію. Це відображається у бухобліку проведенням Д-т 23 К-т 20, 22. Ті запаси, що на кінець звітного періоду передані до виробничих цехів, але ще не витрачені у виробничих процесах, перебувають у стадії незавершеного виробництва (далі — НЗВ). Такі запаси залишаються у складі активів, хоча і в іншому вигляді: у вигляді вже виробленої готової продукції, напівфабрикатів або незавершеного виробництва. Це залишки за рахунками 23, 25, 26 або 27;
2) якщо підприємство надає послуги або виконує роботи, то його запаси споживаються під час відповідної діяльності з надання послуг або виконання робіт. Вони списуються на собівартість наданих послуг та виконаних робіт протягом звітного періоду і відображаються за дебетом субрахунка 903 з кредиту рахунків 20, 22: проведення Д-т 903 К-т 20, 22. Тобто запаси були активом, а тепер перетворилися на витрати звітного періоду. Якщо на кінець звітного періоду процес виконання робіт або надання послуг не завершено, то у цьому разі буде дебетове сальдо на рахунку 23 — незавершене виробництво. I нарешті, запаси споживаються для забезпечення потреб управління підприємством, збуту продукції (робіт, послуг) та іншої операційної діяльності. Єдиним винятком є товари, які за своїм визначенням не повинні зазнавати будь-яких перетворень, бо вони придбавалися виключно для перепродажу у незмінному вигляді.
Вибуття запасів може відбуватися у різний спосіб: продаж, списання, безоплатна передача, передача до статутного капіталу інших підприємств тощо. Зараз ми зосередимося лише на операціях продажу запасів. У бухгалтерському обліку дохід від продажу товарів, готової продукції, результатів робіт та надання послуг обліковується на рахунку 70 «Доходи від реалізації», а дохід від продажу всіх інших запасів — на субрахунку 712 у складі інших операційних доходів. Одночасно з визнанням доходу від продажу запасів списується їхня собівартість на рахунок 90 та субрахунок 943 відповідно, тобто визнаються витрати. З 1 квітня 2011 року цей принцип відповідності доходів і витрат запроваджено і в податковому обліку. Підприємство має зазначити загальні принципи обліку запасів та обрані альтернативи у своїй обліковій політиці.
Особливості обліку ПДВ
Особливості обліку ПДВ під час придбання запасів встановлюються нормами пп. 139.1.6 ПКУ. У загальному випадку згідно з пп. 139.1.6 ПКУ суми ПДВ, сплачені у складі ціни запасів під час їх купівлі, не включаються до складу витрат підприємства — платника податку на прибуток і ПДВ. Це означає, що собівартість запасів при їх оприбуткуванні, обліку та вибутті не включає в себе суми ПДВ. Ті ж підприємства, які не є платниками ПДВ, навпаки — суму ПДВ включають до собівартості запасів під час їх обліку згідно з абзацом другим пп. 139.1.6 ПКУ.
Якщо підприємство (платник податку на прибуток і ПДВ) одночасно продає запаси, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, 0% та які звільнені від обкладення ПДВ1 або не є об'єктом обкладення цим податком2, йому потрібно окремо визначати суму «вхідного» ПДВ, що припадає на звільнені або неоподатковувані операції. Ця сума ПДВ включається до собівартості проданих запасів так само, як у неплатників ПДВ (абз. 3 пп. 139.1.6 ПКУ).
1 Відповідно до ст. 197 ПКУ.
2 Відповідно до ст. 196 ПКУ.
Якщо платник ПДВ визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ виходячи з винагороди (маржинального прибутку або маржі) (статті 207, 210 ПКУ), то весь «вхідний» ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання запасів, включається до їхньої собівартості у момент їх списання під час їх продажу або отримання доходу від діяльності, в якій ці запаси були використані (абз. 4 пп. 139.1.6 ПКУ). Тобто поточний облік запасів ведеться так само, як і неплатниками ПДВ, а суми ПДВ до сплати визначаються безпосередньо зі суми винагороди або маржі, без використання загального механізму зменшення суми податкових зобов'язань на суму податкового кредиту. Це стосується діяльності туроператорів і турагентів, а також операцій з постачання виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату.
Облік придбання запасів
Найчастіше запаси придбаваються за кошти або на умовах бартеру, тобто за певну компенсацію. У цьому разі їхня собівартість під час їх подальшого споживання або продажу визначається за нормами п. 138.6 ПКУ з урахуванням пп. 139.1.6 ПКУ. В бухобліку цей показник формується аналогічно згідно з п. 9 П(С)БО 9 (таблиця 1).
Таблиця 1
Собівартість запасів, придбаних за плату
|
№ з/п
|
Стаття витрат за ПКУ
|
Норма ПКУ
|
Норма П(С)БО
|
|
1.
|
Ціна придбання |
П. 138.6
|
П(С)БО 9,
пункт 9 |
|
2.
|
Крім ПДВ, включеного до ціни товару |
Абз. 1 пп. 139.1.6
|
|
|
3.
|
Ввізне мито |
П. 138.6
|
|
|
4.
|
Суми ПДВ, які не відшкодовуються підприємству |
Абз. 2 та 3 пп. 139.1.6
|
|
|
5.
|
Витрати на доставку |
П. 138.6
|
|
|
6.
|
Витрати на доведення до стану, придатного для продажу |
П. 138.6
|
Як бачимо, собівартість придбаних запасів визначається однаково як у податковому, так і в бухгалтерському обліку. Хоча у податковому обліку немає собівартості придбання, а є собівартість реалізації (яку ми визначаємо не у момент придбання, а у момент реалізації), проте відповідно до п. 138.6 ПКУ «собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу». Тобто не можна сформувати собівартість проданих товарів у момент реалізації, не знаючи собівартості їх придбання. У бухобліку собівартість придбання теж використовується для визначення собівартості запасів під час їх реалізації, тобто маємо справу з однією величиною — собівартістю, в яку нам обійшлися запаси при їх придбанні. Адже цю вартість ми потім і списуємо на витрати.
У зв'язку з цим зазвичай собівартість купівельних запасів під час їх списання на витрати або під час продажу в бухгалтерському обліку відповідає їхній собівартості у податковому. Але якщо до витрат на доставку запасів на склад підприємства включаються витрати на відрядження працівників, виплати працівникам, фінансування їхніх особистих потреб (харчування, питна вода тощо) й інші подібні витрати, то треба враховувати норми пп. 140.1.6, 140.1.7, 139.1.1 та 138.12.2 ПКУ. I якщо згідно з цими нормами деякі витрати не дозволяється враховувати у податковому обліку, то на відповідну суму виникає постійна податкова різниця (пп. 14.1.188 ПКУ).
Облік вибуття запасів
Собівартість запасів при вибутті визначається за одним із методів, запропонованих стандартами бухобліку та ПКУ. Вибір цих методів є частиною облікової політики підприємства.
З метою бухобліку в п. 16 П(С)БО 9 запропоновано такі методи оцінки запасів при вибутті: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФIФО), нормативних затрат та ціни продажу. Такі самі методи обліку вибуття запасів передбачено і МСБО 2.
У податковому обліку згідно з пп. 14.1.228 ПКУ собівартість реалізованих запасів визначається як витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду запасів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються у частині, яка не суперечить положенням розділу III ПКУ. З формулювання цього підпункту можна зробити висновок, що він не вимагає ідентичності податкового та бухгалтерського обліку конкретних запасів на конкретному підприємстві. Потрібно лише, щоб собівартість була визначена «відповідно до положень» бухгалтерського обліку (а не за фактичними даними бухгалтерського обліку, в частині, що не суперечить положенням ПКУ). Тобто ПКУ прямим текстом не вимагає, аби платники податків одночасно обирали однакові альтернативи для податкового та бухгалтерського обліку собівартості реалізованих запасів і визначали собівартість у податковому обліку на підставі фактичних даних бухгалтерського обліку.
Якщо закупівельні ціни на запаси мають стійку тенденцію до зростання або зменшення, то формула ФIФО1 забезпечує оцінку залишку не проданих (не списаних) запасів, що числиться на балансі (тобто на дебеті рахунків 20, 22, 28 та ін.) на звітну дату за останніми цінами придбання, що найточніше відображає фактичну собівартість залишків запасів, адже вона буде сформована за найактуальнішими цінами останніх партій, які ще не були списані. Якщо ціни зростають, то з метою податкового обліку така формула може бути не дуже вигідною, адже вона забезпечує найвищий показник прибутку в найближчих звітних періодах. Якщо, наприклад, формула ФIФО передбачена обліковою політикою іноземного материнського підприємства, то чи може її вітчизняна «дочка» — платник податку на прибуток якось вплинути на розмір свого податку на прибуток? Автор вважає, що в такому разі у податковому обліку не заборонено використовувати іншу формулу собівартості запасів при вибутті, яка теж відповідатиме положенням бухгалтерського обліку згідно з пп. 14.1.228 ПКУ. Наприклад, це може бути метод середньозваженої оцінки. Він забезпечує рівномірніше списання вартості запасів та рівномірніший розподіл оподатковуваного прибутку між звітними періодами. Зміна методів списання запасів як складова облікової політики повинна відбуватися з урахуванням вимог пунктів 17 та 18 П(С)БО 1: зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) та з дотриманням принципу послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності.
1 Відповідно до п. 20 П(С)БО 9, а також п. 2.19 Методрекомендацій №2 оцінка запасів за методом ФIФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку). Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Ця нестандартна ідея варта уваги, наприклад, тоді, коли закупівельні ціни на запаси стабільно зростають, обсяг запасів дуже великий та сума податку на прибуток досить значна, щоб заради цієї різниці вести фактично два окремі обліки запасів.
Проілюструємо її на умовному прикладі:
Приклад Підприємство торгує товарами, ціни на які постійно зростають. У IV кварталі 2011 року воно закупило сім партій одного товару за різними цінами (таблиця 2). Припускаємо, що за цей період не здійснювався продаж отриманого товару. Для спрощення та наочності прикладу припускаємо умовне зростання закупівельних цін протягом цього періоду (таблиця 2).
Таблиця 2
Закупівля товарів у IV кварталі 2011 року (до прикладу 1)
|
№ з/п
|
Партії товарів
|
Кількість, шт.
|
Ціна за 1 шт., грн
|
Сума, грн
|
|
1.
|
Залишок на початок III кварталу 2011 р. |
1000
|
13,02
|
13020,00
|
|
2.
|
Партія 1 |
1400
|
14,00
|
19600,00
|
|
3.
|
Партія 2 |
4800
|
16,00
|
76800,00
|
|
4.
|
Партія 3 |
2600
|
18,00
|
46800,00
|
|
5.
|
Партія 4 |
5560
|
20,00
|
111200,00
|
|
6.
|
Партія 5 |
4200
|
21,00
|
88200,00
|
|
7.
|
Партія 6 |
5540
|
22,00
|
121880,00
|
|
8.
|
Партія 7 |
4900
|
25,00
|
122500,00
|
|
9.
|
Усього з урахуванням залишку (сума рядків 1 — 8) |
30000
|
20,00*
|
600000,00
|
| * Середньозважена ціна: 600000,00 грн : 30000 шт. = 20,00 грн. | ||||
Для наочності прикладу припускаємо, що закупівлі товару більше не здійснювалися, а надалі відбувався лише їх продаж. У I кварталі 2012 р. підприємство продало 19000 шт. товару за ціною 25 грн за 1 шт.1 Загальна сума доходу становила 19000 х 25 = 475000 грн.
У таблиці 3 показано розрахунок собівартості проданих товарів за двома методами: ФIФО та середньозваженої собівартості.
За методом ФIФО собівартість реалізації товару менша на 36140 грн, ніж його собівартість, обчислена за середньозваженою ціною. Якщо у податковому обліку використовується метод середньозваженої собівартості, то у I кварталі 2012 року сума податку на прибуток буде менша ніж при використанні методу ФIФО, на 7589 грн за рахунок того, що середньозважена ціна більша, ніж закупівельні ціни перших партій.
Таблиця 3
Собівартість проданих товарів у I кварталі 2012 р. (до прикладу 1)
|
№ з/п
|
Продані партії товарів
|
Кількість
|
Собівартість за методом ФIФО
|
Собівартість за середньозваженою ціною
|
||
|
Ціна
|
Сума
|
Ціна
|
Сума
|
|||
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
|
1.
|
Залишок на 01.10.2011 р. |
1000
|
13,02
|
13020,00
|
20,00
|
20000,00
|
|
2.
|
Партія 1 |
1400
|
14,00
|
19600,00
|
20,00
|
28000,00
|
|
3.
|
Партія 2 |
4800
|
16,00
|
76800,00
|
20,00
|
96000,00
|
|
4.
|
Партія 3 |
2600
|
18,00
|
46800,00
|
20,00
|
52000,00
|
|
5.
|
Партія 4 |
5560
|
20,00
|
111200,00
|
20,00
|
111200,00
|
|
6.
|
Партія 5 |
3640
|
21,00
|
76440,00
|
20,00
|
72800,00
|
|
7.
|
Усього (сума рядків 1 — 6) |
19000
|
343860,00
|
380000
|
||
|
8.
|
Отримано виручку від продажу (дохід) (19000 шт. х 25 грн) |
475000
|
475000
|
|||
|
9.
|
Отримано прибуток (рядок 8 — рядок 7) |
131140
|
95000
|
|||
|
10.
|
Сума податку на прибуток (рядок 9 х 21%) |
27539*
|
19950
|
|||
|
11.
|
Тимчасова податкова різниця (рядок 7, графа 5 — графа 7 або рядок 9, графа 7 — графа 5) |
- 36140
|
||||
|
12.
|
Різниця з податку на прибуток (рядок 10, графа 7 — графа 5) |
- 7589
|
||||
| * У декларації з податку на прибуток сума нарахованого податку відображається у рядку 16 у гривнях без копійок. | ||||||
У II кварталі 2012 р. підприємство продало решту товарів у кількості 11000 шт., але вже за ціною 30 грн2 за 1 шт. Загальна сума отриманої виручки (доходу) становила 330000 грн. За методом ФIФО тепер списуються останні за надходженням найдорожчі партії товару, що були придбані останніми, і їх собівартість тепер вища за середньозважену на ті самі 36140 грн (див. таблицю 4). Якщо у податковому обліку використовується метод середньозваженої собівартості, то у II кварталі 2012 р. виникає додатна тимчасова податкова різниця, яка ліквідує від'ємну різницю, що виникла у I кварталі.
1 Для наочності не беремо до уваги ПДВ.
2 Якщо зростає закупівельна ціна, зростає і відпускна ціна.
Таблиця 4
Собівартість проданих товарів у II кварталі 2012 р. (до прикладу 1)
|
№ з/п
|
Продані партії товарів
|
Кількість
|
Собівартість за методом ФIФО
|
Собівартість за середньозваженою ціною
|
||
|
Ціна
|
Сума
|
Ціна
|
Сума
|
|||
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
|
1.
|
Партія 5 |
560
|
21,00
|
11760,00
|
20,00
|
11200,00
|
|
2.
|
Партія 6 |
5540
|
22,00
|
121880,00
|
20,00
|
110800,00
|
|
3.
|
Партія 7 |
4900
|
25,00
|
122500,00
|
20,00
|
98000,00
|
|
4.
|
11000
|
256140
|
220000
|
|||
|
5.
|
Отримано виручку від продажу (дохід) (11000 шт. х 30 грн) |
330000
|
330000
|
|||
|
6.
|
Отримано прибуток (рядок 5 — рядок 4) |
73860
|
110000
|
|||
|
7.
|
Сума податку на прибуток (рядок 6 х 21%) |
15511
|
23100
|
|||
|
8.
|
Тимчасова податкова різниця (рядок 4, графа 5 — графа 7 або рядок 6, графа 7 — графа 5) |
36140
|
||||
|
9.
|
Різниця з податку на прибуток (рядок 7, графа 7 — графа 5) |
7589
|
||||
Отже, ми бачимо, що у нашому прикладі у податковому обліку відбувається рівномірне списання собівартості проданих товарів за однією ціною — 20 грн, що спричиняє більш стабільну величину податку на прибуток. У бухгалтерському обліку методом ФIФО досягається інша мета — списано собівартість перших партій товарів за найнижчими цінами, та сформовано несписаний залишок товарів на балансі за найактуальнішими (останніми) цінами, хоча при цьому є ризик завищення прибутку, якщо списуються найдешевші партії запасів, і відповідно, загальна сума витрат стає менше.
Ми розглянули гіпотетичну ідеальну ситуацію, коли спочатку все було закуплено, а потім — продано. У реальному житті операції закупівлі та продажу відбуваються постійно, з якомога меншим проміжком у часі. Середньозважена ціна товарів при їх вибутті постійно змінюється, адже вона розраховується заново перед кожним вибуттям партії товару. На це треба теж звернути увагу при виборі методів оцінки запасів при їх вибутті.
У більшості випадків підприємства не будуть ускладнювати собі життя подвійним обліком та вибирати різні альтернативи обліку для цілей оподаткування та фінансової звітності (хоча чому б і ні?). Але у випадку стійкого зростання або зменшення цін метод середньозваженої вартості дозволить стабілізувати податкові платежі за рахунок списання запасів за середніми цінами. При цьому в бухобліку може застосовуватись інший метод, наприклад, той же ФIФО1 або метод ідентифікованої вартості. Це може бути зумовлено обліковою політикою самого підприємства або його власника (наприклад, іноземної материнської компанії тощо) в тому разі, якщо цю політику змінити неможливо. У принципі немає ніякої заборони на використання різних методів визначення собівартості товарів в податковому та бухгалтерському обліку. Забігаючи трохи вперед, скажемо, що те саме стосується і методів нарахування амортизації — якщо в бухобліку ми хочемо амортизувати основні засоби швидше, ніж це дозволено в ПКУ, або якщо цього вимагає облікова політика підприємства. Отже, показники собівартості готової продукції (робіт, послуг) у податковому та в бухгалтерському обліку можуть досить суттєво відрізнятися ще й за рахунок різної суми амортизації. У цьому випадку матимемо тимчасові податкові різниці.
1 При використанні якого в податковому обліку собівартість буде менше та сума податку на прибуток буде більше.
При спілкуванні з податковим інспектором з питань визначення собівартості проданих товарів під час перевірки бажано надати йому розгорнуту інформацію про облікову політику, прийняту на підприємстві: обрані альтернативи в бухгалтерському та податковому обліку та підстави такого вибору, а також відповідну облікову інформацію.
Все, що сказано в цьому розділі щодо товарів, справедливо також і для інших виробничих запасів, які були придбані за плату та продані без будь-яких змін їхнього стану. У таблиці 5 наведено схему проведень за умовами нашого прикладу, за підсумками операцій за IV квартал 2011 року та перше півріччя 2012 р.
Таблиця 5
Бухгалтерський та податковий облік закупівлі та продажу товарів і виробничих запасів за IV квартал 2011 року та I півріччя 2012 року (до прикладу 1)
|
№ з/п
|
Зміст операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
|||
|
1.
|
Отримання товарів від постачальника |
281
|
631
|
600000,00
|
—
|
—
|
|
2.
|
Податковий кредит з ПДВ |
641/ПДВ
|
631
|
120000,00
|
—
|
—
|
|
3.
|
Оплата постачальнику за товари |
631
|
311
|
720000,00
|
—
|
—
|
|
4.
|
Списання собівартості реалізованих товарів (одночасно з проведеннями 5, 6) |
902
|
281
|
600000,00
|
—
|
600000,00
|
|
5.
|
Відвантажено товари покупцям |
361
|
702
|
966000,00*
|
805000,00
|
—
|
|
6.
|
Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ |
702
|
641/ПДВ
|
161000,00*
|
—
|
—
|
|
7.
|
Сформовано фінансовий результат: витрати** |
791
|
902
|
600000,00
|
—
|
—
|
|
8.
|
Сформовано фінансовий результат: доходи |
702
|
791
|
805000,00
|
—
|
—
|
|
9.
|
Нараховано податок на прибуток |
948
|
641/приб.
|
43050,00***
|
—
|
—
|
| * 475000 + 330000 = 805000 грн без ПДВ; сума з ПДВ = 805000 + 805000 х 20% = 805000 + 161000 = 966000 грн. ** Умовно вважаємо, що витрати складаються лише із собівартості реалізованого товару. *** 805000 - 600000 = 205000 грн. прибутку; 205000 х 21% = 43050 грн податку на прибуток. |
||||||
На цьому ми завершили першу частину статті про облік запасів. У наступному числі «ДК» читайте про собівартість виготовлених запасів (продукції та незавершеного виробництва), про постійні та змінні загальновиробничі витрати, а також про інші важливі облікові моменти.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- П(С)БО 1 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів від 31.03.99 р. №87.
- П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів від 20.10.99 р. №246.
- МСБО 2 — Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси».
- Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів від 10.01.2007 р. №2.
Юлія ЄГОРОВА, експерт з питань бухобліку та оподаткування